ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.05.2006 Справа N 20-11/317
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. ,
Вовка І.В.,
Гончарука П. А.,
розглянувши у відкритому Відкритого акціонерного товариства
судовому засіданні в м. “Енергетична компанія
Києві касаційну скаргу “Севастопольенерго”
на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 22.02.2006
року
у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства
“Енергетична компанія
“Севастопольенерго”
до Державного комунального підприємства
“Ремонтно-експлуатаційне підприємство
№ 17”
Про стягнення заборгованості
УСТАНОВИВ:
У жовтні 2005 року позивач звернувся до господарського суду м.
Севастополя з позовною заявою до відповідача про стягнення
заборгованості за необлікове споживання електроенергії в сумі
55016,58 грн., посилаючись на те, що останнім в порушення вимог
чинного законодавства було допущено позаоблікове споживання
електричної енергії.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач зменшив
розмір заявлених вимог до 54503,26 грн.
Рішенням господарського суду м. Севастополя від 19.12.2005 року
позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь
позивача вартість необлікованої електричної енергії в сумі 15000
грн.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 22.02.2006 року зазначене рішення суду першої інстанції
скасовано та у позові відмовлено.
У касаційній скарзі позивач вважає, що апеляційним судом
порушено і неправильно застосовано норми матеріального та
процесуального права, і тому просить змінити прийняту ним
постанову та стягнути з відповідача вартість спожитої
необлікованої електричної енергії.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає, що постанова
апеляційного суду відповідає вимогам закону і просить залишити
її без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши доводи
касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали
справи і прийняті в ній судові рішення, суд вважає, що касаційна
скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, що між сторонами був
укладений договір № 182 від 01.02.2002 року, за умовами якого
позивач зобов’язався поставити електричну енергію, а відповідач
зобов’язався прийняти та оплатити спожиту електричну енергію.
Під час проведення перевірки дотримання відповідачем умов
користування електричною енергією позивачем протягом травня-
липня 2005 року було складено акти про безоблікове споживання
електричної енергії за відсутності дозволу постачальника.
Предметом даного судового розгляду є вимоги про стягнення з
відповідача вартості позаобліково спожитої електричної енергії,
розрахованої за Методикою обчислення обсягу електричної енергії,
недоврахованої внаслідок порушення споживачем –юридичною особою,
Правил користування електричною енергією, затвердженою
постановою НКРЕ від 05.12.2001 року.
Відповідно до роз’яснень, викладених у п. п. 1, 6 постанови
Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 “Про
судове рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли
qsd, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і
всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що
регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і
змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені
обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про
встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,
дослідженими в судовому засіданні.
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом
обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а
також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при
задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і
відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.
Оскаржені судові рішення цим вимогам не відповідають.
Так, висновок апеляційного господарського суду про недоведеність
позову та про відсутність вини відповідача в порушення ст. 43
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
грунтується на неповно з’ясованих
обставинах справи і зроблений без врахування та з порушенням
норм матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних
правовідносин.
Зокрема, вказавши на неврахування судом першої інстанції
включення до тарифів квартплати витрат на освітлення
міжповерхових площин, апеляційний суд не навів зазначеному
доказового та правового обгрунтування.
До того ж, апеляційним судом не було враховано п. 4.1 Правил
користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ
від 31.07.1996 року № 28 ( z0417-96 ) (z0417-96)
, зареєстрованої в
Міністерстві юстиції України 02.08.1996 року за № 417/1442, за
якими загальні потреби житлового будинку (освітлення сходових
кліток, робота ліфтів, насосів тощо) мають бути забезпечені
окремими розрахунковими засобами обліку.
Разом з цим, висновок апеляційного суду про те, що складені
позивачем акти про порушення відповідачем Правил користування
електричною енергією ( z0417-96 ) (z0417-96)
є неналежним доказом,
зроблений без з’ясування їх змісту та відповідності фактичним
обставинам спору і нормам матеріального права, які регулюють
дані правовідносини.
Водночас, апеляційний суд, застосувавши до спірних правовідносин
п. 4.7 Правил користування електричною енергією ( z0417-96 ) (z0417-96)
не
з’ясував його правового змісту та не врахував положень,
встановлених п. п. 4.1-4.5 цих Правил ( z0417-96 ) (z0417-96)
, у редакції,
чинній на час виникнення даних правлвідносин.
Разом з тим, висновок суду апеляційної інстанції про визначення
обчисленого обсягу електричної енергії, недоврахованої внаслідок
її споживання без приладів обліку, як штрафної санкції, не
грунтується на вимогах закону, оскільки ні Законом України “Про
ekejrpnemepcerhjs” ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
, а ні іншим законом не
встановлений такий вид штрафної санкції.
У той же час, віднесення ст. 27 Закону України “Про
електроенергетику” ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
споживання електричної енергії
без приладів обліку до правопорушень в електроенергетиці не може
бути підставою для віднесення обчисленого обсягу електричної
енергії, недоврахованої внаслідок порушення споживачем
–юридичною особою, Правил користування електричною енергією, до
штрафних санкцій.
Тому місцевий господарський суд не мав підстав для застосування
до спірних правовідносин ст. 233 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
При цьому судами не було з’ясовано правового змісту заявлених
вимог і правових підстав позову та не перевірено обгрунтування
розрахунків його розміру.
За таких обставин, прийняті судові рішення попередніх інстанцій
не можна визнати законними й обгрунтованими, і тому вони
підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до
суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати
викладене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.
З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-
12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Енергетична
компанія “Севастопольенерго” задовольнити частково.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
22.02.2006 року та рішення господарського суду м. Севастополя
від 19.12.2005 року скасувати, і справу № 20-11/317 передати на
новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.
Головуючий В.Перепічай
Судді І.Вовк
П. Гончарук