ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.08.2006 Справа N 11/510
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С.
–головуючого,
Волковицької Н.О.,
Коробенко Г.П. ,
розглянувши Державного підприємства “Придніпровська
матеріали залізниця”, м. Дніпропетровськ
касаційної скарги
на рішення господарського суду Запорізької області
від 22.05.2006р.
у справі господарського суду Запорізької області
за позовом Державного підприємства “Придніпровська
залізниця”, м. Дніпропетровськ
до відкритого акціонерного товариства
“Запорізький металургійний комбінат
“Запоріжсталь”,
м. Запоріжжя
Про стягнення 62694, 89 грн.
за участю представників:
позивача: Шамрай С.В. –дов. від 01.01.2006р. № 141
відповідача: Жардєв І.С. –дов. від 05.12.05р. № 20-1268 (в мат.
спр.); Гойсан А.М. –дов. від 28.11.2005р. № 20-1208 (в мат.
спр.)
В С Т А Н О В И В:
Державне підприємство “Придніпровська залізниця” звернулось з
позовом до відкритого акціонерного товариства “Запорізький
металургійний комбінат “Запоріжсталь” про стягнення плати за
користування вагонами в сумі 62694,89 грн., яка складається з
плати за користування вагонами по ст. Запоріжжя-Ліве в розмірі
19798,01грн. через затримку, пов’язану з митним оформленням та з
плати за користування вагонами по відправках, здійснених у
квітні, червні 2005р. по ст. Запоріжжя-Ліве в розмірі
42896,88грн.
Рішення господарського суду Запорізької області від 22.05.2006р.
у справі № 11/510 позов задоволено частково на суму 5059,68 грн.
Рішення суду мотивоване визнанням відповідачем позову в розмірі
стягнутої суми та неправомірністю вимог позивача в решті позову.
В апеляційній інстанції справа не розглядалася.
В касаційній скарзі позивача ставиться питання про скасування
рішення господарського суду Запорізької області від 22.05.2006р.
та прийняття нового рішення з підстав неправильного трактування
судом та неприйняттям до уваги норм матеріального права.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити судове
рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального та
процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту,
знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити частково,
враховуючи наступне.
Так, в частині позовних вимог про стягнення з відповідача
19798,01грн. плати за користування вагонами по ст. Запоріжжя-
Ліве, що простояли на шляхах станції через затримку, пов’язану з
митним оформленням, місцевим судом встановлено, що така затримка
мала місце і це підтверджується актами загальної форми у справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 908 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
загальні умови
перевезення вантажу, пасажирів, багажу і відповідальність сторін
по цих перевезенням визначаються цим Кодексом, іншими законами,
транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими
актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно ст. 3 Закону України “Про залізничний транспорт”
( 273/96-ВР ) (273/96-ВР)
законодавство про залізничний транспорт загального
користування складається із Закону України “Про транспорт”
( 232/94-ВР ) (232/94-ВР)
, цього Закону, Статуту залізниць України
( 457-98-п ) (457-98-п)
, який затверджується Кабінетом Міністрів України,
та інших актів законодавства України.
Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень,
користування засобами залізничного транспорту загального
користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення
громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами
транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та
правила на залізничному транспорті України, є обов'язковими для
всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Статтею 12 Закону України “Про транспорт” ( 232/94-ВР ) (232/94-ВР)
встановлено, що підприємства транспорту мають право вимагати від
пасажирів, відправників і одержувачів вантажів виконання вимог
цього Закону ( 232/94-ВР ) (232/94-ВР)
, кодексів (статутів) окремих видів
транспорту та інших нормативних актів, що регулюють діяльність
транспорту.
Відповідно до ст. 39 Закону України “Про транспорт”
( 232/94-ВР ) (232/94-ВР)
відносини підприємств різних видів транспорту під
час перевезення пасажирів та вантажів визначаються кодексами
(статутами) окремих видів транспорту, а також укладеними на їх
основі договорами (вузловими угодами).
Відповідно до ст. 119 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
за
користування вагонами і контейнерами залізниці
вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під’їзних
колій портами, організаціями, установами, громадянами -
суб’єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Зазначена
плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів
у разі затримки вагонів (контейнерів), пов’язаної з митним
оформленням.
Відповідно до пункту 2.7. “Правил обслуговування залізничних
під'їзних колій”, затверджених наказом Міністерства транспорту
України № 644 від 21.11.2000р. ( z0875-00 ) (z0875-00)
, відповідальність
перед залізницею за користування вагонами контрагентом несе
підприємство, якому належить залізнична під’їзна колія.
Пункт 3.7 цих же Правил ( z0875-00 ) (z0875-00)
передбачає, що у разі
обслуговування під'їзної колії підприємством промислового
залізничного транспорту договір про експлуатацію залізничної
під'їзної колії укладається залізницею з цим підприємством на
загальних підставах. У таких випадках розрахунки за подачу та
забирання вагонів, користування вагонами проводяться залізницею
безпосередньо з підприємством промислового залізничного
транспорту.
Таким чином, названі вище закони та інші нормативно-правові акти
чітко визначили коло суб'єктів, які повинні вносити плату за
користування вагонами та плату у разі затримки вагонів
(контейнерів), пов’язаної з митним оформленням, а їх аналіз
дозволяє зробити висновок що платниками за користування
вагонами, контейнерами залізниці є власники залізничних
під'їзних колій навіть і тоді коли вони не виступають в якості
вантажовідправників чи вантажоодержувачів.
З огляду на зазначене, висновки місцевого суду щодо
неправомірності позовних вимог позивача в частині стягнення з
відповідача 19798,01грн. плати за користування вагонами, що
простояли на шляхах станції через затримку, пов’язану з митним
оформленням, колегія вважає помилковими.
Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 42896,88грн.
плати за користування вагонами по відправках, здійснених у
квітні, червні 2005р. по ст. Запоріжжя-Ліве, колегія вважає за
необхідне зазначити наступне.
Місцевим господарським судом встановлено, що 15.04.2003 року між
сторонами у справі укладено договір № ПР/МД-03-3/1 на
експлуатацію залізничної під’їзної колії ВАТ “Запоріжсталь”, яка
примикає до станції Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці.
Згідно з п. 14 договору власник колії /відповідач/ зобов’язався
сплачувати залізниці /позивач/ плату за користування вагонами
(контейнерами) згідно з Правилами користування вагонами і
контейнерами, Правилами перевезень вантажів і додатком № 1 до
договору, який визначає розрахунок часу користування вагонами
відповідно до переробної спроможності вантажних фронтів.
На підставі ст. 119 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
та
Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених
наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999р. № 113
( z0165-99 ) (z0165-99)
(далі –Правила ( z0165-99 ) (z0165-99)
), залізниця нарахувала
плату за користування вагонами в сумі 42896,88,94 грн. (з
урахуванням ПДВ), однак відповідач визнав нараховану плату
частково в сумі 5059,68 грн., оскільки на його думку вагони були
передані залізниці в складі завантажених маршрутів, сформованих
відповідно до Правил перевезення вантажів, а, відтак, плата за
користування вагонами повинна складати 50% відповідно до наказу
Мінтрансу України від 10.06.1999р. № 302 ( z0411-99 ) (z0411-99)
.
Згідно з п. 2 Правил вантажовідправники, вантажоодержувачі,
власники під'їзних колій, порти, організації, установи, фізичні
особи - суб'єкти підприємницької діяльності вносять плату. Плата
за користування нараховується за кожний вагон і контейнер після
прийняття його залізницею від вантажовласника (п. 5 Правил).
Розмір плати за користування вагонами в залежності від часу
користування встановлюється згідно з чинним законодавством (п.
14 Правил). Ставки плати за користування контейнерами залізниць
України та інших держав (крім власних) встановлені наказом
Міністерства транспорту України від 02.02.1999р. № 53
( z0103-99 ) (z0103-99)
.
В таблиці № 1 ставок плати за користування контейнерами
залізниць із змінами, внесеними наказом Міністерства транспорту
України від 10.06.1999 р. № 302 ( z0411-99 ) (z0411-99)
, наказом
Міністерства транспорту та зв'язку України від 14.11.2005 р. №
770 ( z1419-05 ) (z1419-05)
, зазначено, що у разі зайняття відправниками
вагонів для навантаження маршрутів, а також при перевезенні
залізничними лініями вузької колії, вказані ставки
застосовуються в розмірі 50 %.
Пунктом 2 Правил перевезення вантажів маршрутами відправника,
затверджених наказом Міністерства транспорту України від
28.05.2002р. № 334, передбачено, що маршрутом відправника
вважається поїзд установленої маси або довжини, сформований
відправником відповідно до Правил технічної експлуатації
залізниць України, затверджених наказом Мінтрансу України від
20.12.1996р. № 411 ( z0050-97 ) (z0050-97)
та плану формування поїздів на
залізничній під’їзній колії підприємства або за договором із
залізницею - на коліях залізничної станції призначенням на одну
станцію або з розпиленням на кількох станціях з обов’язковим
зменшенням кількості його переробок на попутних технічних
станціях.
Умови організації перевезень вантажів маршрутами, порядок подачі
вагонів для завантаження і вивантаження маршрутів, їх формування
до встановлених норм маси та довжини, повернення після
завантаження (вивантаження) встановлюються у договорах про
експлуатацію під'їзних колій та договорах про подачу і забирання
вагонів (п. 6 Правил).
Відправник і станція навантаження маршруту в перевізних
документах на вагони, що перевозяться у складі маршруту або
“ядра” маршруту, проставляють відмітки, передбачені Правилами
оформлення перевізних документів (п. 7 Правил).
Відповідно до п. 5.3 Єдиного технічного процесу роботи під’їзної
колії ВАТ “Запоріжсталь” на станції “Запоріжжя-Ліве”
Придніпровської залізниці маршрути, сформовані згідно з планом
формування відправницьких маршрутів по станції “Запоріжжя-Ліве”,
виставляються в парк “А” станції “Запоріжжя-Ліве”. Кількість
вагонів і умови організації завантаження та відправлення
маршрутів визначаються договором.
Договором передбачено обов’язок відповідача накопичувати
маршрути для відправлення.
Таким чином, позивач повинен був нараховувати плату за
користування вагонами за ставкою 50% оскільки маршрути
формуються не на шляхах залізниці, а на під’їзній колії
відповідача.
За таких обставин, в цій частині позову суд першої інстанції
повно, всебічно та об’єктивно дослідив всі обставини справи і
прийняв відповідне рішення з правильним застосуванням норм
матеріального і процесуального права.
Твердження позивача, викладені в касаційній скарзі стосовно
зазначеної частини позову не знайшли свого підтвердження, в
зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та
обґрунтованого судового рішення в цій частині колегія суддів не
вбачає.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що місцевим
господарським судом при вирішенні даного спору були неправильно
застосовані норми матеріального права в частині відмови в позові
про стягнення 19798,01 грн., що є підставою для скасування
оскаржуваного рішення в цій частині із винесенням нового рішення
про задоволення позову. В решті оскаржуване рішення має бути
залишено без змін.
Керуючись ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду Запорізької області від 22.05.2006р.
у справі № 11/510 скасувати в частині відмови в позові про
стягнення 19798,01 грн.
Позов в цій частині задовольнити.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Запорізький
металургійний комбінат “Запоріжсталь” на користь Державного
підприємства “Придніпровська залізниця” 19798,01грн. боргу;
197,98 грн. державного мита; 54,46грн. витрат на інформаційно-
технічне забезпечення судового процесу та 99,00 грн. державного
мита, сплаченого при подачі касаційної скарги.
В решті рішення господарського суду Запорізької області від
22.05.2006р. у справі № 11/510 залишити без змін.
Доручити господарському суду Запорізької області видати наказ на
виконання даної постанови.
Головуючий В.С. Божок
Судді: Н.О. Волковицька
Г.П. Коробенко