ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.05.2006 Справа N 3/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши ВАТ “Оріана”
касаційну скаргу
і додані до неї
матеріали
на постанову від 26.01.2006 року
Львівського господарського суду
апеляційного
до ВАТ “Оріана”
про спонукання до виконання зобов’язання, встановленого
договором застави майна від 08.10.1998 р.
В судовому засіданні взяли участь представники позивача:
Пасічник В.Є. (дов. від 17.04.2006р.), Щеглов Є.С. (дов. від
26.01.2006р.)
В С Т А Н О В И В:
Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк в особі
філії “Відділення Промінвестбанку в місті Калуш
Івано-Франківської області” у лютому 2005 року звернувся до
господарського суду Івано-Франківської області з позовом до
відкритого акціонерного товариства “Оріана” про спонукання до
виконання зобов’язання, встановленого договором застави майна
від 08.10.1998р. на суму 8000000 грн.
У березні 2005 р. позивач подав заяву про зміну предмета позову,
в якій просить зобов'язати відкрите акціонерне товариство
“Оріана” передати акціонерному комерційному
промислово-інвестиційному банку в заставу замість втраченого
майна майнові права ВАТ “Оріана” на частку у статутному фонді
товариства з обмеженою відповідальністю “Синтра” на суму 8000000
грн.; зобов'язати відкрите акціонерне товариство “Оріана”
укласти з акціонерним комерційним промислово-інвестиційним
банком додаткову угоду про внесення змін до пункту 2 договору
застави майна від 8.10.1998 року, укладеного між позивачем та
відповідачем, та викласти п. 2 договору застави майна від
08.10.1998 р. в такій редакції: 2. ВАТ “Оріана” забезпечує
кредит заставою належного йому майна: майнових прав на частку у
статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю
“Синтра” на суму 8 000 000 гривень (вісім мільйонів грн. 00
коп. ), які належать ВАТ “Оріана” відповідно до пункту 2 статті
4 Статуту ТзОВ “Синтра”, затвердженого рішенням загальних зборів
учасників (протокол № 1/204 від 15.06.2004 р.), та
зареєстрованого розпорядженням Калуського міськвиконкому
№ 135-рн від 24.06.2004р. Заставлене майно знаходиться в
м. Калуш Івано-Франківської обл., ВАТ “Оріана”. Застава майна
(майнових прав) здійснюється з метою своєчасного повернення
кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, а також
відшкодування збитків, що можуть бути завдані Промінвестбанку
внаслідок неналежного виконання заставодавцем умов кредитного
договору № 1 від 05.01.1998 р. У разі зменшення вартості
заставленого майна (майнових прав) заставодавець зобов'язаний
передати заставодержателю додаткове право застави на майно,
еквівалентне вартості втраченого від первинного внеску в
заставу.''
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від
04.04.2005р. у справі № 3/16 позов задоволено, зобов’язано:
відкрите акціонерне товариство “Оріана” передати акціонерному
комерційному промислово-інвестиційному банку в заставу замість
втраченого майна майнові права ВАТ “Оріана” на частку у
статутному фонді товариства з обмеженою відповідальні ТОВ
“Синтра” на суму 8 000 000 грн.; внести зміни в п. 2 договору
застави майна від 8.10.1998року на умовах наданої додаткової
угоди, а саме: 2.ВАТ “Оріана” забезпечує кредит заставою
належного йому майна: майнових прав на частку у статутному фонді
товариства з обмеженою відповідальністю “Синтра” на суму 8 000
000 грн. (вісім мільйонів гривень 00 коп. ), які належать ВАТ
“Оріана” відповідно до п. 2 ст. 4 Статуту ТзОВ “Синтра”,
затвердженого рішенням загальних зборів учасників (протокол
№ 1/204 від 15.06.2004р.), та зареєстрованого розпорядженням
Калуського міськвиконкому № 135-рн від 24.06.2004р. Заставлене
майно знаходиться в м. Калуш Івано-Франківської обл., ВАТ
“Оріана”. Застава майна (майнових прав) здійснюється з метою
своєчасного повернення кредиту, сплати відсотків за користування
кредитом, а також відшкодування збитків, що можуть бути завдані
Промінвестбанку внаслідок неналежного виконання заставодавцем
умов кредитного договору № 1 від 05.01.1998 р. У разі зменшення
вартості заставленого майна (майнових прав) заставодавець
зобов’язаний передати заставодержателю додаткове право застави
на майно, еквівалентне вартості втраченого від первинного внеску
в заставу”.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
26.01.2006 року рішення господарського суду Івано-Франківської
області від 04.04.2005 року у справі № 3/16 залишено без змін.
Постанова мотивована тим, що у зв’язку з відсутністю предмета
застави та неподання відповідачем доказів наявності іншого
майна, ніж частка ВАТ “Оріана” у статутному капіталі ТОВ
“Синтра” (42080509 грн.), судом правомірно задоволено вимоги
щодо заміни предмета застави майновими правами ВАТ “Оріана” у
статному фонді ТОВ “Синтра” на суму 8000000 грн.
ВАТ “Оріана” у своїй касаційній скарзі просить рішення
господарського суду Івано-Франківської області від 04.04.2005р.
та постанову Львівського апеляційного господарського суду від
26.01.2006 р. скасувати, провадження у справі припинити.
Скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій оскаржувані
рішення та постанова прийняті з порушенням норм матеріального та
процесуального права. Скаржник посилається на порушення
провадження у справі № Б-7-11/283 про банкрутство ВАТ “Оріана”
та на рекомендації президії Вищого господарського суду України
від 04.06.04 р. № 04-5/1193 “Про деякі питання практики
застосування Закону України “Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом” ( v1193600-04 ) (v1193600-04)
, в п. 8.5
яких зазначено:
“З огляду на колізію між нормами Закону про банкрутство та
нормами законів України “Про Іпотеку” ( 898-15 ) (898-15)
і “Про
забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”
( 1255-15 ) (1255-15)
, які набули чинності з 1.01.2004 р., у частині
регулювання правового стано вища кредиторів, вимоги яких
забезпечені заставою майна боржника, у зв'язку з порушенням
провадження у справах про банкрутство, судам слід виходити із
системного тлумачення норм наведених вище законів та враховувати
наступне.
До внесення відповідних змін до Закону про банкрутство стягнення
на предмет застави в порядку передбаченому зако нами України
“Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”
( 1255-15 ) (1255-15)
і “Про іпотеку” ( 898-15 ) (898-15)
, окремо від проваджен ня
у справі про банкрутство не може здійснюватись, оскільки
встановлення у Законі про банкрутство особливого порядку
задоволення майнових вимог до боржника не припускає задо волення
цих вимог в індивідуальному порядку (мораторій на задоволення
вимог кредиторів передбачає припинення за ходів, спрямованих на
забезпечення виконання зобов'язань окремих кредиторів).
Задоволення вимог кредиторів, забезпечених заставою (іпотекою),
має здійснюватись за правилами, встановленими Законом про
банкрутство”.
Скаржник зауважує, що суд апеляційної інстанції залишив поза
увагою наведене, а саме, що мораторій на задоволення вимог
кредиторів передбачає припинення заходів, спрямованих на
забезпечення виконання зобов’язань окремих кредиторів, і що в
його апеляційній скарзі йшлося про те, що забезпечення вимог
позивача після введення мораторію припинилося, проте суд
апеляційної інстанції у своїй постанові зазначає про стягнення
на предмет застави.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників
позивача, перевіривши правильність застосування господарським
судом Івано-Франківської області та Львівським апеляційним
господарським судом норм матеріального і процесуального права,
юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у
рішенні та постанові судів попередніх інстанцій, колегія суддів
Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.01.1998р. між
Українським акціонерним комерційним промислово-інвестиційним
банком в особі Калуського відділення та ВАТ “Оріана” укладено
кредитний договір № 1, відповідно до п. 1.1 якого позичальнику
відкрито кредитну лінію шляхом видачі позички в сумі 5000000
грн.
08.10.1998р. між сторонами у справі в забезпечення кредитного
договору № 1 укладено договір застави майна-соди каустичної в
кількості 10840,1 тонн на суму 8000 000 грн., яка знаходиться в
м. Калуші.
Відповідно до п. 2 договору застави, у разі зменшення вартості
заставленого майна в міру його фізичного або морального зношення
або інших причин, заставодавець зобов’язаний передати
заставодержателю додаткове право застави на майно, еквівалентне
вартості втраченого від первинного внеску в заставу.
Листом № 10-350 від 10.12.2001р. ВАТ “Оріана” повідомило
позивача про відсутність у нього предмета застави з.02.2001р.
Судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішення
та постанови не було враховано порушення провадження у справі
№ Б-7-11/283 про банкрутство ВАТ “Оріана” і що задоволення вимог
кредиторів, забезпечених заставою, має здійснюватись за
правилами, встановленими Законом України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
. Відповідно до ст. 26 цього Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
усі
види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які
належать йому на праві власності на дату відкриття ліквідаційної
процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури,
включаються до складу ліквідаційної маси; майно банкрута, що є
предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси.
Зважаючи на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду
України вважає, що судами попередніх інстанцій не повністю
з’ясовані обставини справи та виходячи з повноважень касаційної
інстанції щодо перевірки повноти встановлення обставин справи у
рішенні або постанові господарського суду, передбачених частиною
2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, відсутність якої унеможливлює правильність
застосування норм матеріального права при вирішенні спору,
колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла
висновку, що прийняті у справі рішення та постанова підлягають
скасуванню, а справа передачі на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду першої інстанції слід взяти до
уваги викладене, всебічно і повно встановити обставини справи та
в залежності від встановленого і відповідно до чинного
законодавства вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ВАТ “Оріана” на постанову Львівського
апеляційного господарського суду від 26.01.2006 р. у справі
№ 3/16 задовольнити частково.
2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
26.01.2006 р. у справі № 3/16 та рішення господарського суду
Івано-Франківської області від 04.04.2005 р. у справі № 3/16
скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського
суду Івано-Франківської області.
Головуючий Плахотнюк С.О.
С у д д я Панченко Н.П.
С у д д я Самусенко С.С.