ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.05.2006 Справа N 50/154-05
Виший господарський суд України у складі колегії суддів:
Плюшка І.А. –головуючого у засіданні
(доповідач),
Панченко Н.П. ,
Самусенко С.С.
розглянувши товариства з обмеженою відповідальністю “Еф-Джі-
касаційну Фуд”
скаргу
на постанову Харківського апеляційного господарського суду від
24.01.2006р.
у справі № 50/154-05 господарського суду Харківської
області
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Еф-Джі-
Фуд”
до Дочірнього підприємства “СМП-166”
Про стягнення 254 136,78
за участю представників:
- Позивача: Крат В.І. (дов.від 07.04.2006р. № 272);
- Відповідача: Висич І.Г. (дов. від 20.04.2006р., № 215);
Ситасенко В.В.
В судовому засіданні оголошувалася перерва до 23.05.2006р.
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Еф-Джі-Фуд” (надалі
–“Позивач”) звернулось до господарського суду Харківської
області з позовом про розірвання договорів підряду та стягнення
з Дочірнього підприємства “СМП-166” (надалі –“Відповідач)
грошових коштів, що безпідставно перебувають у володінні
Відповідача та дорівнюють вартості сплачених, але не виконаних
робіт за договорами підряду у сумі 254 136,78 грн., а також
стягнути з Відповідача свої витрати по сплаті державного мита у
розмірі 2541,37 грн. та витрати на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.
В ході судового розгляду Позивач уточнив позовні вимоги та
просив припинити провадження у справі в частині розірвання
спірних договорів.
Рішенням господарського суду Харківської області від
16.11.2005р. у справі № 50/154-05 прийнято заяву Позивача про
уточнення позовних вимог від 08.11.2005р. та постановлено
стягнуто з Відповідача на користь Позивача 254136,78 грн.
надмірно сплачених коштів та попередньої оплати, 2 541,36 грн.
державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу. В частині розірвання договорів
провадження у справі припинено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням господарського суду м.
Києва, Відповідач звернувся до Харківського апеляційного
господарсь кого суду зі скаргою, в якій просив скасувати
вищевказане рішення господарського суду Харківської області від
16.11.2005р. та прийняти нове рішення, яким відмовити Позивачу у
задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування поданої скарги Відповідач посилався на те, що
під час судового розгляду суд першої інстанції неповно з'ясував
обставини, що мають значення для справи, порушив норми
процесуального права, а висновки, викладені у рішенні місцевого
господарського суду не відповідають обставинам справи.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
24.01.2006р. № 50/154-05 апеляційну скаргу Відповідача
задоволено, рішення господарського суду Харківської області від
16.11.2005р. у справі № 50/154-05 скасовано та прийнято нове
рішення, яким Позивачу відмовлено в задоволенні позову повністю.
Постанова мотивована тим, що Позивач заявою від 08.11.2005р.
відмовився від позовних вимог в частині розірвання спірних
договорів, таким чином, станом на день винесення Постанови ці
договори є нерозірваними, а відтак, у Позивача немає правових
підстав вимагати повернення грошей, оскільки ці вимоги
суперечать ст. ст. 837, 849, 852 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
(надалі –“ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
”).
Не погоджуючись з зазначеною постановою Харківського
апеляційного господарського суду, Позивач звернувся до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
скасувати Постанову Харківського апеляційного господарського
суду від 24.01.2006р. та залишити в силі рішення господарського
суду Харківської області від 16.11.2005р. у справі № 50/154-05.
В обґрунтування поданої скарги Позивач посилається на
неправильне застосування Харківським апеляційним господарським
судом норм матеріального права, зокрема, ст. ст. 837, 852 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, а також порушення Харківським апеляційним
господарським судом пп. 6, 7 ст. 105 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(надалі –“ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
”).
Розглянувши 25.04.2006р. у судовому засіданні касаційну скаргу
Позивача, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній
інстанції, проаналізувавши застосування норм матеріального та
процесуального права при винесенні оскаржуваного судового
рішення колегія суддів знаходить, що касаційна скарга підлягає
задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція перевіряє застосування судом першої чи апеляційної
інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі
встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин
справи.
Як вбачається з матеріалів справи, господарським судом
Харківської області під час розгляду справи встановлено, що на
виконання домовленості, досягнутої сторонами справи про
будівництво цеху по виробництву спецій в с. Комунар, між
Позивачем та Відповідачем укладено:
- 03.01.2005р. договір № 1 на будівельно-монтажні роботи
вартістю 977000,00 грн.;
- 01.03.2005р. договір № 6 на будівельно-монтажні роботи
вартістю 33000,00 грн.;
- 18.04.2005р. договір № 12 на будівельно-монтажні роботи
вартістю 31500,00 грн.;
- 26.04.2005р. договір № 13 на будівельно-монтажні роботи
вартістю 831168,00 грн.;
- 19.05.2005р. договір № 22 на будівельно-монтажні роботи
вартістю 16810,00 грн.;
- 19.06.2005р. договір № 23 на будівельно-монтажні роботи
вартістю 27914,00 грн.;
- 09.06.2005р. договір № 38-сп на будівельно-монтажні роботи
вартістю 5200,00грн.;
- 09.06.2005р. договір № 39-сп на будівельно-монтажні роботи
вартістю 12500,00грн.;
Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено,
що за своєю правовою природою вищезазначені договори є
договорами підряду.
Відповідно до п. 5 ст. 321 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
(надалі –“ГК України” ( 1798-12 ) (1798-12)
) замовник
зобов'язаний сплатити підряднику зумовлену договором ціну після
остаточної здачі об'єкта будівництва, якщо договором не
передбачено попередньої оплати виконаної роботи або окремих її
етапів.
Як встановлено господарським судом Харківської області, спірні
договори містили умови про здійснення замовником (Позивач)
часткової попередньої оплати робіт, виконання яких передбачено
умовами спірних договорів на загальну суму 1434615,60 грн.
Господарським судом Харківської області також встановлено, а
Відповідачем не заперечувалось, що внаслідок порушення
Відповідачем умов спірних договорів сума сплачених Позивачем,
але не виконаних Відповідачем у встановлений цими договорами
строк робіт, становить 254136,78 грн.
Отже, користуючись встановленим ст. 8 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
принципом застосування аналогії закону та виходячи з того, що
чинним законодавством не врегульовані відносини сторін у
договорі підряду за умови попередньої оплати замовником робіт
підрядника та не виконанням останнім передбачених договором
робіт, суд, задовольняючи позовні вимоги, застосував до спірних
відносин положення п. 2 ст. 693 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
,
відповідно до якого, покупець має право вимагати повернення суми
попередньої оплати у випадку, якщо продавець, який одержав суму
попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений
строк.
Господарський суд першої інстанції, керуючись ст. ст. 8, 1212,
1213 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
також дійшов висновку, що Відповідач
безпідставно утримує та повинен повернути Позивачу грошові кошти
в сумі 254136,78 грн.
Скасовуючи зазначене рішення, Харківський апеляційний
господарський суд виходив з того, що за умовами п. 7 спірних
договорів замовник (Позивач) має право відмовитися від договору
і вимагати відшкодування збитків, якщо підрядник (Відповідач)
своєчасно не розпочав роботи, або виконує їх настільки повільно,
що закінчення в строк стає явно неможливим.
Крім того, постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим,
що Позивач заявою від 08.11.2005р. відмовився від позовних вимог
в частині розірвання спірних договорів, а тому, з урахуванням
ст. ст. 849 та 852 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, які передбачають право
замовника відмовитись від договору та вимагати від підрядника
відшкодування збитків, у Позивача немає правових підстав
вимагати повернення грошей, оскільки ці вимоги суперечать
вищезазначеній нормі цивільного законодавства і не можуть бути
задоволені.
Колегія суддів вважає таку позицію Харківського апеляційного
господарського суду помилковою з огляду на наступне.
Відповідно до п. 2 ст. 22 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
збитками є:
втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або
пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить
зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних
обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Отже, враховуючи положення п. 2 ст. 22 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
колегія суддів вважає помилковим висновок суду апеляційної
інстанції, що спірна сума за своєю правовою природою є збитками,
помилковим є також твердження господарського суду першої
інстанції, що спірна сума є безпідставно отриманими коштами,
адже Відповідач отримав ці кошти від Позивача на виконання
договорів підряду, отже спірна сума є частиною попередньої
оплати підрядних робіт, сплата якої передбачена ст. 321 ГК
України.
Водночас, враховуючи, що ані спірними договорами, ані чинним
законодавством відносини сторін у договорі підряду за умови
попередньої оплати замовником та не виконанням підрядником
підрядних робіт не врегульовані, колегія суддів вважає
правильним застосування господарським судом першої інстанції до
спірних відносин норми ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, які регулюють
аналогічну правову ситуацію під час виконання договору купівлі-
продажу.
За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова
Харківського апеляційного господарського суду від 24.01.2006р. у
справі № 50/154-05 прийнята з неправильним застосуванням норм
матеріального права, тоді як рішення господарського суду
Харківської області від 16.11.2005р. у справі № 50/154-05,
відповідає фактичним обставинам справи та вимогам чинного
законодавства, та підстав для його скасування не вбачається.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7,
111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Еф-
Джі-Фуд” задовольнити.
2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
24.01.2006р. у справі № 50/154-05 скасувати.
3. Рішення господарського суду Харківської області від
16.11.2005р. у справі № 50/154-05 залишити без змін.
Суддя, головуючий у І. Плюшко
засіданні
Судді: Н. Панченко
С. Самусенко