ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.08.2006 Справа N 8/761
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
В. Божок–головуючого
Н. Волковицької
Г. Фролової
за участю представників:
Позивача Перепелиця В.І. директор паспорт № КЕ
364488
Відповідачів Саєнко Ю.М. дов. від 14.11.05р.
розглянувши у відкритому Товариства з обмеженою відповідальністю
судовому засіданні Фірма “ТММ”
касаційну скаргу
на постанову від 30.05.2006року Київського
апеляційного господарського суду
у справі № 8/761 господарського суду міста Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
“Альфа - Буд”
до Товариства з обмеженою відповідальністю
Фірма “ТММ”
про стягнення 81494,29грн.
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Альфа - Буд” звернулось
до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з
обмеженою відповідальністю Фірма “ТММ” про стягнення 75236,00
грн., що становить заборгованість за договором на виконання
будівельно-монтажних робіт по «Реконструкції томатного цеху під
винний цех БФ ТОВ «Велес»в с. Криничне Белградського району
Одеської області»№ 20 від 10.08.2004р. та 985,59 грн. пені, 6,18
грн. річних, 5266,52 грн. штрафу.
21.12.2005р. позивач подав заяву про уточнення позовних вимог та
просить суд стягнути з відповідача 68957,35 грн. та 985,59 грн.
пені, 6,18 грн. три відсотки річних, 5266,52 грн. штрафу.
Рішенням від 14.03.2006року господарського суду міста Києва
позовні вимоги задоволені частково, з Товариства з обмеженою
відповідальністю Фірма “ТММ” на користь позивача стягнуто
68957,35грн- основного боргу, 985,59грн. –пені, 6,18грн. річних,
5266,52грн.- штрафу.
Мотивуючи рішення суд виходив з того, що відповідно до статей
193 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, 526, 837, 853
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та умовами укладеного
договору на відповідача покладений обов'язок прийняти виконані
роботи та здійснити оплату. Наявними матеріалами справи, не
підтверджено, що відповідач діяв у відповідності з покладеними
на нього законом та договором обов'язками.
Крім цього, вимоги позивача стосовно стягнення з відповідача
985,59 грн. пені, 6,18 грн. річних та 5266,52 грн. штрафу
задоволені судом відповідно до умов договору та статей 231
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, 525 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
За апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю
фірми “ТММ” Київський апеляційний господарський суд постановою
від 30.05.2006року рішення господарського суду першої інстанції
змінив в частині стягнення суми річних та пені. В частині вимог
про стягнення штрафу суд відмовив в задоволені позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма “ТММ” подало до
Вищого господарського суду касаційну скаргу на постанову
Київського апеляційного господарського суду, в якій просить
рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове
рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи
касаційну скаргу доводами про порушення судами норм
матеріального та процесуального права, а саме статті
629,526,629,616 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та статті
43 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Заслухавши доповідь судді –доповідача та присутніх в судовому
засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали
справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи
та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній
справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог статей 108, 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, касаційна інстанція
рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних
господарських судів переглядає за касаційною скаргою (поданням)
та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи предметом спору у даній справі
є стягнення заборгованості яка виникла у зв’язку з неналежним
виконанням договору підряду № 20 від 10.08.2004року.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено та вбачається
з матеріалів справи, що 10.08.2004р. між позивачем та
відповідачем був укладений договір № 20 на виконання будівельно-
монтажних робіт по "Реконструкції томатного цеху під винний цех
БФ ТОВ "Велес", за умовами якого позивач зобов'язувався виконати
будівельно-монтажні роботи –
“реконструкцію томатного цеху під винний цех БФ ТОВ “Велес”
відповідно до вимог затвердженої проектно-кошторисної
документації, у встановлений строк, а відповідач зобов'язувався
надати будівельний майданчик, передати йому затверджену проектно-
кошторисну документацію, забезпечити своєчасне фінансування
будівництва, прийняти закінчені будівництвом об'єкти та оплатити
їх.
Відповідно до п. п. 2.1., 4.1.2., 4.1.5., 5.1. договору сторони
визначили, що динамічна договірна ціна виконання комплексу робіт
визначається на підставі проектної документації і становить 323
666 грн. 40 коп. з врахуванням ПДВ; позивач щомісячно передає
відповідачу акти приймання робіт (форма № КБ-2В) та довідку про
вартість виконаних робіт та витрат (форма № КБ-3); позивач при
завершенні робіт по договору передає відповідачу виконавчу
документацію, передбачену нормативними документами, при
розірванні договору позивач передає виконавчу документацію на
виконаний обсяг робіт та повертає проектну документацію
відповідачу; оплату за виконані роботи відповідач здійснює
щомісячно на основі підписаної довідки по формі КБ-3. Оплата
виконаних позивачем робіт здійснюється не пізніше 10 календарних
днів з моменту підписання довідки по формі КБ-3.
Додатковою угодою № 4 від 10.08.2005р. до договору № 20 від
10.08.2004р. сторони внесли зміни до договірної ціни і
передбачили, що вартість робіт складає 213 970 грн., загальна
сума договору становить 770 024 грн. 80 коп.
Листом № 49/03 від 01.03.2005р. відповідач просив позивача
припинити будівельно-монтажні роботи в зв’язку з коректуванням
проектно-кошторисної документації по об’єкту та передати
виконавчу документацію і акти виконаних робіт. Позивачем було
припинено роботи та передано відповідачу документацію, однак
відповідачем акт приймання виконаних підрядних робіт за лютий
2005р. (форма КБ-2в) та довідка про вартість виконаних підрядних
робіт і витратах за лютий 2005р.(форма КБ-3) не були підписані.
Вирішуючи даний спір, господарські суди першої та апеляційної
інстанції дійшли висновку, що відповідач безпідставно відмовився
від підписання акта виконаних робіт та відповідно статті 853
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та умов договору
зобов'язаний здійснити оплату фактично виконаних робіт.
При цьому, підставою відмови, за висновками судів, є неналежна
якість виконаних робіт.
Однак, касаційна інстанція не може погодитись з таким висновком
з огляду на таке.
Як зазначено вище, предметом спору у даній справі є матеріально
–правова вимога про сплату вартості будівельно –монтажних робіт.
Відповідно до статті 875 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується
збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші
будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної
документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові
будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену
проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не
покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені
будівельні роботи та оплатити їх.
Згідно пункту 1 статті 877 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та
пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної
документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги,
які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.
Отже для вирішення питання про обґрунтованість позовних вимог
судам необхідно встановити чи фактично були виконанні ті роботи,
які пред’явлені до сплати та чи є відповідною їх вартість, що
потребує спеціальних знань.
Крім того, статтею 882 цього ж Кодексу ( 435-15 ) (435-15)
передбачений
порядок передання та прийняття робіт. Передання робіт
підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом,
підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від
підписання акта про це вказується в акті і він підписується
другою стороною.
Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом
недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від
підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Приймаючи рішення про необґрунтованість відмови відповідача від
підпису акту прийому-передачі виконаних робіт судами не надано
оцінку всім наявним в матеріалах справи доказам.
Так, поза увагою судів попередніх інстанцій залишились доводи
відповідача щодо підстав затримки прийняття фактично виконаних
робіт та проведення розрахунків, викладених у відзиві /а. с. 107
–108 /, а саме ненадання позивачем документації, передбаченої
Державними будівельними нормами.
Частина 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
встановлює, що доказами у справі є будь-які
фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному
законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на
яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші
обставини, які мають значення для правильного вирішення
господарського спору.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарськими
судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та
прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної
правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що,
враховуючи суть спору, свідчить про не з’ясування судом всіх
обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення
господарського спору. Відповідно до роз’яснень Пленуму
Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від
29.12.1976 № 11 “Про судове рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є
законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального
законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи,
вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що
підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Неповне з’ясування всіх обставин справи, які мають значення для
справи, дає підстави для скасування ухвалених у справі судових
рішень та передачі справи на новий розгляд.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати
або вважати доведеними обставини, що не були встановлені
попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають
скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського
суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи
господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і
повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи,
об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її
розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від
встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що
підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти
обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись статтями 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями 111-
10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення від 14.03.2006року господарського суду міста Києва та
постанову від 30.05.2006року Київського апеляційного
господарського суду у справі № 8/761 господарського суду міста
Києва скасувати.
Справу направити до господарського суду міста Києва на новий
розгляд.
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма
“ТММ” задовольнити частково.
Головуючий суддя В. Божок
С у д д і Н. Волковицька
Г. Фролова