ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.05.2006 Справа N 14/5215
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді: Добролюбової Т.В.,
суддів: Дроботової Т.Б.,
Продаєвич Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Дочірнього підприємства “Одеський облавтодор”
Відкритого акціонерного товариства “Державна
акціонерна компанія “Автомобільні дороги
України”, м. Одеса
на постанову Житомирського апеляційного господарського
суду від 21.02.2006
у справі № 14/5215 господарського суду Хмельницької
області
за позовом Дочірнього підприємства “Одеський облавтодор”
Відкритого акціонерного товариства “Державна
акціонерна компанія “Автомобільні дороги
України”, м. Одеса
до Товариства з обмеженою відповідальністю
“Альфа”, м. Шепетівка, Хмельницька обл.
Про стягнення 8 167 897,80 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Сінкевич І.М. за дов. від 15.12.2005
№ 15-1/2636
від відповідача: Куцаренко В.С. за дов. від 01.12.2005
Ухвалою від 11.04.2006 касаційна скарга Дочірнього підприємства
“Одеський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства
“Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”,
м. Одеса прийнята до провадження та призначена до розгляду на
18.05.2006 року колегією суддів Вищого господарського суду
України у складі: Добролюбова Т.В. –головуючий, судді: Гоголь
Т.Г., Продаєвич Л.В.
Доповідач: Продаєвич Л.В.
Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду
України від 16.05.2006 № 02-12.2/145 у зв’язку з перебуванням
судді Гоголь Т.Г. у відрядженні розгляд справи господарського
суду Хмельницької області № 14/5215 здійснено колегією суддів у
складі: Добролюбова Т.В - головуючий, судді: Дроботова Т.Б.,
Продаєвич Л.В.
В С Т А Н О В И В:
02.09.2005 року Дочірнє підприємство “Одеський облавтодор”
Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія
“Автомобільні дороги України” звернулося до господарського суду
Хмельницької області з позовом про стягнення з Товариства з
обмеженою відповідальністю “Альфа” заборгованості у сумі
6512762,00 грн., що складає різницю між оплаченими, але не
отриманими за договором поставки від 03.09.2004 № 2-М-05/БО
товарно-матеріальними цінностями та неустойки у розмірі 0,1% від
суми недопоставленої продукції, що становить 1655135,81 грн.
Позивач, також, просив суд заборонити відповідачу проводити дії,
пов’язані з ліквідацією підприємства.
В доповненнях до позову Дочірнє підприємство “Одеський
облавтодор” ВАТ “ДАК Автомобільні дороги України” на підставі
п. 6.3., п. 6.4. договору та ст. 224 Господарського кодексу
України ( 436-15 ) (436-15)
, ст. 612 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
просило суд стягнути з відповідача суму, яка сплачена
за недопоставлену кількість продукції за договором та
відшкодувати збитки у зв’язку з тим, що внаслідок прострочення
виконання відповідачем зобов’язань, підприємством втрачений
інтерес до його виконання.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 20.10.2005
(суддя: Гладюк Ю.В.) –позов задоволений. З ТОВ “Альфа” на
користь ДП “Одеський облавтодор” ВАТ “Автомобільні дороги
України” стягнуто 6512762,00 грн. –збитків, 1655135,81 грн. -
пені та судових витрат. Судом вжиті заходи до забезпечення
позову шляхом накладення арешту на грошові суми.
Судове рішення вмотивоване приписами ст. 612 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. 224 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
та ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, а також посиланням на доведеність матеріалами справи
обґрунтованості заявлених позовних вимог.
За апеляційною скаргою ТОВ “Альфа” судове рішення переглянуте в
апеляційному порядку і постановою Житомирського апеляційного
господарського суду від 21.02.2006 (судді: Вечірко І.О. -
головуючий, Зарудяна Л.О., Ляхевич А.А.) –скасоване з прийняттям
нового рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.
Апеляційний господарський суд в оскаржуваній постанові зазначив
про відсутність підстав для стягнення збитків на підставі
ст. 612 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, оскільки визнав,
що відповідач не прострочив виконання зобов’язання за
договором. До цього висновку суд дійшов виходячи із умов
договору, за якими передбачалося: здійснення позивачем
попередньої оплати в розмірі 50% вартості договору та
направлення відповідачу заявок на поставку продукції, які не
були виконані позивачем.
Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, Дочірнє
підприємство “Одеський облавтодор” Відкритого акціонерного
товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги
України” звернулося до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою про її скасування через неправильне
застосування норм матеріального та процесуального права і
просить залишити без змін рішення господарського суду. Скаржник
посилається на незастосування судом апеляційної інстанції норм
матеріального права, які повинні бути застосовані до спірних
правовідносин - ч. 2 ст. 693 та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
.
Крім того, скаржник зазначає, що між сторонами був укладений
тільки один договір - поставки від 03.09.2004 № 2-М-05/БО і
відповідач виконав свої зобов’язання лише частково, поставивши
на адресу позивача за накладною від 23.03.2005 № 2
товарно–матеріальні цінності на суму 978238,35грн.
В доповненні до касаційної скарги ДП “Одеський облавтодор”
зауважує на тому, що на рахунок відповідача перераховані
державні кошти; допущені в накладній помилки щодо номеру
договору та дати спростовуються виданою підприємством
довіреністю від 23.03.2005 на отримання товарно–матеріальних
цінностей.
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ “Альфа” просить залишити
постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без
задоволення, посилаючись на те, що наведені у скарзі доводи не є
підставою для скасування судового акта, яким встановлені
обставини справи та правильно застосовані приписи чинного
законодавства. Товариство зауважує на тому, що позивач не
посилався на приписи ст. 693 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, як на підставу своїх вимог, а тому суд апеляційної
інстанції не міг порушити цю норму закону. Вважає, що оскільки
ним не одержана сума попередньої оплати згідно з договором, то
до спірних відносин підлягають застосуванню інші правові норми:
ч. 1 ст. 221 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, ст. 538,
ч. 1 ст. 613 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та зазначає,
що договором встановлено зустрічне зобов'язання відповідача щодо
забезпечення готовності до вивозу продукції позивачем в термін
не пізніше 60-ти календарних днів після отримання передоплати з
надісланням відповідних заявок на поставку продукції, оформлених
відповідно до п. 3.3. договору. Наполягає на тому, що позивач є
кредитором, який прострочив виконання зобов’язання, оскільки він
не перерахував суму попередньої оплати у повному обсязі та не
подав заявки, до вчинення яких відповідач не міг виконати свої
зобов'язання щодо поставки продукції.
Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність
застосування судами норм матеріального та процесуального права,
вислухавши пояснення присутніх у судовому засіданні
представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги,
колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла
висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з
огляду на таке:
В силу ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти такі докази.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з
матеріалів справи, між сторонами у справі 03.09.2004 за
№ 2-М-05/БО укладений договір, за умовами якого ТОВ “Альфа
(постачальник) зобов’язалося поставити ДП “Одеський облавтодор”
(одержувач) 169 км бар’єрної огорожі “ГР 11-ДО–2 цинкове” на
загальну суму 31 126 419,32 грн.
Відповідно до п. 2.1, п. 2.2 вказаного договору Дочірнє
підприємство зобов’язане здійснити попередню оплату в розмірі
50% вартості даного договору. Кінцевий розрахунок проводиться
протягом 10-ти банківських днів з дати поставки продукції.
На виконання умов договору за платіжним дорученням від
03.09.2004 № 322 Дочірнє підприємство перерахувало ТОВ “Альфа”
грошові кошти у розмірі 7 500 000,00грн.
Згідно з п. 3.1. договору від 03.09.2004 № 2-М-05/БО поставка
продукції здійснюється окремими партіями на підставі заявок
одержувача. Відповідач, згідно з п. 3.2. договору зобов’язаний
був забезпечити готовність до вивозу продукції позивачем у строк
не пізніше 60-ти календарних днів після передоплати.
Судами, також, встановлено, що за накладною від 23.03.2005 № 2
ТОВ “Альфа” поставило позивачу товарно-матеріальні цінності на
суму 978238,35грн., залишок перерахованої позивачем попередньої
оплати складає 6512762,00грн.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов мотивував своє рішення
приписами ст. 612, п. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
та п. 6.1 договору в частині нарахування неустойки.
Апеляційна інстанція зазначене рішення скасувала, вказавши в
оскаржуваній постанові на те, що позивачем не подано доказів,
які б свідчили про невиконання відповідачем умов п. 3.2 договору
щодо забезпечення готовності до вивозу продукції та визнала, що
відповідач відповідно не міг виконати свої зобов'язання по
забезпеченню поставки продукції, а відтак останній не прострочив
виконання зобов'язання за договором від 03.09.2004 № 2-М-05/БО.
Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України з
такими висновками не погоджується, оскільки вони зроблені без
урахування норм матеріального права та ряду обставин, що мають
суттєве значення для вирішення спору по суті, чим порушені
вимоги ст. 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Право вимоги щодо повернення частини попередньої оплати виникло
у позивача у зв'язку з невиконанням відповідачем договірних
зобов'язань у кількості, визначеній договором. Правовою
підставою заявленого позову зазначені як умови договору, так і
положення ст. 612 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. 224
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив
до виконання зобов'язання або не виконав його у строк,
встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 3 цієї статті якщо внаслідок прострочення
боржником виконання зобов'язання втрачено інтерес для кредитора,
він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати
відшкодування збитків. В той же час, відмова від прийняття
виконання зобов'язання в натурі є правом кредитора, а не його
обов'язком. Факт прострочення боржником виконання свого
зобов'язання не звільняє його від обов'язку виконати
зобов'язання в натурі.
Відповідно до ст. 613 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився
прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не
вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного
законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв
ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого
обов'язку.
Згідно з ч. 2 ст. 693 цього кодексу ( 435-15 ) (435-15)
якщо продавець,
який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар в
установлений строк, покупець має право вимагати передання
оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
В даному випадку позивач використав своє право на повернення
частини здійсненої попередньої оплати.
Суд апеляційної інстанції всупереч матеріалам справи та вимогам
вищезазначених норм визнав порушення з боку позивача договірних
зобов'язань такими, що не дають останньому права на повернення
частини здійсненої ним попередньої оплати.
Крім того, судом апеляційної інстанції не враховані положення
п. 6.4. договору від 03.09.2004 № 2-М-05/БО, згідно з якими
одержувач вправі вимагати негайного повернення сплаченої ним
суми за недопоставлену кількість продукції та приписи ч. 1
ст. 670 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, якими
встановлено, що у разі якщо продавець передав покупцеві меншу
кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі -
продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару,
якої не вистачає або відмовитися від переданого товару та його
оплати, а якщо він оплачений –вимагати повернення сплаченої за
нього грошової суми.
Приписи цієї статті згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
застосовуються також до договору поставки.
Разом з тим, колегія суддів не може погодитися із рішенням суду
першої інстанції, який передчасно дійшов висновку про наявність
у відповідача грошового зобов'язання згідно з умовами договору,
пославшись лише на п. 6.1 договору, без наведення правового
обґрунтування рішення в частині стягнення неустойки.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України,
викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності
з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до
даних правовідносин.
Переглянуті судові акти цим вимогам повністю не відповідають, а
оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи
в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми
судовими інстанціями, рішення та постанова у справі підлягають
скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського
суду Хмельницької області.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене,
всебічно і повно перевірити доводи по справі, проаналізувати їх
та інші докази, що містяться в матеріалах справи, і в залежності
від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
21.02.2006 у справі № 14/5215 та рішення господарського суду
Хмельницької області у цій справі –скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Хмельницької області.
Касаційну скаргу Дочірнього підприємства “Одеський облавтодор”
Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія
“Автомобільні дороги України”, м. Одеса –задовольнити частково.
Головуючий, суддя Т. Добролюбова
Суддя Т. Дроботова
Суддя Л. Продаєвич