ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.08.2006 Справа N 3/67
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Щотки
С.О. (головуючий), Васищака І.М., Самусенко С.С.,
розглянувши у відкритому дочірньої компанії “Газ України” НАК
судовому засіданні в “Нафтогаз України”
м. Києві касаційну скаргу
на рішення господарського суду Дніпропетровської
області від 30.03.2006 року
у справі № 3/67
за позовом дочірньої компанії “Газ України” НАК
“Нафтобаз України”
до ВАТ “Синельниківський ресорний завод”
Про стягнення 5487,49 грн.,
за участю представників:
позивача - Пономарьов Ю.О.,
відповідача - не з’явились,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
30.03.2006 року у справі № 3/67 (суддя Юзіков С.Г.) у
задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції,
позивач звернувся до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти
нове рішення, яким задовольнити позов. В обґрунтування своїх
вимог заявник посилається на порушення та неправильне
застосування господарським судом норм матеріального та
процесуального права, що призвело до прийняття незаконного
судового рішення.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, заслухавши
пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи,
оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність
застосування судами норм матеріального та процесуального права,
прийшла до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право
залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу
без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає,
що постанова апеляційного господарського суду прийнята з
дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Як встановив місцевий господарський суд та підтверджується
документальними доказами, наявними у матеріалах справи, позивач
запропонував відповідачу укласти договір від 01.01.2003 року
№ 17-06/03-1575ТЕ-3 на постачання природного газу (далі -
Договір), згідно з яким позивач (продавець) зобов’язався
продати, а відповідач (покупець) прийняти та оплатити природний
газ на умовах цього договору та одночасно припинити дію договору
від 05.11.2001 року.
Разом з тим, відповідач погоджуючись на підписання Договору,
запропонував позивачу додаткові умови до Договору щодо
розрахунку за поставлений природний газ, які оформлені листом
від 30.01.2003 року № 14.01.03/23. Зокрема, відповідач
запропонував позивачу зарахувати зайво сплачені за договором
№ 06/01-533 від 05.11.2001 року кошти в сумі 3245,48 грн., як
передоплату по Договору.
Таким чином, з огляду на вимоги ст.ст. 641, 642, 646 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, відповідно до яких пропозицію укласти договір
(оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.
Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і
виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов’язаною
у разі її прийняття. Відповідь про згоду укласти договір на
інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної
пропозиції і водночас є новою пропозицією особі, яка зробила
попередню пропозицію. Відповідь особи, якій адресована
пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна
бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію
укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію
відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила
товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну
суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця
дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції
укласти договір або не встановлено законом.
Зважаючи на те, що для укладення договору необхідне повне та
безумовне погодження його умов акцептантом, то відповідь у якій
запропоновано змінити будь-яку умову договору визнається новою
офертою.
Зважаючи на відсутність заперечень позивача з приводу нової
оферти та поставку природного газу відповідачу, позивач
погодився на умови Договору з розбіжностями (додатковими
умовами) запропонованими відповідачем.
Господарським судом першої інстанції також з’ясовано, що позивач
на підставі Договору протягом січня-.04. 2003 року,
листопада-грудня 2003 року передав відповідачу 53,188 м3
природного газу загальною вартістю 8377,12 грн. Відповідач
здійснив оплату в розмірі 5131,64 грн.
Місцевий господарський суд обґрунтовано відхилив доводи позивача
про те, що відповідач заборгував йому 3245,48 грн. за
поставлений у спірний період газ, оскільки грошові кошти у сумі
3245,48 грн. були зараховані як попередня оплата за Договором за
пропозицією відповідача та акцептом позивача у вигляді прийняття
до виконання Договору на умовах відповідача.
З огляду на викладене, господарський суд дійшов вірного висновку
про відсутність у відповідача заборгованості перед відповідачем
у сумі 3245,48 грн., а відтак законно та підставно відмовив у
задоволенні позовних вимог про стягнення 3245,48 грн. боргу, а
також пені, семи відсотків штрафу та інфляційних.
Відповідно до вимог ст. 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду або
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування
господарським судом першої інстанції норм матеріального та
процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого
підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування
законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не
вбачає.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України”
залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від
30.03.2006 року у справі № 3/67 залишити без змін.
Головуючий, суддя С. Щотка
С у д д і: І.Васищак
С.Самусенко