ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.08.2006 Справа N 12/107-9/16
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М.,
Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
“Добробут” на постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 16.05.2006р. та рішення господарського суду Івано-
Франківської області від 07.02.2006р.
у справі № 12/107-9/16 господарського суду Івано-Франківської
області
за позовом Відкритого акціонерного товариства “Добробут”
до відповідача Закритого акціонерного товариства “Інститут
менеджменту та економіки “Галицька академія”
про визнання недійсним договору
за участю представників:
ВАТ “Добробут” –Йосифів П. І., Ярицький Л.І.
ЗАТ “Інститут менеджменту та економіки “Галицька академія” –не
з’явилися
В С Т А Н О В И Л А :
Відкрите акціонерне товариство “Добробут” звернулося до
господарського суду Івано-Франківської області з позовом та
просило суд визнати недійсним договір фінансового лізингу № 1
від 05.07.2000р., який укладено між ним та відповідачем
–Закритим акціонерним товариством “Інституту менеджменту та
економіки”.
В обґрунтування заявлених позовних вимог, ВАТ “Добробут”
стверджує, що спірний договір укладений від його імені з
порушенням встановленого статутом порядку та суперечить
інтересам товариства і його акціонерів, оскільки є невигідним.
Відповідач у справі – ЗАТ “Інститут менеджменту та економіки
“Галицька академія” у відзиві на позов заявлені вимоги відхиляє,
посилаючись на те, що спірний договір підписано від імені
позивача головою правління ВАТ “Добробут” відповідно до наданих
йому статутом та законом повноважень (а.с.28-29).
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від
07.02.2006р. у позові відмовлено (а.с.98-99).
Відмовляючи у задоволенні заявлених вимог, суд першої інстанції
виходив з того, що договір від імені відповідача підписано
повноважною особою –головою правління, відповідно до наданих
йому повноважень статутом товариства. При цьому, судом
встановлено, що до компетенції загальних зборів ВАТ “Добробут”
належить лише затвердження угод, укладених на суму, що перевищує
10% статутного фонду товариства.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
16.05.2006р. рішення господарського суду Івано-Франківської
області від 07.02.2006р. залишено без змін (а.с.209-211).
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ВАТ
"Добробут” звернулося до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою та просить їх скасувати, а заявлені позовні
вимоги задовольнити.
Вимоги касаційної скарги обґрунтовані порушенням судами норм
матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних
актів.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить
касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з
наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій,
05.07.2000р. між сторонами у справі –ВАТ “Добробут” та ЗАТ
“Інститут менеджменту та економіки” укладено договір фінансового
лізингу № 1, за умовами якого відповідачу передано в платне
користування строком на 10 років нерухоме майно –приміщення
п’ятого поверху буд.№ 49 по вул. Дністровська у м. Івано-
Франківську, загальною площею 1 000,7м2. Згідно цього договору
вартість об’єкта лізингу становить 300 000 грн. Умовами договору
також передбачений перехід права власності на зазначене майно з
моменту сплати всієї суми лізингових платежів (п. 7.2 договору).
Дійсність зазначеного договору є предметом розгляду у даній
справі.
Оспорюючи дійсність вищевказаного договору, позивач зазначав
декілька підстав визнання договору недійсним. Зокрема, позивач
посилався на укладання договору з порушенням чинного
законодавства та статуту ВАТ “Добробут”, який визначає особливий
порядок укладення договорів, відповідно до яких відчужується
майно, вартість якого перевищує 10% статутного фонду товариства.
Зазначені підстави визнання договору недійсним були розглянуті
судом та їм була надана відповідна правова оцінка.
Разом з тим, в позовній заяві позивач вказував на збитковість
договору фінансового лізингу як для самого товариства, так і для
його акціонерів, оскільки платежі за договором складалися лише з
вартості об’єкта лізингу.
Проте, відповідно до ст. 4 Закону України “Про лізинг”
( 723/97-ВР ) (723/97-ВР)
(в редакції, чинній на момент укладання договору)
фінансовий лізинг - це договір лізингу, в результаті укладення
якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне
користування від лізингодавця об'єкт лізингу. Після закінчення
строку договору фінансового лізингу об'єкт лізингу, переданий
лізингоодержувачу згідно з договором, переходить у власність
лізингоодержувача або викуповується ним за залишковою вартістю.
В силу ст. 16 названого закону ( 723/97-ВР ) (723/97-ВР)
лізингові платежі
включають в себе як суму, яка відшкодовує при кожному платежі
частину вартості об'єкта лізингу, що амортизується за строк, за
який вноситься лізинговий платіж, так і винагороду лізингодавцю
за отримане у лізинг майно.
Згідно з ст. 11 цього закону ( 723/97-ВР ) (723/97-ВР)
розмір та склад
лізингових платежів є істотними умовами договору лізингу.
З оскаржуваного судового рішення вбачається, що доводи позивача
щодо збитковості спірної угоди та, як наслідок, аналіз складу
лізингових платежів не були предметом розгляду суду.
На вказані порушення судом першої інстанції норм процесуального
права суд апеляційної інстанції увагу не звернув та не дав їм
відповідної правової оцінки.
Крім того, в матеріалах справи міститься позовна заява
відповідача у справі –Закритого акціонерного товариства
“Інститут менеджменту та економіки “Галицька академія” (а.с. № №
26-27), подана в межах цієї справи та зареєстрована 16.11.2005
р. господарським судом Івано-Франківської області, однак не
розглянута судом. При цьому, відповідач просить прийняти позовну
заяву до розгляду і об’єднати її разом з первісним позовом в
одне провадження та зобов’язати позивача у справі –Відкрите
акціонерне товариство “Добробут” виконати зобов’язання за
договором фінансового лізингу.
Також, матеріали справи містять оригінали доказів сплати
відповідачем державного мита і витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу (а.с. № 24а), доказів направлення
копії заяви позивачу (а.с. № № 43-44) та інші додатки до
позовної заяви (а.с. № № 45-51).
Відповідно до чинного процесуального законодавства господарський
суд повинен був розглянути подану позовну заяву, а саме прийняти
її в якості зустрічного позову чи повернути заявнику.
Допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального
права також не усунуті в подальшому судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 111-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у
касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція
перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення у рішенні або постанові господарського суду.
Все вищенаведене в сукупності свідчить про неповноту дослідження
судами обставин справи, що призвело до порушення норм
процесуального права.
За таких обставин, прийняті у справі судові акти підлягають
скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої
інстанції.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене та
вирішити спір відповідно до вимог чинного законодавства.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
"Добробут” задовольнити частково.
2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
16.05.2006р. та рішення господарського суду Івано-Франківської
області від 07.02.2006р. у справі № 12/107-9/16 скасувати.
3. Справу № 12/107-9/16 передати на новий розгляд до
господарського суду Івано-Франківської області.
Головуючий суддя Кузьменко М.В.
Судді Васищак І.М.
Палій В.М.