ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.05.2006 Справа N 42/551
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плахотнюк С.О.(головуючий),
Панченко Н.П. (доповідач), Самусенко С.С.
розглянувши касаційну Державного комітету України з державного
скаргу і додані до неї матеріального резерву
документи
на рішення від 20.12.2005 р.
у справі № 42/551
господарського суду міста Києва
за позовом ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України”
до Державного комітету України з державного
матеріального резерву
про cтягнення 11278220,68 грн.
В судовому засіданні взяв участь представник позивача –Гурський
М.Р. (дов. № 2-49 від 06.04.2006 р.)
В С Т А Н О В И В:
Дочірня компанія “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” у жовтні
2005р. звернулася до господарського суду м. Києва з позовом до
Державного комітету України з державного матеріального резерву
про стягнення 11278220,68 грн., з яких: 7425059,28 грн.
–основний борг, 582701,13 грн. –3% річних, 1910824,29 грн.
–інфляційні, 1359635,98 грн. –7% річних. Позовні вимоги
обгрунтовувалися тим, що відповідно до вимог ст. 11 Закону
України “Про державний матеріальний резерв” ( 51/97-ВР ) (51/97-ВР)
на його
підприємстві з 2000 року знаходився на зберіганні природний газ
державного матеріального резерву. Ним виконано в повному обсязі
умови зберігання газу у підземних сховищах газу та понесені
витрати на його зберігання протягом сезонів зберігання 2001-2004
років, всупереч вимог чинного законодавства та умов договору
№ 3/769 на зберігання природного газу від 23.11.2001 р.
відповідач протягом семи днів з дня одержання вимоги № 7178/6
від 21.07.2005 р. не відшкодував йому понесені витрати по
зберіганню матеріальних цінностей, заборгувавши 7425059,28 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 20.12.2005р. у справі
№ 42/551 позов Дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної
акціонерної компанії “Нафтогаз України” задоволено частково,
стягнуто з Державного комітету України з державного
матеріального резерву на користь Дочірньої компанії
“Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз
України” 6023778,42 грн. боргу, 28220,99 грн. три проценти
річних з простроченої суми, у позові в решті частини відмовлено.
Державний комітет України з державного матеріального резерву у
своїй касаційній скарзі просить скасувати рішення господарського
суду м. Києва від 20.12.2005 у справі № 42/551 та прийняти нове
рішення, яким у позові відмовити. Скаржник вважає, що рішення
від 20.12.2005р. прийнято з порушенням норм матеріального та
процесуального права, зокрема, п. 5 ст. 11 Закону України “Про
державний матеріальний резерв” ( 51/97-ВР ) (51/97-ВР)
, ч. 2 ст. 417
Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, ч. 3 ст. 947 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та п. 2,6 Постанови Кабінету
Міністрів України від 12.04.2002 № 532 ( 532-2002-п ) (532-2002-п)
. Скаржник
посилається на те, що відповідно до ч. 2 ст. 417 Цивільного
кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, ч. 3 ст. 947 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
при безоплатному зберіганні поклажодавець
зобов'язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на
зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або
законом. Відповідно до ст. 11 Закону України “Про державний
матеріальний резерв” ( 51/97-ВР ) (51/97-ВР)
відшкодування витрат
підприємствам, установам і організаціям, що виконують 11,
відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного
резерву провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів
України. Тобто, в силу ч. З ст. 947 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
та ч. 5 ст. 11 Закону України “Про державний
матеріальний резерв” ( 51/97-ВР ) (51/97-ВР)
зберігання матеріальних
цінностей державного матеріального резерву є безоплатним, а
отже, відповідачу відшкодовуються лише витрати на відповідальне
зберігання матеріальних цінностей, при цьому відшкодування
витрат на відповідальне зберігання матеріальних цінностей
державного матеріального резерву здійснюється у спеціальному
порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Скаржник
зауважує, що відповідно до п. 3 Порядку відшкодування
підприємствам, установам, організаціям витрат, пов'язаних з
відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного
резерву, затвердженого Постановою КМУ від 12.04.2002р. № 532
( 532-2002-п ) (532-2002-п)
(надалі – Порядок ( 532-2002-п ) (532-2002-п)
) - сума витрат,
що підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням умов
зберігання матцінностей, розміру приміщень, де зберігаються
матцінності, обсягу додаткових витрат з обслуговування
матцінностей, а п. 6 цього Порядку містить формулу, за якою
визначається сума витрат, що підлягає відшкодуванню. Тобто,
законодавством України, а саме п. 4. 6 Порядку ( 532-2002-п ) (532-2002-п)
встановлено спеціальний порядок здійснення відшкодування витрат
на зберігання матеріальних цінностей державного матеріального
резерву, який господарським судом міста Києва не було взято до
уваги, чим порушено зазначені вище норми матеріального права.
Скаржник не погоджується з тим, що господарським судом міста
Києва було прийнято до уваги норми постанови НКРЄ від 27.04.2000
№ 447 ( v0447227-00 ) (v0447227-00)
, відповідно до якої встановлено тарифні
ставки на зберігання, відбір та закачування природного газу ДК
“Укртрансгаз”, і вважає, що це суперечить п. 5 ст. 11 Закону
України “Про державний матеріальний резерв” ( 51/97-ВР ) (51/97-ВР)
, ч. 2
ст. 417 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, ч. З ст. 947
Цивільною кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та п. 2,6 постанови
Кабінету Міністрів України від 12.04.2002 № 532 ( 532-2002-п ) (532-2002-п)
,
оскільки постановою НКРЄ встановлено тарифні ставки щодо
зберігання позивачем природного газу, що є послугами за
зберігання природного газу. Але оскільки зберігання природного
газу державного резерву є безоплатним, тому послуги за
зберігання природного газу не підлягають сплаті, а сплаті
підлягають лише витрати за зберігання природного газу, які
відшкодовуються у спеціальному порядку, який передбачений
постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2002 № 532
( 532-2002-п ) (532-2002-п)
.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представника
позивача, перевіривши правильність застосування господарським
судом м. Києва норм матеріального та процесуального права,
юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у
рішенні господарського суду першої інстанції, колегія суддів
Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що на відповідальному
зберіганні позивача у підземних сховищах газу протягом сезонів
зберігання 2002-2004 років знаходився природний газ державного
матеріального резерву і що вказані обставини підтверджуються
актами про обсяги залишку природного газу в ПСГ №№ 305(05) від
15.02.2002 р., 307(05)від 10.04.2002 р., нарядами на відпуск
матеріальних цінностей державного матеріального резерву за
2000-2002 роки, актами відбору та прийому передачі природного
газу, актом перевірки наявності, якісного стану, умов
зберігання, обліку та звітності природного газу держрезерву,
який знаходиться на відповідальному зберіганні в Дочірній
компанії “Укртрансгаз” Національної а акціонерної компанії
“Нафтогаз України” від 11.02.2004р. Суд першої інстанції дійшов
висновку, що між сторонами відповідно до ст. 153 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
виникли правовідносини з договору на зберігання
матеріальних цінностей державного матеріального резерву,
врегульовані гл. 36 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, Законом України “Про
державний матеріальний резерв” ( 51/97-ВР ) (51/97-ВР)
.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 417 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, ч 3. ст. 947
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
при безоплатному зберіганні поклажодавець
зобов'язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на
зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або
законом.
Судом першої інстанції не повно встановлена наявність чи
відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення
сторін, які мають значення для правильного вирішення цього
спору, зокрема, щодо суми витрат, що підлягають відшкодуванню
позивачу відповідачем за відповідальне зберігання природного
газу у спірний період, відповідно до встановленого порядку
відшкодування витрат, пов’язаних з відповідальним зберіганням
матеріальних цінностей державного резерву.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України,
викладених у пункті 1 постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про
судове рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли
суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно
перевіривши обставини, вирішив справу згідно з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
відносин. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції
зазначених роз'яснень не врахував.
Отже, перевіряючи юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення у рішенні господарського суду попередньої інстанції
колегія суддів дійшла висновку, що зазначеним судом в порушення
ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не повністю з'ясовано всі
обставини справи, а тому у зв'язку із вищевикладеним прийняте у
справі судове рішення підлягає скасуванню, а справа - передачі
на новий розгляд. При цьому колегія суддів Вищого господарського
суду України виходить з повноважень касаційної інстанції щодо
перевірки повноти встановлення обставин справи у рішенні або
постанові господарського суду, передбачених частиною 2 ст. 111
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
відсутність якої унеможливлює правильність застосування норм
матеріального права при вирішенні спору.
При новому розгляді справи суду першої інстанції слід взяти до
уваги викладене, всебічно і повно встановити обставини справи та
в залежності від встановленого і відповідно до чинного
законодавства вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
1.Касаційну скаргу Державного комітету України з державного
матеріального резерву на рішення господарського суду міста Києва
від 20.12.2005 року у справі № 42/551 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 20.12.2005 року у
справі № 42/551 скасувати, справу передати на новий розгляд до
господарського суду м. Києва.
Головуючий Плахотнюк С.О.
С у д д я Панченко Н.П.
С у д д я Самусенко С.С.