ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.05.2006 Справа N 30/650-2/373
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плахотнюк С.О.
(головуючий),
Панченко Н.П. ,
(доповідач),
Самусенко С.С.
розглянувши касаційну ТОВ “Пальбур”
скаргу
і додані до неї матеріали
на постанову від 31.01.2006 року
Київського апеляційного господарського суду
у справі № 30/650-2/373
господарського суду міста Києва
за позовом ПП “Норт”
до ТОВ “Пальбур”
про витребування майна з чужого незаконного володіння
В судовому засіданні взяли участь представники:
позивача Янчук С.В. (дов. № 1 від 10.01.2006
відповідача р.),
Дунайло П. М. –директор, Семанова Г.А.
В С Т А Н О В И В:
Приватне підприємство “Норт” у листопаді 2003р. звернулося до
господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою
відповідальністю “Пальбур” про вилучення у відповідача на
користь позивача крана МКГ 25БР заводський № 311. Позовні вимоги
обгрунтовувались тим, що після закінчення строку дії договору
оренди № 45 від 01.10.1999р. та додаткових угод до нього № № 1,
2 відповідно від 15.09.2000 та від 15.12.2001, укладених між
сторонами у справі, відповідач не повернув позивачу орендований
кран.
Рішенням господарського суду м. Києва від 26.12.2003 у справі №
30/650 позов задоволено. Зобов’язано товариство з обмеженою
відповідальністю “Пальбур” у десятиденний термін з дня вступу
рішення в законну силу повернути (шляхом вилучення) приватному
підприємству “Норт” кран МКГ 25 БР заводський номер № 311,
реєстраційний № 7821.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
18.01.2005 рішення господарського суду м. Києва від 26.12.2003 у
справі № 30/650 залишено без змін. Постанова мотивована тим, що
договір № 3 від 31.12.2001, на який посилається відповідач, між
сторонами не укладався, доводи відповідача спростовуються
висновком експерта № 4172 від 10.12.2004 р.
Постановою Вищого господарського суду України від 31.05.05 р.
постанову Київського апеляційного господарського суду від
18.01.2005 року у справі № 30/650 та рішення господарського суду
м. Києва від 26.12.2003 у справі № 30/650 скасовано, справу №
30/650 передано на новий розгляд до господарського суду м.
Києва.
Рішенням господарського суду м. Києва від 29.11.2005 р. у справі
№ 30/650-2/373 позов задоволено. Зобов’язано товариство з
обмеженою відповідальністю “Пальбур” повернути приватному
підприємству “Норт” кран МКГ 25 БР заводський номер № 311,
реєстраційний № 7821.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
31.01.2006 р. рішення господарського суду м. Києва від
29.11.2005 у справі № 30/650-2/373 залишено без змін.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Пальбур” у своїй
касаційній скарзі просить скасувати постанову Київського
апеляційного господарського суду від 31.01.2006 у справі №
30/650-2/373, у позові відмовити. Скаржник вважає, що при
розгляді справи судами попередніх інстанцій були порушені норми
матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 15, 386
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст.ст. 22, 43, п. 7 ст. 105 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
. Скаржник посилається на те, що на час подання
позову він був власником спірного крана, з урахуванням того, що
укладений між сторонами договір № 3 від 31.12.2001 р. про оренду
з викупом крана згідно з п. 5.2. скасував усі попередні угоди:
договір № 1 від 01.10.1999 р., додаткову угоду до договору № 1
від 15.09.2000 р., додаткову угоду № 2 від 15.12.2001 р., і що
він виконав всі умови договору № 3 від 31.12.2001 р., зокрема,
сплатив позивачу обумовлену вартість крана і в березні 2003 р.
став його власником. Скаржник посилається на те, що експерти
Київського інституту судових експертиз у своїх висновках
визнали, що підпис на договорі № 3 від 31.12.01 р. виконано
самим Ломакою В.Г. - директором ПП “Норт”, а відтиски печатки
належить печатці ПП “Норт”. Скаржник зауважує, що ці ознаки є
головними для встановлення дійсності договорів, крім того, що
дійсність договору № 3 від 31.12.01 р. підтверджується ще й тим,
що після закінчення терміну дії усіх попередніх угод відповідач
продовжував сплачувати щомісячно за кран, а позивач одержував цю
платню і після сплати орендної плати до обумовленої вартості
крана –30000 грн. відповідач згідно з п. 1.2 договору № 3 від
31.12.01 р. став його власником, а тому у позивача немає підстав
витребувати у відповідача спірне майно.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників
сторін, перевіривши правильність застосування Київським
апеляційним господарським судом норм матеріального та
процесуального права, юридичну оцінку обставин справи та повноту
їх встановлення у рішенні та постанові господарських судів
попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду
України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому
задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.10.1999р. між
позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) було укладено
договір № 45 оренди машин, механізмів та обладнання, відповідно
до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв в оренду
кран МКГ 25 БР зав. № 311 строком на один рік. Факт передачі
крана відповідачу підтверджується актом прийому-передачі крана
від 01.10.1999р. В подальшому між позивачем та відповідачем були
укладені додаткові угоди до договору № 45 від 01.10.1999р. від
15.09.2000р. та № 2 від 15.12.2001р., якими сторони продовжили
строк оренди крана до 31.12.2002р.
В матеріалах справи є ксерокопія підписаного сторонами у справі
договору № 3 від 31.12.2001 р. (а.с. 117, 118 том 1), на який
посилається відповідач у касаційній скарзі, висновок № 4171
КНДІСЕ від 12.08.2004, в якому зазначено, що підпис від імені
Ломаки В.Г. в рядку “Директор В.Ломака” в договорі № 3 від
31.12.2001, укладеному від імені ПП “Норт” та ТОВ “Пальбур”
виконаний самим Ломакою В. Г., а також є висновок № 4172 КНДІСЕ
від 10.12.2004 щодо відтиску печатки ПП “Норт” на договорі № 3
від 31.12.01р.
Судами попередніх інстанцій не повністю встановлені обставини
справи, зокрема, не з’ясовано, чи був визнаний недійсним у
встановленому порядку договір № 3 від 31.12.2001 р.
Беручи до уваги, що господарськими судами попередніх інстанцій в
порушення ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не були всебічно і
повно розглянуті всі обставини справи та виходячи з повноважень
касаційної інстанції щодо перевірки повноти встановлення
обставин справи у рішенні або постанові господарського суду,
передбачених частиною 2 ст. 111 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, відсутність якої унеможливлює
правильність застосування норм матеріального права при вирішенні
спору, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла
висновку, що прийняті у справі судові рішення та постанова
підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду першої інстанції слід взяти до
уваги викладене, всебічно і повно встановити обставини справи та
в залежності від встановленого і відповідно до чинного
законодавства вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 –111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ТОВ “Пальбур” на постанову Київського
апеляційного господарського суду від 31.01.06 р. у справі №
30/650-2/373 задовольнити частково.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від
31.01.06 р. у справі № 30/650-2/373 та рішення господарського
суду м. Києва від 29.11.2005 р. у справі № 30/650-2/373
скасувати, справу № 30/650-2/373 передати на новий розгляд до
господарського суду м. Києва.
Головуючий Плахотнюк С.О.
С у д д я Панченко Н.П.
С у д д я Самусенко С.С.