ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.05.2006 Справа N 10/53(18/97)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Полякова Б.М. Суддів Ткаченко Н.Г.
Разводової С.С.
За участю представників: Державно-акціонерного спеціалізованого
імпортно - експортного банку України - Волошиної О.О.;
Міжурядової організації “Український науково-технологічний
центр” - Дацюка Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну
скаргу ліквідатора Державно-акціонерного спеціалізованого
імпортно - експортного банку України Левковського А.П.
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
26.09.2005 р. по справі № 10/53 (18/97) за позовом Міжурядової
організації “Український науково-технологічний центр” до
ліквідатора Державно-акціонерного спеціалізованого імпортно -
експортного банку “Укрспецімпексбанк”, Державно –акціонерного
спеціалізованого імпортно - експортного банку
“Укрспецімпексбанк”
про визнання угоди недійсною та спонукання до виконання дії,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва від 30.03.2005р. (суддя
Мандриченко О.В.) в задоволенні позову Міжурядової організації
“Український науково-технологічний центр” до ліквідатора
Державно-акціонерного спеціалізованого імпортно - експортного
банку “Укрспецімпексбанк” (далі - відповідач-1), Державно
–акціонерного спеціалізованого імпортно - експортного банку
“Укрспецімпексбанк” (далі –відповідач-2) про визнання угоди
недійсною та спонукання до виконання дії, відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
26.09.2005р. (судді : Капацин Н.В. - головуючий, Ковтонюк Л.В.,
Зубець Л.П.) рішення господарського суду м. Києва від 30.03.2005
р. скасовано, зобов’язано Державно - акціонерний спеціалізований
імпортно - експортний банк “Укрспецімпексбанк” включити до
списку кредиторів позивача згідно заяви з майновими вимогами на
суму 505 410,38 грн.; визнано недійсною додаткову угоду від
16.01.2003 р., укладену між позивачем та відповідачем; припинено
провадження по справі по відношенню до ліквідатора Державно-
акціонерного спеціалізованого імпортно - експортного банку
“Укрспецімпексбанк” та в частині позовних вимог про визнання
недійсними листів Державного акціонерного спеціалізованого
імпортно - експортного банку “Укрспецімпексбанк” № 565 від
05.12.2003 р., № 608 від 17.12.2003 р. Стягнуто з Державно-
акціонерного спеціалізованого імпортно - експортного банку
“Укрспецімпексбанк” на користь позивача 170 грн. державного
мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу, 1068,28 грн. витрат на проведення судових
експертиз.
Ліквідатор Державно-акціонерного спеціалізованого імпортно -
експортного банку України Левковський А.П. звернувся до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
постанову Київського апеляційного господарського суду від
11.01.2006 р. скасувати, прийняти нове рішення, яким провадження
по справі припинити.
В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на те, що
судом апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваної постанови
грубо порушені та неправильно застосовані норми матеріального та
процесуального права, а саме: ст.ст. 4, 41, 220 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, ст. 93 Закону України “Про банки та банківську
діяльність” ( 872-12 ) (872-12)
, ст.ст. 43, 110-10 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
норми, неповно з’ясовані всі обставини справи
(порядок підписання додаткової угоди від 16.01.2003р.) і, як
наслідок, прийнято незаконне рішення.
У судовому засіданні 17.05.2006р. судом, на підставі ст. 77
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
оголошено перерву до 24.05.2006р. на 12 год. 00 хв.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г.,
розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального
права дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому
задоволенню з наступних підстав.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення господарського
суду м. Києва від 30.03.2005р. та приймаючи нове рішення по
справі, посилався, зокрема, на те, що підписана сторонами угода
від 16.01.2003р. не може нести ніяких правових наслідків, а отже
рішення арбітражного суду м. Києва про справі 25/280 від
18.09.2000р. підлягає виконанню відповідачем в обов’язковому
порядку.
Однак, з такими висновками суду апеляційної інстанції не можна
погодитись, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами
попередніх інстанцій, між МО “Український науково-технологічний
центр” та Державно - акціонерним спеціалізованим імпортно -
експортним банком “Укрспецімпексбанк” 18.09.1999 р. був
укладений договір на обслуговування рахунку, відповідно до умов
якого Державно - акціонерний спеціалізований імпортно -
експортний банк “Укрспецімпексбанк” зобов’язався обслуговувати
залишки на рахунках позивача в національній валюті та в доларах
США та згоден виплачувати 52% річних на залишок в національній
валюті та 10% річних на залишок в доларах США.
Внаслідок невиконання відповідачем-2 договірних зобов’язань за
договором на обслуговування рахунку від 18.06.1999р., рішенням
арбітражного суду м. Києва від 18.09.2000 р. по справі № 25/820
було частково задоволено позов МО “Український науково-
технологічний центр” до ДАСБ “Укрспецімпексбанк” та стягнуто з
відповідача на користь позивача 1 391 115 грн. Відповідачем дана
сума була сплачена частково, залишок боргу склав 505 410,38 грн.
27.08.2003.р позивач, у зв’язку з відкриттям процедури
ліквідації Державно - акціонерного спеціалізованого імпортно -
експортного банку “Укрспецімпексбанк”, звернувся до відповідача-
1 з вимогою про включення його до реєстру вимог кредиторів з
майновими вимогами у розмірі 505 410,38 грн. на підставі рішення
арбітражного суду м. Києва від 18.09.2000р. у справі № 25/820.
Відповідач-1 листом № 565 від 05.12.2003р. відмовив позивачеві у
задоволенні його вимог з посиланням на додаткову угоду від
16.01.2003р.
Позивач звернувся до відповідача-1 повторно із запереченням, в
якому зазначав, що ніяких додаткових угод позивачем не
укладалось.
Листом від 19.12.2003р. за № 608 відповідач-1 повторно відмовив
позивачеві в задоволенні вимог, обґрунтовуючи відмову додатковою
угодою від 16.01.2003р., якою між сторонами припинено всі
зобов’язання.
Судом першої інстанції встановлено, що 16.01.2003р. між
позивачем та відповідачем-2 була укладена додаткова угода,
згідно з умовами якої сторони домовились, що з моменту погашення
відповідачем-2 заборгованості перед позивачем за договором на
обслуговування рахунку від 18.06.1999р. (164 543,48 доларів США
та 81 859,37 грн.) всі зобов’язання за договором на
обслуговування рахунку від 18.06.1999р. між сторонами
припиняються на підставі ст. 220 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Пункт 2 вищезазначеної додаткової угоди передбачає, що дана
угода є невід’ємною частиною договору на обслуговування рахунку
від 18.06.1999р.
Угода може бути визнана недійсною з підстав, передбачених
законом.
Згідно зі ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
недійсною є та угода, що не
відповідає вимогам закону.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.02.2004р. у справі
10/53 була призначена судово-почеркознавча експертиза, на
вирішення якої були поставлені питання з метою з’ясування
автентичності підписів, печатки, часу підписання та
відповідності дати підписання і дати укладання додаткової угоди
від 16.01.2003р.
Висновками Київського науково - дослідного інституту судових
експертиз № 1536 від 26.03.2004 р. та № 1740/1741 від 29.03.2004
р. встановлено, що підпис від імені Атаманенка Б.А. в додатковій
угоді від 16.01.2003 р. до договору на обслуговування рахунку
від 18.06.1999 р., виконаний самим Атаманенком Б.А., ніяких
розбіжностей між підписами не встановлено. Крім того,
вищезазначеними висновками було встановлено, що додаткова угода
від 16.01.2003 р. до договору на обслуговування рахунку від
18.06.1999 р., була надрукована, підписана Атаманенком Б.А. та
завірена відтиском печатки УНТЦ. Зазначеними висновками також
встановлено, оспорювана додаткова угода укладена раніше, ніж
проставлена на ньому дата, що свідчить про те, що дана угода
виготовлена не 16.01.2003 р., яким датована, і встановити
конкретну дату її підписання її неможливо.
Враховуючи, що час підписання додаткової угоди встановити
неможливо, що, в свою чергу, унеможливлює встановлення факту
наявності чи відсутності повноважень Атаманенко Б.А. на момент
її підписання як першого заступника виконавчого директора
позивача, суд першої інстанції дійшов вірного висновку стосовно
того, що підстави для визнання оспорюваної додаткової угоди від
16.01.2003 р. до договору на обслуговування рахунку від
18.06.1999 р. недійсною, відсутні.
Посилання позивача щодо необґрунтованої відмови відповідача-1 у
внесенні Міжурядової організації “Український науково-
технологічний центр” до реєстру вимог кредиторів банку
обґрунтовано не прийняті судом першої інстанції до уваги,
оскільки умовами додаткової угоди від 16.01.2003р., укладеної
між позивачем та відповідачем-2, передбачено, що всі
зобов’язання за договором обслуговування рахунку від
18.06.1999р. між сторонами припинилися на підставі ст. 220 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
.
За таких обставин, судова колегія Вищого господарського суду
України вважає, що постанова Київського апеляційного
господарського суду від 26.09.2005 р. прийнята з порушенням норм
матеріального права, не відповідає фактичним обставинам справи і
вимогам закону, у зв’язку з чим підлягає скасуванню, а рішення
господарського суду м. Києва від 30.03.2005р. - залишенню без
змін.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9-111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ліквідатора Державно-акціонерного
спеціалізованого імпортно - експортного банку України
Левковського А.П. задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
26.09.2005 р. по справі № 10/53 (18/97) скасувати.
Рішення господарського суду м. Києва від 30.03.2005р. по справі
№ 10/53 (18/97) залишити без змін.
Головуючий - Б.М. Поляков
Судді - Н.Г. Ткаченко
С.С. Разводова