ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.08.2006 Справа N 12/141-04
Судова колегія Вищого господарського суду України у складі :
Полякова Б.М., –головуючого (доповідач у
справі),
Разводової С.С.
Ткаченко Н.Г.
розглянувши ВАТ “Науково-дослідний та проектно-
касаційну скаргу конструкторський інститут
“Автоматвуглерудпром”, м. Конотоп
на ухвалу від 23.02.2006 р. господарського суду
Сумської області
у справі № 12/141-04 господарського суду Сумської
області
за заявою УПФ України в м. Конотопі
до ВАТ “Науково-дослідний та проектно-
конструкторський інститут
“Автоматвуглерудпром”, м. Конотоп
Про банкрутство
арбітражний керуючий Шевич О.М.
в судовому засіданні взяв участь представник:
Конотопської МДПІ Бібік В.А., довір.
В С Т А Н О В И В:
У провадженні господарського суду Сумської області знаходиться
Справа N 12/141-04 про банкрутство ВАТ “Науково-дослідний та
проектно-конструкторський інститут “Автоматвуглерудпром”.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 23.02.2006 р.
(суддя Костенко Л.А.) відмовлено у задоволенні заяви
представника боржника Тукмана Є.Г. про припинення провадження у
справі, визнано поточні вимоги кредиторів Конотопської МДПІ до
боржника на суму 20 856, 16 грн. та УПФ України в м. Конотопі на
суму 49 662, 51 грн., а також затверджено оплату послуг
керуючого санацією за період з 10.02.2005 р. по 15.02.2006 р. в
розмірі 30 296, 15 грн.
Не погоджуючись з винесеною ухвалою, боржник у справі звернувся
до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в
якій просить скасувати ухвалу господарського суду Сумської
області від 23.02.2006 р. та передати справу на новий розгляд до
суду першої інстанції.
На думку заявника касаційної скарги, судом першої інстанції
порушено норми процесуального права, зокрема ст. ст. 42, 43, 44,
22, 64 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Заслухавши пояснення представника сторони, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи,
проаналізувавши застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що
касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з
наступного.
Відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
(далі –Закон ( 2343-12 ) (2343-12)
) з дня винесення ухвали про
санацію керівник боржника відсторонюється від посади у порядку,
визначеному законодавством про працю, управління боржником
переходить до керуючого санацією.
Також з моменту введення процедури санації та призначення
керуючого санацію припиняються повноваження органів управління
боржника - юридичної особи, повноваження органів управління
передаються керуючому санацією. Органи управління боржника
протягом трьох днів з дня прийняття рішення про санацію та
призначення керуючого санацією зобов'язані забезпечити передачу
керуючому санацією бухгалтерської та іншої документації
боржника, печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей.
Згідно з ч. 9 вказаної статті орган управління майном боржника
не може обмежувати повноваження керуючого санацією щодо
розпорядження майном боржника.
Отже, керівник боржника відстороняється від займаної посади та
до керуючого санацією переходять повноваження щодо розпорядження
майновими активами боржника.
Керівник боржника не бере участі у розгляді справи, тому суд
першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що
господарський суд не зобов’язаний викликати керівника боржника у
судові засідання у справі.
Таким чином, доводи касаційної скарги керівника боржника
стосовно розгляду справи за його відсутності є необґрунтованими.
Однак, в процедурі санації керівник боржника не звільняється з
підприємства боржника. У зв’язку з чим він не позбавлений права
на оскарження винесених у справі судових рішення, в т.ч. має
повноваження на видачу довіреності на здійснення процесуальних
прав щодо оскарження.
Разом з тим, в процедурі санації керівник боржника не наділений
Законом повноваженнями щодо подачі клопотання про припинення
провадження у справі у зв’язку з погашенням всіх вимог
конкурсних кредиторів.
Відповідно до ч. 5 ст. 21, ст. 40 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
припинення
провадження у справі у зв’язку з виконанням всіх вимог
конкурсних кредиторів в процедурі санації може мати місце лише у
разі затвердження судом звіт керуючого санацією боржника в
порядку, передбаченому цим Законом ( 2343-12 ) (2343-12)
.
При цьому, звіт, який відповідає вимогам ч. ч. 3, 4 ст. 21
Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
, повинен бути попередньо розглянутий на
засіданні комітету кредиторів та останнім має бути прийнято
відповідне рішення.
Проте, як вбачається з оскаржуваної ухвали, судом першої
інстанції визнано поточні вимоги двох кредиторів боржника
–Конотопської МДПІ та УПФ України у м. Конотопі.
Положеннями ст. 1 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
визначено, що конкурсними
кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, які виникли до
порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не
забезпечені заставою майна боржника.
Виходячи зі змісту ст. ст. 14, 15 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
господарський суд розглядає та визнає грошові вимоги лише
конкурсних кредиторів.
Натомість, грошові зобов’язання, які виникають безпосередньо в
процедурі банкрутства, є поточними вимогами відповідно до ст. 1
Закону.
Згідно з ч. 6 ст. 17 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
керуючий санацією
зобов'язаний розглядати вимоги кредиторів щодо зобов'язань
боржника, які виникли після порушення справи про банкрутство в
процедурі розпорядження майном боржника та санації.
Вчинення таких дій керуючим санацією прирівнюється до розгляду
грошових вимог поточних кредиторів в порядку позовного
провадження, отже керуючий санацією здійснює перевірку таких
вимог та їх визнання.
При цьому, дія мораторію не поширюється на задоволення вимог
поточних кредиторів (абз. 6 та 24 ст. 1 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
),
тому поточні вимоги кредиторів знаходяться у вільному правовому
режимі та підлягають погашенню в процедурі банкрутства без будь-
яких обмежень. Спори за такими вимогами підлягають розгляду у
порядку позовного провадження.
Таким чином, господарський суд не наділений Законом
повноваженнями визнання вимог поточних кредиторів.
У зв’язку з чим, господарський суд має відмовляти у прийнятті
заяв поточних кредиторів з вимогами до боржника, що ґрунтуються
на зобов’язаннях, які виникли після порушення провадження у
справі.
Крім того, за наслідками розгляду звіту керуючого санацією про
оплату його послуг судом затверджено оплату послуг керуючого
санацією за певний період.
Однак, звіт керуючого санацією про оплату його послуг підлягає
затвердженню судом одночасно з затвердженням звіту керуючого
санації в порядку ст. 21 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Отже, в порушення положень Закону судом першої інстанції
затверджено звіт про оплату послуг керуючого санацією до
припинення процедури санації.
Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку,
що оскаржувану ухвалу не можна визнати законною та
обґрунтованою, тому вона підлягає скасуванню, а справа у
відповідній частині –направленню на новий розгляд.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1, 14, 15, 17, 21,
40 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника
або визнання його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
та ст. ст. 111-5, 111-
7, 111-9 –111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ВАТ “Науково-дослідний та проектно-
конструкторський інститут “Автоматвуглерудпром” задовольнити
частково.
2. Ухвалу господарського суду Сумської області від 23.02.2006 р.
у справі № 12/141-04 скасувати.
3. Справу № 12/141-04 в частині розгляду грошових вимог
Конотопської МДПІ та УПФ України в м. Конотопі, а також звіту
керуючого санацією передати на новий розгляд до господарського
суду Сумської області.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді С.С. Разводова
Н.Г. Ткаченко