Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С. -головуючого,

Волковицької Н.О.,

Коробенко Г.П.

розглянувши матеріали

касаційної скарги та касаційного подання

Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз"

прокурора Автономної Республіки Крим

на постанову

Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.03.2006р.

у справі

господарського суду Автономної Республіки Крим

за позовом

Корпорації "Науково-виробнича інвестиційна група "IНТЕРПАЙП"

до

Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз"

третя особа

Міністерство палива та енергетики України

за участю

прокурора відділу Генеральної прокуратури України

про

стягнення 11811605, 21 грн.

за участю представників:

позивача: Руденко М.В. -дов. від 12.04.2006р. №28

відповідача: Дрібний Ю.В. -дов. від 08.11.2005р. №11/82

третьої особи: не з'явився

прокурора: Iвченко О.А. -посв. №218 від 04.10.04р.

ВСТАНОВИВ:

Корпорація "Наукова-виробнича інвестиційна група "Iнтерпайп" /далі -Корпорація "НВIГ "Iнтерпайп"/ звернулась до господарського суду АР Крим з позовом до Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз" /далі -ДАТ "Чорноморнафтогаз"/ про стягнення суми боргу в розмірі 11 811 605,21 грн.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.12.2005р. у справі 2-1/9665-2005, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.03.2006р. у даній справі позов задоволено. Зобов'язано стягнути з ДАТ "Чорноморнафтогаз" на користь Корпорації "НВIГ "Iнтерпайп" суму боргу в розмірі 11 811 605,21 грн. та судові витрати в сумі 25 618,00 грн.

Судові рішення мотивовані обгрунтованістю позовних вимог з посиланням на статті 525, 526, 617, п.4 ст. 631 ЦК України (435-15) , ст. 27 ГПК України (1798-12) , п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.2004р. №1434 "Про затвердження Порядку проведення розрахунків щодо будівництва магістральних газопроводів та газопроводів-відводів для газифікації сільських населених пунктів" (1434-2004-п) .

Не погодившись з постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.03.2006р. у даній справі, ДАТ "Чорноморнафтогаз" звернулось з касаційної скаргою, а прокурор Автономної Республіки Крим - з касаційним поданням до Вищого господарського суду України, в якій просять постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові, мотивуючи скаргу тим, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема ч.2 ст. 183, ст. 218 ГК України (436-15) , ст.525, 526, ч.2 п.1 ст. 530, ч.2 п.1 ст. 560 ЦК України (435-15) , ст. 24, п.3 ч.1 ст. 84 ГПК України (1798-12) .

У відзиві на касаційну скаргу та касаційне подання Корпорація "НВIГ "Iнтерпайп" просить судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу та касаційне подання без задоволення.

Третя особа не реалізувала процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції.

В судовому засіданні суду касаційної інстанції 19.07.2006р. оголошувалась перерва до 02.08.2006р. для оголошення постанови.

02.08.2006р., відповідач через канцелярію суду подав клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу, яке задоволенню не підлягає, оскільки зазначене фіксування судом касаційної інстанції ГПК України (1798-12) не передбачено.

Приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, колегія суддів знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги та касаційного подання відмовити, враховуючи наступне.

Як встановлено господарським судом, 25.08.2004р. Кабінетом Міністрів України ухвалено Розпорядження №596-р (596-2004-р) "Про здійснення видатків на будівництво газопроводу "Ялта-Форос-Севастополь".

27.08.2004р. між Корпорацією "НВIГ "Iнтерпайп" /продавець/ та ДАТ "Чорноморнафтогаз" /покупець/ був укладений Договір №Т 941/2004 /далі -Договір/ з додатком №1 на поставку труб 530х8 у кількості 2628 тон за ціною 6662, 50 грн. за 1 тону.

Згідно п.1.3. Договору оплата за товар здійснюється покупцем за рахунок коштів Державного бюджету України, виділених відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.08.2004р. №596-р (596-2004-р) .

В пункті 5.2 Договору передбачено, що покупець здійснює розрахунок за поставлений товар згідно з виставленим рахунком шляхом банківського переводу грошових коштів на поточний рахунок продавця у наступному порядку: при наявності бюджетних коштів на рахунку покупця - протягом 5 банківських днів з дати отримання партії товару на станції призначення; при відсутності бюджетних коштів на рахунку покупця на момент отримання партії товару на станції призначення - протягом 5 банківських днів після надходження цільових бюджетних коштів на рахунок покупця.

На виконання Договору позивач поставив відповідачу труби у кількості 2546, 50 тон за ціною 6662, 50 грн. за тону, на загальну суму 20359547, 44 грн., що підтверджується накладними, рахунками та залізничними квитанціями, а відповідач здійснив часткову оплату вартості продукції в сумі 8 547 942,23 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України (435-15) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Господарським судом встановлено, що на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України № 596-р від 25.08.2004 (596-2004-р) були виділені, про що зазначено в п. 2 Постанові Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку проведення розрахунків щодо будівництва магістральних газопроводів та газопроводів-відводів для газифікації сільських населених пунктів" від 28.10.2004 №1434 (1434-2004-п) , грошові кошти в розмірі 40 000 000, 00 гривень з Державного бюджету України на будівництво газопроводу Ялта - Форос - Севастополь.

Крім того, в абзаці 2 Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 15.09.2004 №1052-4/04 "Про деякі заходи по прискоренню будівництва газопроводу "Ялта-Форос-Севастополь" зазначено, що в 2004 році на будівництво газопроводу Кабінетом Міністрів України виділено кошти з Державного бюджету України в розмірі 41 500 000,00 грн.

За таких обставин, висновки господарського суду попередніх інстанцій щодо необгрунтованості доводів відповідача про неотримання ним необхідної кількості грошей та неможливості у зв'язку з цим виконати договірні зобов'язання, колегія суддів вважає правильними.

Згідно з п. 4 ст. 631 ЦК України (435-15) закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час договору.

Як вбачається з Договору в пункті 10.1 сторони передбачили строк його дії до 30.01.2005р.

Отже, умови Договору встановлені в п. 1.3 та п. 5.2 мають значення та являються обов'язковими для сторін виключно в рамках терміну дії Договору, після спливу якого та за наявності невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором, останній має нести відповідальність за таке порушення на загальних підставах відповідно до норм цивільного законодавства.

Наведене спростовує доводи касаційної скарги та касаційного подання щодо неправильного застосування господарським судом норм матеріального права, які по суті зводяться до оспорювання висновку суду стосовно доведеності обставин справи та намагань відповідача надати перевагу його доказам над іншими, що суперечить вимогам статті 111-7 ГПК України (1798-12) , а тому судовою колегією до уваги не приймаються.

Посилання відповідача в касаційній скарзі та прокурора в касаційному поданні на порушення господарськими судами норм процесуального права також не приймаються до уваги, оскільки процесуальні порушення не в будь-якому випадку є підставою для скасування судового рішення, а лише у випадках, передбачених ч.2 ст.111-10 ГПК України (1798-12) , та в разі, якщо такі порушення призвели до прийняття неправильного рішення, чого в даному випадку не відбулось.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими судами 1-ї та 2-ї інстанції дана правильна юридична оцінка обставинам справи, порушень норм матеріального та процесуального права не вбачається, судові рішення відповідають чинному законодавству України та обставинам справи і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п.1 ст.111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги та касаційного подання прокурора відмовити.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.03.2006р. у справі № 2-1/9665-2005 залишити без змін.