ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
30.05.2006                                     Справа N 05/198-04
 
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
                 Плюшка І.А. –головуючий у засіданні (доповідач),
                 Панченко Н.П. , Самусенко С.С.,
розглянувши      акціонерного товариства закритого типу “Страхова
                 компанія «ВЕЛТА»
касаційну скаргу
на постанову     Харківського  апеляційного  господарського суду
                 від 20.12.2004р.
у справі         №   05/198-04   господарського  суду Харківської
                 області
за позовом       закритого   акціонерного   товариства  Страхова
                 компанія «Цессія»
до               акціонерного товариства закритого типу“Страхова
                 компанія «ВЕЛТА»
 
Про   стягнення 2 042,68 грн.
 
Касаційну скаргу розглянуто за участю представників сторін:
від позивача –не з’явилися;
від відповідача –Карпов М.Р. (дов. від 12.08.2005р. № 19/05)
 
                       В С Т А Н О В И В :
 
Рішенням    господарського   суду   Харківської   області    від
04.10.2004р.  зі  справи  № 05/198-04 залишено  без  задоволення
позовну  заяву  ЗАТ Страхова компанія «Цессія»до АТЗТ  “Страхова
компанія «Велта»про стягнення 2 042,68 грн.
 
Постановою  Харківського  апеляційного господарського  суду  від
20.12.2004р. задоволено апеляційну скаргу позивача  у  справі  №
05/198-04  та скасовано рішення господарського суду  Харківської
області від 04.10.2004р., позовні вимоги задоволено.
 
Не   погодившись  постановою  відповідач  звернувся  до   Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою в якій  просить
скасувати  постанову  Харківського  апеляційного  господарського
суду  від 20.12.2004р. у справі № 05/198-04 та залишити  в  силі
рішення господарського суду Харківської області від 04.10.2004р.
 
Вимоги,  викладені  в  касаційній скарзі,  скаржник  обґрунтовує
порушенням    та    неправильним    застосуванням    апеляційним
господарським  судом  норм  матеріального  права  при  прийнятті
оскаржуваної постанови.
 
Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.
 
Вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування
норм  матеріального права місцевим та апеляційним господарськими
судами,  Вищий  господарський суд України  дійшов  висновку,  що
касаційна   скарга   акціонерного  товариства   закритого   типу
“Страхова компанія «ВЕЛТА» підлягає залишенню без задоволення  з
огляду на наступне.
 
Як встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами між
сторонами у справі 15.03.2001р. було укладено договір №  61  про
діяльність  у сфері факультативного перестрахування  та  договір
перестрахування № И-074/03 від 27.06.2003р.
 
За  умовами договору № И-074/03 від 27.06.2003р. відповідач взяв
на  себе  зобов’язання  по  перестрахуванню  майнових  інтересів
Страхувальника     (позивач),     пов’язаних     з     цивільною
відповідальністю власників транспортних засобів (117 одиниць) за
шкоду, заподіяну майну, життю або здоров’ю третіх осіб внаслідок
дорожньо-транспортної  пригоди,  згідно  договору  обов’язкового
страхування  цивільної  відповідальності власників  транспортних
засобів. (п. 4. договору) У відповідності до додатку до договору
№ И-074/03 від 27.06.2003р. власником застрахованих транспортних
засобів є ВАТ «Дніпрошина»
 
У  відповідності до п. 8.1. договору № И-074/03 від 27.06.2003р.
відповідальність перестраховика (відповідач) становить  30%  від
страхової  суми  за  кожним  об’єктом  страхування,   а   премія
становить 4 121,55 грн. (п. 8.2. договору).
 
Як  встановлено  господарськими  судами  першої  та  апеляційної
інстанцій премія страховику була сплачена у повному розмірі.
 
Відповідно  до матеріалів справи 12.02.2004р. сталася  дорожньо-
транспортна пригода з автомобілем, що належить ВАТ «Дніпрошина»,
винним  в  якій  постановою Красноградського районного  суду  м.
Дніпропетровська було визнано водія автомобіля, що  належав  ВАТ
«Дніпрошина».
 
Відповідно   до  страхового  акта  (аварійного  сертифікату)   №
132/2004   позивачем  була  сплачена  страхова   сума   власнику
постраждалого авто в розмірі 6 267,75 грн.
 
Позивач  листом  від  17.05.2004р.  вих.  №  261  звернувся   до
відповідача   з   проханням  сплатити  йому  частку   страхового
відшкодування  та  витрат по врегулюванню страхового  випадку  в
розмірі  30%,  що  дорівнює  1  985,33  грн.,  однак  відповідач
відмовив у сплаті суми до надання йому довідки ДАІ про дорожньо-
транспортну  пригоду та свідоцтва Якименка  Р.М.  на  проведення
товарознавчої експертизи (лист від 27.05.2004р. вих. № 883).
 
Вищий   господарський  суд  України  погоджується  з   висновком
Харківського    апеляційного   господарського   суду    стосовно
неправомірності відмови відповідача сплатити витребувану суму, з
огляду  на  положення Договору № 61 від 15.03.2001,  а  саме  п.
2.4.5.,  яким  передбачений вичерпний перелік випадків,  у  разі
виникнення  яких  відповідач  мав  право  відмовити  у   виплаті
страхового  відшкодування  або зменшити  його  частку,  в  якому
відсутні   обставини,  викладені  відповідачем   у   листі   від
27.05.2004р. вих. № 883.
 
Скаржник  у  касаційній скарзі посилається  на  те,  що  позивач
сплатив суму відшкодування на підставі невідповідного документа,
складеного не уповноваженою на це особою –Якименко Р.М.
 
Між  тим  таке  твердження  не знаходить  свого  відображення  у
матеріалах  справи  та  нормах чинного  законодавства,  оскільки
спеціаліст  Якименко  Р.М. зареєстрований в  Державному  реєстрі
оцінювачів,  як  оцінювач,  що  має  право  здійснювати   оцінку
автотранспортних засобів про що має свідоцтво про  реєстрацію  №
566  від 29.03.2002р.та посвідчення МФ № 155-ГЖ від 21.02.2004р.
Також  Якименко  Р.М.  має  свідоцтво  аварійного  комісара  від
13.11.1998р.  №  103  і відповідно до п. 15. Типового  положення
«Про  організацію діяльності аварійних комісарів», затвердженого
постановою  Кабінету  Міністрів  України  від  05.01.1998р.  № 8
( 8-98-п ) (8-98-п)
         в окремих випадках може бути залучений для з’ясування
причин  і  обставин  настання страхового випадку  та  визначення
розміру  заподіяної  шкоди  шляхом  проведення  або  організації
проведення необхідної експертизи.
 
Разом  з  цим  слід  зауважити, що спеціаліст  Якименко  Р.М.  є
особою, яку у відповідності до ст. 30 Закону України «Про оцінку
майна,  майнових  прав  та  професійну  оціночну  діяльність   в
Україні»   ( 2658-14  ) (2658-14)
          залучив  для  проведення  відповідної
експертизи  ПП  Бендерович  І.В.,  який  є  суб’єктом  оціночної
діяльності  і  має  сертифікат суб’єкта оціночної  діяльності  №
1635/03 зі спеціальністю «оцінка автотранспортних засобів».
 
З  огляду на викладене Вищий господарський суд України не вбачає
підстав   для  скасування  постанови  Харківського  апеляційного
господарського суду від 20.12.2004р. зі справі № 05/198-04.
 
Враховуючи  наведене,  касаційна скарга акціонерного  товариства
закритого типу “Страхова компанія «ВЕЛТА»підлягає залишенню  без
задоволення,     а    постанова    Харківського     апеляційного
господарського  суду  від 20.12.2004р.  зі  справі  №  05/198-04
–залишенню без змін.
 
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,  111-
9,    111-11,   111-12   Господарського  процесуального  кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , суд -
 
                      П О С Т А Н О В И В :
 
1.  Касаційну  скаргу  акціонерного  товариства  закритого  типу
Страхова компанія «ВЕЛТА»залишити без задоволення.
 
2.  Постанову Харківського апеляційного господарського суду  від
20.12.2004р. зі справі № 05/198-04 залишити без змін.
 
Суддя, головуючий у засіданні     І. Плюшко
 
Суддя                             Н. Панченко
 
Суддя                             С. Самусенко