ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.05.2006 Справа N 40/490-05
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плюшка І.А. –головуючий у засіданні, Панченко Н.П. , Самусенко
С.С., розглянувши касаційну скаргу Відділу Державної виконавчої
служби Жовтневого району м. Харкова на ухвалу господарського
суду Харківської області від 22.12.2005р. у справі № 40/490-05
за позовом Закритого акціонерного товариства Недержавний
пенсійний фонд “Оберіг” до 1.Відділу Державної виконавчої служби
Жовтневого районного управління юстиції м. Харкова; 2.ТПФ
“А.С.Марк ЛТД”
про визнання акта недійсним, відновлення та визнання права
власності
Касаційну скаргу розглянуто за участю представників сторін:
від позивача –не з’явилися;
від відповідачів 1.Водолажська В.Ю.; 2. Стороженко О.Т.
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.12.2005р.
прийнято позовну заяву Закритого акціонерного товариства
Недержавний пенсійний фонд “Оберіг” до розгляду та порушено
провадження у справі № 40/490-05.
З метою забезпечення позову, господарський суд Харківської
області заборонив ТПФ “А.С. Марк, ЛТД” відчужувати, продавати,
дарувати, міняти (та інше) або надавати у користування (у т.ч.
оренду, лізинг), а також передавати в заставу, робити внески до
уставних фондів інших господарських товариств нерухоме майно не
житлової будівлі літ. А-3 загальною площею 1086,7 м2, що
знаходиться за адресою: місто Харків, вулиця Крупської, 38, про
що зазначено у п. 6 ухвали від 22.12.2005р.
Ухвалу винесено на підставі ст.ст. 61, 64, 65 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відділ Державної виконавчої служби Жовтневого району м. Харкова
з ухвалою господарського суду Харківської області від
22.12.2005р. не згоден, просить її скасувати та припинити
провадження за позовом.
В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що
судом першої інстанції були порушені норми чинного
законодавства, у зв’язку з чим ухвала господарського суду
Харківської області підлягає скасуванню.
Розглянувши матеріали касаційної скарги та заслухавши
представників сторін, суд встановив:
Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.12.2005р.
прийнято до провадження позовну заяву Закритого акціонерного
товариства Недержавний пенсійний фонд “Оберіг” до 1.Відділу
Державної виконавчої служби Жовтневого районного управління
юстиції м. Харкова; 2.ТПФ “А.С.Марк ЛТД” про визнання акта
недійсним, відновлення та визнання права власності.
З метою забезпечення позову, господарський суд Харківської
області заборонив ТПФ “А.С. Марк, ЛТД” відчужувати, продавати,
дарувати, міняти (та інше) або надавати у користування (у т.ч.
оренду, лізинг), а також передавати в заставу, робити внески до
уставних фондів інших господарських товариств нерухоме майно не
житлової будівлі літ. А-3 загальною площею 1086,7 м2, що
знаходиться за адресою: місто Харків, вулиця Крупської, 38, про
що зазначено у п. 6 ухвали від 22.12.2005р.
Відділ Державної виконавчої служби Жовтневого районного
управління юстиції м. Харкова не погоджуючись з винесеною судом
ухвалою господарського суду Харківської області від 22.12.2005р.
оскаржив її до Вищого господарського суду України.
Вивчивши доводи касаційної скарги і перевіривши правильність
застосування місцевим господарським судом норм процесуального
права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає,
що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з
таких підстав.
Статтею 111-13 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що ухвали місцевого або апеляційного
господарського суду можуть бути оскаржені у касаційному порядку
у випадку передбачених Господарським процесуальним кодексом
України та Законом “Про відновлення платоспроможності боржника
або визнання його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
. Касаційні скарги на
ухвали місцевого або апеляційного господарських судів
розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних
скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови
апеляційного господарського суду.
При цьому слід зауважити, що оскарженню підлягають лише ті
ухвали, про можливість оскарження яких прямо зазначено у
відповідній статті Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
або Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
, в яких йдеться про винесення судом даних ухвал.
Таким чином, посилання скаржника на порушення судом норм чинного
законодавства під час винесення ухвали від 22.12.2005р. (в
частині призначення справи до розгляду) до уваги не приймаються,
оскільки є безпідставними.
Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд за заявою сторони,
прокурора чи його заступника, який подав позов, або зі своєї
ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження
у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити
неможливим виконання рішення господарського суду. Умовою
застосування заходів до забезпечення позову є достатньо
обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми,
обладнання, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент
пред'явлення позову до нього може зникнути, зменшитися за
кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським
судом, як гарантія реального виконання рішення суду.
Викладене свідчить про те, що при винесенні ухвали від
22.12.2005р. (зокрема п. 6) господарський суд надав невірну
юридичну оцінку обставинам справи, порушив і неправильно
застосував норми процесуального права. Всупереч зазначеному
положенню закону ухвала господарського суду першої інстанції про
вжиття заходів до забезпечення позову нічим не обґрунтована.
Крім того слід зауважити, що суд під час винесення оскаржуваної
ухвали в частині забезпечення позову не керувався передбаченими
Господарським процесуальним кодексом України статтями 66, 67
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Господарському суду під час застосування заходів до забезпечення
позову, слід було врахувати той факт, що ухвала виносилася на
користь юридичної особи, яку ліквідовано та виключено з
державного реєстру.
З врахуванням викладеного, слід зазначити, що п. 6 ухвали
господарського суду Харківської області від 22.12.2005 р. не
відповідає фактичним обставинам справи та діючому законодавству,
у зв’язку з чим підлягає скасуванню, а справа передачі для
розгляду по суті.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-
9, 111-10 - 111-13 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Відділу Державної виконавчої служби
Жовтневого району м. Харкова задовольнити частково.
2. Пункт 6 ухвали господарського суду Харківської області від
22.12.2005 р. зі справи № 40/490-05 щодо забезпечення позову
скасувати.
3. В решті ухвалу господарського суду Харківської області від
22.12.2005р. зі справи № 40/490-05 залишити без змін.
Суддя, головуючий у засіданні І. Плюшко
Суддя Н. Панченко
Суддя С. Самусенко