ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.08.2007 Справа N 02/5144
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого),
Вовка І.В.,
Гончарука П. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державно-кооперативного виробничого об’єднання “Насіння України”
на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 27.04.2006 року у справі № 02/5144 за позовом Державно-
кооперативного виробничого об’єднання “Насіння України” до
Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Ліга”
про стягнення збитків і штрафу,
У С Т А Н О В И В:
У листопаді 2005 року позивач звернувся до господарського суду
Черкаської області з позовною заявою до відповідача про
стягнення збитків і штрафу в сумі 39 450 грн. у зв’язку з
невиконанням зобов’язання за договором підряду на виконання
робіт з вирощування та передачі льону № 44 від 29.04.2005 року.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач уточнив
заявлені вимоги і просив стягнути з відповідача штраф у сумі 8
970 грн.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 16.01.2006
року позов про стягнення штрафу задоволено, а в решті позову
провадження в справі припинено.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 27.04.2006 року зазначене рішення суду першої інстанції
в частині позову про стягнення штрафу скасовано та в цій частині
позову відмовлено, а в решті судове рішення залишене без змін.
У касаційній скарзі позивач вважає, що апеляційним судом
порушено норми матеріального та процесуального права, і тому
просить прийняту ним постанову скасувати, а рішення суду першої
інстанції залишити без змін.
Доповідач –Вовк І.В.
Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.
У судовому засіданні оголошувалася перерва на 02.08.2006 року.
Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши доводи
касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній
судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню частково з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 29.04.2005 року між позивачем
та відповідачем було укладено договір підряду на виконання робіт
з вирощування та передачі льону № 44, за умовами якого
відповідач (підрядник) зобов’язався на свій ризик виконати за
замовленням позивача (замовника)роботу з вирощування товарного
льону олійного в кількості 127 тонн, а позивач –прийняти і
оплатити результат цих робіт.
П. 1.1 договору передбачено. що позивач зобов’язався передати
відповідачу для виконання робіт насіння льону в кількості 6,35
тонн до 15.05.2005 року, а п. 4.2 цього договору вартість
переданого насіння визначено в сумі 30 480 грн.
Відповідно до п. 1.3 результатом виконаних робіт є переданий
позивачу льон олійний товарний на Миколаївському КХП.
За п. 2.2 договору відповідач зобов’язався передати 127 тонн
товарного льону олійного в строк до 10.09.2005 року. Після
приймання результатів виконаних робіт сторони повинні підписати
акт виконаних робіт.
В п. 5.6 договору встановлено, що у випадку якщо підрядник
відмовляється передати замовнику товар у кількості, вказаній в
п. 1.1. договору, то підрядник повинен відшкодувати замовнику
вартість матеріалу, вказану в п. 4.2, повернути в повному обсязі
передоплату, якщо така була, а також відшкодувати замовнику
збитки, понесені в зв’язку з таким невиконанням умов договору.
Окрім того, підрядник (відповідач) зобов’язаний сплатити
замовнику штраф у розмірі 10% від загальної вартості робіт, які
повинні були бути виконані за цим договором.
Предметом даного судового розгляду є вимоги позивача про
стягнення штрафу у зв’язку з невиконанням зобов’язання за
договором підряду на виконання робіт№ 44 від 29.04.2005 року з
вирощування та передачі товарного льону.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення з
відповідача штрафу і судових витрат та відмовляючи в цій частині
в позові, апеляційний господарський суд виходив з того, що у
спірному договорі відсутні істотні умови і у зв’язку з цим
підстави для стягнення штрафу за невиконання вказаного договору
підряду відсутні.
Проте, з висновками апеляційного господарського суду в цій
частині погодитись не можна, оскільки такі висновки суперечать
умовам договору, зроблені без врахування фактичних дій сторін
спрямованих на виконання договору та не відповідають вимогам
закону.
Ст.ст. 525, 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
визначено, що зобов'язання
має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та
вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за
відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового
обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння
відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не
допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач не виконав
зобов’язання за договором підряду з виконання передбачених цим
договором робіт.
За вимогами п. 3 ст. 611 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
у разі порушення
зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором
або законом, зокрема, сплата неустойки.
Отже, висновок суду першої інстанції про наявність правових
підстав для стягнення штрафу в розмірі 8 970 грн. відповідно до
п. 5.6 спірного договору ґрунтується на матеріалах справи та
відповідає вимогам закону.
За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив
позовні вимоги в частині стягнення штрафу, припинивши
провадження у справі в решті позовних вимог у зв’язку з оплатою
відповідачем спірних коштів.
Разом з тим, постанову апеляційного господарського суду в
частині стягнення штрафу та судових витрат не можна визнати
законною й обґрунтованою, і тому вона підлягає в цій частині
скасуванню.
У той же час, в решті постанова апеляційного суду та рішення
суду першої інстанції в повному обсязі обгрунтовані матеріалами
справи та відповідають вимогам закону, і тому підлягають
залишенню без змін.
З огляду викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-
11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державно-кооперативного виробничого об’єднання
“Насіння України” задовольнити частково.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 27.04.2006 року в частині позову про стягнення штрафу
та судових витрат скасувати, а в решті зазначену постанову
апеляційного суду та рішення господарського суду Черкаської
області від 16.01.2006 року в повному обсязі залишити без змін.
Головуючий В. Перепічай
Судді І. Вовк
П. Гончарук