ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.05.2006 Справа N 22/731
Виший господарський суд України у складі колегії суддів:
Плюшка І.А. –головуючого у засіданні
(доповідач),
Панченко Н.П. , Самусенко С.С.
розглянувши дочірньої компанії “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз
касаційну скаргу України”
на рішення господарського суду м. Києва від 12.12.2005р.
та постанову Київського апеляційного господарського суду від
13.02.2006р.
у справі № 22/731 господарського суду м. Києва
за позовом Відкритого акціонерного товариство “Укрнафта”
до дочірньої компанії “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз
України”
Про стягнення 273966,64 грн.
за участю представників:
- Позивача: Волковецького Я.С. (дов. від 26.12.2005р., юр-
592/д);
- Відповідача: Гурського М.Р. (дов. від 06.04.2006р., 2-49).
В С Т А Н О В И В:
Відкрите акціонерне товариство “Укрнафта” (надалі –“Позивач”)
звернулося до господарського суду м. Києва з позовом про
стягнення з Дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної
акціонерної компанії “Нафтогаз України” (надалі –“Відповідач”)
збитки в розмірі 673966,64 грн.
В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на те, що
внаслідок порушення Відповідачем своїх зобов'язань з погодження
актів приймання-передачі природного газу між Позивачем та ЗАТ
“Торговельно-енергетична компанія “ІТЕРА УКРАЇНА” (надалі –“ЗАТ
“ТЕК “ІТЕРА УКРАЇНА”) з Позивача стягнуті штрафні санкції, які
згідно зі ст. 225 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
(надалі –“ГК України” ( 436-15 ) (436-15)
) кваліфікуються як збитки, а
отже повинні бути стягнутими з Відповідача.
Рішенням господарського суду м. Києва від 12.12.2005р. у справі
№ 22/731 позов задоволено у повному обсязі та постановлено
стягнути з Відповідача на користь Позивача 673966,64 грн.
збитків, 6739,67 грн. витрат по сплаті державного мита та 118
грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу.
Рішення мотивоване тим, що внаслідок невиконання Відповідачем
зобов'язань за договором від 14.07.2004 № 29/11-619/620-Г в
частині узгодженні актів прийому-передачі газу між Позивачем та
ЗАТ “ТЕК “ІТЕРА УКРАЇНА”, Позивач зазнав збитків на загальну
суму 673966,64 грн.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Відповідач звернувся до
Київського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій
просив скасувати рішення господарського суду м. Києва від
12.12.2005р. у справі № 22/731 в зв'язку з порушенням
господарським судом під час розгулу справи норм матеріального і
процесуального права та прийняти нове рішення про відмову в
позові.
Скарга мотивована тим, що на час завдання Позивачем збитків ЗАТ
ТЕК “ІТЕРА УКРАЇНА” у Відповідача не існувало обов'язку
здійснити погодження актів прийому-передачі природного газу від
Позивача до ЗАТ ТЕК “ІТЕРА УКРАЇНА” по договорах від
09.03.2005р. ЖТП/2-Г та ЖП1/4-Г. Обов'язок Відповідача підписати
акти прийому-передачі виник після набуття чинності судового
рішення від 07.04.2005р. у справі № 18/155, а саме, 02.06.2005р.
Тому відсутня вина та причинно-наслідковий зв'язок між діями
Відповідача та збитками Позивача
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
13.02.2006р. у справі № 22/731 апеляційну скаргу Відповідача
залишено без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва
від 12.12.2005р. у справі № 22/731 залишено без змін.
Постанова мотивована тим, що матеріали справи підтверджують факт
порушення Відповідачем договірних зобов'язань, внаслідок чого з
Позивача в судовому порядку на користь ЗАТ “ТЕК “ІТЕРА УКРАЇНА”
стягнуто штрафних санкції, які згідно зі ст. 225 ГК України
кваліфікуються як збитки та підлягають стягненню з Відповідача.
Не погоджуючись з зазначеною постановою Київського апеляційного
господарського суду, та вважаючи її такою, що прийнята з
неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема,
ст. ст. 173, 174, 224 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, а також положення
ст. 43 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(надалі –“ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
”).
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши застосування норм
матеріального та процесуального права при винесенні
оскаржуваного судового рішення, знаходить, що касаційна скарга
підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція перевіряє застосування судом першої чи апеляційної
інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі
встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин
справи.
Під час розгляду справи господарським судами попередніх
інстанцій встановлено, що
14.07.2004р. між Позивачем і Відповідачем укладений договір
зберігання газу № 29/11-619/620-Г (надалі –“Договір зберігання”)
згідно з яким Відповідач зобов'язався за плату зберігати в
підземних сховищах газу (надалі –“ПГС”) природній газ, переданий
йому Позивачем, і повернути Позивачу у схоронності рівну
кількість газу зазначеної у Договорі якості, а Позивач
зобов'язався внести плату за зберігання у встановлені вказаним
Договором зберігання строки (надалі –“Договір”).
Крім того, згідно з п. 2.11 Договору, у випадку передачі
Позивачем газу в ПГС третій особі, або прийому газу в ПГС від
третьої особи, Позивач зобов'язується скласти акт прийому-
передачі газу з третьою особою та погодити цей акт з
Відповідачем.
Відповідно до п.
09.03.2005 року між Позивачем, ЗАТ “ТЕК “ІТЕРА УКРАЇНА” та
Українською аграрною біржею за результатами проведених
Українською аграрною біржею публічних торгів укладено договори
купівлі-продажу № ГП1/4-Г та № МТП/2-Г про продаж 152981628 куб
м. природного газу власного видобутку.
Позивач відповідно до п. 2.11 Договору звернувся до Відповідача
з проханням узгодити акти прийому-передачі природного газу
підписані між Позивачем та ЗАТ “ТЕК “ІТЕРА УКРАЇНА”, проте
Відповідач листом від 2571/64-04 від 17.03.2005р. відмовив
Позивачу в їх узгодженні.
В ході судового розгляду, господарським судом м. Києва
встановлено, що рішенням господарського суду м. Києва від
07.06.2005р. у справі № 35/181, залишеним без змін постановою
Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2005р. у
справі № 35/181 у справі за позовом ЗАТ “ТЕК “ІТЕРА УКРАЇНА” до
Позивача, постановлено стягнути з Позивача на користь ЗАТ “ТЕК
“ІТЕРА УКРАЇНА” 774230,64 грн. збитків, які ЗАТ “ТЕК “ІТЕРА
УКРАЇНА” зазнала внаслідок прострочення Позивачем виконання
зобов'язання за договорами купівлі-продажу № ГП1/4-Г та № МТП/2-
Г.
Як встановлено господарським судом м. Києва під час розгляду
справи, Позивач на виконання зазначеного судового рішення
фактично перерахував на користь ЗАТ “ТЕК “ІТЕРА УКРАЇНА”
673966,64 грн.
Водночас, рішенням господарського суду м. Києва від 07.04.2005р.
у справі № 18/155 за позовом ВАТ “Укрнафта” до ДК “Укртрансгаз”
НАК “Нафтогаз України” встановлено, що відмова ДК “Укртрансгаз”
НАК “Нафтогаз України” від підписання актів прийому–передачі
природного газу, складених ВАТ “Укрнафта” на підставі договорів
купівлі-продажу природного газу № ГП1/4-Г та № МТП/2-Г та
направлених ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” відповідно
до договору від 14.07.2004р. № 29/11-619/620-Г, є незаконною та
такою, що порушує права ВАТ “Укрнафта” як поклажодавця.
З урахуванням вищенаведеного, судова колегія вважає правильним
висновок господарського суду м. Києва, що кошти, сплачені
Позивачем ЗАТ “ТЕК “ІТЕРА УКРАЇНА” штрафні санкції в сумі
673966,64 грн. є прямими збитками Позивача, які він зазнав
внаслідок неправомірних дій Відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 224 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
учасник
господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання
або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності,
повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або
законні інтереси якого порушено.
Статтею 225 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
визначено склад та розмір
збитків, які підлягають відшкодуванню особою, яка допустила
господарське правопорушення.
У відповідності до ч. 2 ст. 225 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
до
збитків, які підлягають відшкодуванню особою, яка допустила
господарське правопорушення віднесено штрафні санкції, сплачені
іншим суб'єктам (додаткові витрати).
Зважаючи на фактичні обставини справи, а також приймаючи до
уваги положення ст. ст. 224, 225 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, колегія
судів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного
висновку про обґрунтованість вимог Позивача.
Щодо твердження касатора про неправомірність застосування судами
попередніх інстанцій ст. ст. 173, 174, 224 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
та порушення ст. 511 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, відповідно до якої
зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи, то колегія
суддів вважає дане твердження необґрунтованим, оскільки рішенням
господарського суду м. Києва від 07.04.2005р. у справі № 18/155
за позовом ВАТ “Укрнафта” до ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз
України” встановлено, що прострочення Позивачем виконання
зобов'язання за договорами купівлі-продажу № ГП1/4-Г та № МТП/2-
Г, укладеними між Позивачем та ЗАТ “ТЕК “ІТЕРА УКРАЇНА”
спричинене порушенням Відповідачем умов Договору, а саме
відмовою Відповідача в порядку, визначному п. 2.11 договору
зберігання від 14.07.2004р. № 29/11-619/620-Г, підписати акти
прийому–передачі природного газу, який знаходився на зберіганні
в ПГС Відповідача.
Станом день розгляду справи рішення господарського суду м. Києва
від 07.04.2005р. № 18/155 набрало законної сили.
Таким чином, колегія суддів вважає, що факт понесення Позивачем
збитків у сумі 673966,64 грн. внаслідок неправомірних дій
Відповідача встановлений в господарським судом м. Києва в
порядку ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та, відповідно, не
потребує додаткового доказування, тому безпідставним є посилання
Відповідача на порушення судами попередніх інстанцій положень
ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
З огляду на все вищевикладене, колегія Вищого господарського
суду України вважає рішення господарського суду м. Києва від
12.12.2005р. та постанову Київського апеляційного господарського
суду від 13.02.2006р. у справі № 22/731 такими, що ґрунтуються
на матеріалах і обставинах справи та відповідають чинному
законодавству, а отже підстав для її скасування не вбачається.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу дочірньої компанії “Укртрансгаз” НАК
“Нафтогаз України” залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від
13.02.2006р. у справі № 22/731 залишити без змін.
Головуючий суддя: І. Плюшко
Судді: Н. Панченко
С. Самусенко