ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.08.2006 Справа N 16/3070
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
В. Божок –головуючого
Н. Волковицької
Г. Фролової
за участю
представників:
Позивача Підліснюка В.Ю. дов. від 05.12.05р.
Відповідачів Кузнецова Е.В. дов. від 01.01.06р.
розглянувши у Сільськогосподарського товариства з
відкритому судовому обмеженою відповідальністю “Шевченківське”
засіданні касаційну
скаргу
на постанову від 01.06..2006року Київського
апеляційного господарського суду.
у справі № 16/3070 господарського суду Черкаської
області.
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
“Верхнячка - цукор”
До Сільськогосподарського товариства з
обмеженою відповідальністю “Шевченківське”
про стягнення24100,49грн.
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Верхнячка - цукор”
звернулось з позовом до господарського суду Черкаської області
про стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою
відповідальністю “Шевченківське” заборгованості за отримані
товарно-матеріальні цінності в сумі 17 906,68 грн., 4 880,32
грн. інфляційних та 1 313,49 грн. процентів річних на підставі
укладених угод.
Рішенням від 26.08.2005року господарського суду Черкаської
області позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з
Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю
“Шевченківське” на користь Товариства з обмеженою
відповідальністю “Верхнячка - цукор” заборгованість за товари в
сумі 17464,25грн. В частині стягнення інфляційних та процентів
річних в позові відмовлено повністю.
За апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з
обмеженою відповідальністю “Шевченківське” Київський міжобласний
апеляційний господарський суд постановою від 12.10.2005року
рішення господарського суду Черкаської області скасував та
прийняв нове рішення, яким позовні вимоги задовольнив частково.
Стягнув з Сільськогосподарського товариства з обмеженою
відповідальністю “Шевченківське” на користь Товариства з
обмеженою відповідальністю “Верхнячка - цукор” 17464,06грн.
–основного боргу. В решті позовних вимог відмовив.
За касаційною скаргою Сільськогосподарського товариства з
обмеженою відповідальністю “Шевченківське” постановою Вищого
господарського суду України постанова Київського міжобласного
апеляційного господарського суду скасована, а справа направлена
на новий розгляд до Київського міжобласного апеляційного
господарського суду.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 01.06.06 р. після повторного перегляду рішення від
26.08.2005року господарського суду Черкаської області змінено,
резолютивну частину рішення викладено в наступній
редакції: «Позов задовольнити частково. Стягнути з
Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю
«Шевченківське» на користь Товариства з обмеженою
відповідальністю «Верхнячка-цукор»14 741 грн. 70 коп.
заборгованості, 147 грн. 42 коп. державного мита, 72 грн. 18
коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу. В решті позовних вимог відмовити.»
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю
“Шевченківське” подало до Вищого господарського суду України
касаційну скаргу на постанову Київського міжобласного
апеляційного господарського суду, в якій просить рішення та
постанову у справі скасувати, прийняти нове рішення по справі,
яким припинити провадження за відсутністю предмету спору.
Свої доводи заявник обґрунтував тим, що апеляційний суд
перевищив права надані пунктом 2 статті 83 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, прийняв рішення яке
суперечить фактичним обставинам що ним встановлені. При цьому,
достатньо повно з'ясувавши фактичні обставини які входять до
предмету доказування у даній справі, не застосував положення
підпункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
На думку заявника, суду необхідно було зарахувати кредиторську
заборгованість позивача перед відповідачем.
Заслухавши доповідь судді –доповідача та присутніх у судовому
засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали
справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи
та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній
справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог статей 108, 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, касаційна інстанція
рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних
господарських судів переглядає за касаційною скаргою (поданням)
та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи предметом спору у даній справі
є стягнення заборгованості за отримані товарно-матеріальні
цінності в сумі 17 906,68 грн., 4 880,32 грн. інфляційних та 1
313,49 грн. процентів річних на підставі укладених угод.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що між
сторонами у справі в період 2003 року виникли договірні
відносини з купівлі-продажу на підставі угод укладених у
спрощений спосіб, відповідно до статті 154 Цивільного кодексу
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
,(дійсного в період виникнення взаємовідносин),
яка передбачає, що договір може бути укладений як шляхом
складання одного документа підписаного обома сторонами, так і
шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами та іншими
документами, підписаними стороною, яка їх надсилає.
Відповідно до статті 153 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
договір вважається укладеним, коли між сторонами у відповідній
формі досягнуто домовленостей по всіх суттєвих умовах.
У відповідності до статті 224 Цивільного кодексу
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, за договором купівлі-продажу продавець продає,
а покупець приймає і зобов'язується оплатити товар. Суттєвими
для договору купівлі-продажу умовами є кількість певного майна
та його вартість.
Якщо строк виконання зобов'язання не встановлений, то відповідно
до статті 165 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
кредитор має
право вимагати виконання, а боржник виконати таке зобов'язання у
будь-який час.
Тому висновок господарських судів стосовно продовження
правовідносин між сторонами та застосування до них положень
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, що набрав чинності з
01.01.2004 р. на підставі частини 2 пункту 4 Прикінцевих та
перехідних положень цього Кодексу ( 435-15 ) (435-15)
є обґрунтованим.
Місцевий господарський суд прийшов до висновку, що з відповідача
на користь позивача необхідно стягнути 17 464,26 грн.
заборгованості за отримані товари.
Не погодившись із таким висновком апеляційний господарський суд
встановив, що накладних № 7 від 24.02.2003 р., № 120 від
01.07.2003 р., № 183 від 20.08.2003 р. не існує, накладні № 127,
189, 19 не є належними доказом у справі.
Так, підпис у накладній № 127 від 04.07.2003 р. не співпадає з
зразком підпису Молдована І.М. на довіреності ЯЕЮ № 411566, за
якою він повинен був отримати дизпаливо в кількості 3 тонни;
фактично по ній отримано не 3 тонни, а 3,529 тонни дизпалива і в
графі - «Ціна»запис затертий, в графі - «Сума»мається підтирання
паперу та міститься запис «5434,66»(а.с. 48).
Підпис на накладній № 189 від 05.08.2003 р. не співпадає з
зразком підпису Молдована І.М. на довіреності № ЯЕЮ № 411573, за
якою він повинен був отримати 5 000 літрів дизпалива на суму
8750 грн. (а.с. 46).
Накладна № 19 від 05.08.2003 р. (а.с. 23) на 5 тонн цукру -
піску містить незрозумілі виправлення: цифра «13 000»закреслена,
а міститься цифра «12 000», що не дає підстав визнати дану
накладну як угоду з купівлі-продажу, укладену у спрощений
спосіб, оскільки суттєвою умовою для договору купівлі-продажу є
ціна, а з даної накладної не вбачається погодження між сторонами
ціни вказаного в ній товару.
Також, колегія суддів апеляційного суду, дослідивши забірні
відомості № 999 та № 1033 (а.с. 32, 33) встановила, що згідно
забірної відомості № 999 жом в кількості 700,00 тонн повинен був
отримати, згідно доручення НАІ № 049650 від 13.02.2003 р.,
Молдован І.М., а згідно відомості № 1033 жом в кількості 25,00
тонн повинен був отримати також Молдован І.М., згідно
довіреності ЯЖЕ № 030353 від 11.03.2003 р. Проте, в графах даних
відомостей «Прізвище представника організації, який отримав
жом»вказано прізвище «Таран», а підпис в графі «Отримав
(підпис)»не співпадає з зразком підпису Молдована І.М. на вище
вказаних довіреностях.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не
доведено факту отримання відповідачем жому в кількості 725 тонн
на суму 4 914,70 грн.
В частині передачі відповідачу бензину на суму 175,00 грн.,
дизпалива на суму 253,50 грн., мастила на суму 13,92 грн.
колегія суддів апеляційного суду погодилась з висновком
місцевого господарського суду, що позивач не довів своїх вимог,
оскільки доказів про отримання відповідачем цих товарів у справі
немає - відсутні підписи уповноваженої особи відповідача про
отримання товару на лімітно-забірних відомостях та довіреностей
на отримання товарно-матеріальних цінностей.
Одночасно, судова колегія апеляційного господарського суду
встановила, що позивач первинними документами, а саме,
накладними № 227 від 14.08.2003 р. на суму 3377,50 грн., № 184
від 20.08.2003 р. на суму 8102,50 грн., № 200 від 26.08.2003 р.
на суму 3261,70 грн. підтвердив одержання відповідачем товарно-
матеріальних цінностей всього на загальну суму 14 741,70 грн. та
з урахуванням приписів статті 530 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, якою встановлено, що якщо строк (термін) виконання
боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом
пред'явлення вимоги, боржник повинен виконати такий обов'язок у
семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, обґрунтовано
прийняла до уваги направлену відповідачу претензію № 79, яку
було вручено 21.05.2005 р. та задовольнила вимоги позивача в
сумі 14 741,70 грн. основного боргу, змінивши рішення
господарського суду Черкаської області в цій частині.
В частині нарахування інфляційних та трьох відсотків річних
апеляційний суд погодився з висновками господарського суду
першої інстанції про відмову у задоволенні вимог, оскільки
позивач провів нарахування з.01.2004 року по квітень 2005 р., в
той час як для відповідача строк виконання зобов'язання
розпочався з 28.05.2005 р. / в семиденний строк від дня
пред’явлення претензії/.
Крім того, апеляційним господарським судом правильно визначено,
що згідно статті 217 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
зобов'язання припиняються заліком зустрічних однорідних вимог,
строк яких настав або строк яких не зазначений або визначений
моментом витребування. Для заліку достатньо заяви однієї із
сторін.
Оскільки, сторонами не надано суду доказів, що зазначені вимоги
є однорідними, не зазначені строки їх настання, підстави
виникнення цих вимог, первинних документів, якими це
підтверджується, апеляційним судом обґрунтовано не застосовано
залік вимог до спірних правовідносин.
Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарський суд
апеляційної інстанції в порядку статті 43, 101 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
всебічно, повно і
об’єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в
їх сукупності; дослідив, встановив та надав юридичну оцінка
наданим сторонами доказам та дійшов обґрунтованого висновку про
часткове задоволення позовних вимог.
Твердження заявника про порушення судом норм матеріального та
процесуального права не знайшли свого підтвердження та
суперечать матеріалам справи, в зв’язку з чим підстав для зміни
чи скасування постанови апеляційної інстанції колегія суддів не
вбачає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову від 01.06.2006 року Київського апеляційного
господарського суду у справі № 16/3070 господарського суду
Черкаської області залишити без змін, а касаційну скаргу
Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю
“Шевченківське” –без задоволення.
Головуючий В. Божок
Судді Н. Волковицька
Г. Фролова