ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.05.2006 Справа N 13/153(15/185)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Остапенка М.І.
суддів : Борденюк Є.М.
Харченка В.М.
розглянувши касаційну ЗАТ “Прогрес”
скаргу
на постанову Луганського апеляційного господарського
суду від 06.02.2006 року
У справі за позовом Відділу Державної служби охорони при
УМВС України в Сумській області
до ЗАТ “Прогрес”
про стягнення коштів
за зустрічним позовом ЗАТ “Прогрес”
до Відділу Державної служби охорони при
УМВС України в Сумській області;
ТОВ “Юридична консалтингова компанія
“Солід”;
третя особа ТОВ Торгово-фінансової компанії
“АгроСпецМоторКомплект”
Промінвестбанк
Про стягнення коштів
В С Т А Н О В И В:
у травні 2004 року, Відділ Державної служби охорони при УМВС в
Сумській області звернувся до суду з позовом про стягнення з ЗАТ
“Прогрес” 33 740,35 грн. боргу за надані послуги охорони згідно
договору від 01.10.2002 року та пені за несвоєчасні розрахунки у
сумі 2 047,12 грн.
14.06.2004 року ЗАТ “Прогрес” звернулось до суду з зустрічним
позовом до відділу Державної служби охорони при УМВС в Сумській
області про стягнення (з урахуванням уточнень) 14 106 870,15
грн. на відшкодування збитків, які він не одержав із-за
неправомірних дій позивача у цій справі.
Рішенням господарського суду Луганської області від 26.07.2004
року, залишеним без змін постановою Луганського апеляційного
господарського суду від 25.10.2004 року у задоволенні позову
відмовлено. Зустрічний позов залишено без розгляду.
Постановою Вищого господарського суду України від 03.02.2005
року рішення господарського суду Луганської області від
26.07.2004 року та постанову Луганського апеляційного
господарського суду від 25.10.2004 року у частині залишення
зустрічного позову ЗАТ “Прогрес” без розгляду скасовано, а
справу у цій частині направлено до господарського суду на новий
судовий розгляд. У решті рішення господарського суду Луганської
області від 26.07.2004 року та постанова Луганського
апеляційного господарського суду від 25.10.2004 року залишені
без змін.
Під час нового розгляду справи, заявою від 31.08.2005 року ЗАТ
“прогрес” уточнило свої вимоги і, посилаючись на вину позивача
за первісним позовом та вимоги ст. 1166 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
,
просило стягнути на його користь 4 279 001,08 грн. на
відшкодування доходів, які підприємство могло отримати у разі
виконання договірних зобов’язань перед третіми особами, 4 279
001,48 грн. на підставі частини другої ст. 230 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, тобто у подвійному розмірі завданих збитків,
обґрунтовуючи це наявністю у діях позивача ознак обману, та 24
750,15 грн., як безпідставно отриманих.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 13.09.2005
року до участі у справі, у якості відповідачів, залучено ТОВ
“Юридична консалтингова компанія “Солід” та ТОВ Торгово-
фінансової компанії “АгроСпецМоторКомплект”, а рішенням того ж
суду від 14.11.2005 року позов ЗАТ “прогрес” задоволено
частково.
Постановлено стягнути на його користь з Відділу Державної служби
охорони при УМВС України в Сумській області 24 750,15 грн. та
3,18 грн. на відшкодування судових витрат.
У решті позову відмовлено.
За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку,
апеляційні скарги ЗАТ “Прогрес” та відділу Державної служби
охорони при УМВС України в Сумській області залишено без
задоволення, а рішення господарського суду Луганської області
від 14.11.2005 року –без змін.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.04.2006 року
порушено касаційне провадження за касаційною скаргою ЗАТ
“Прогрес”, яке посилається на неправильну правову оцінку
обставин справи, помилковість висновків щодо відсутності вини
служби охорони у збитках, яких зазнало підприємство і просить
постановлені у справі судові рішення скасувати та постановити
нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача за
зустрічним позовом, відповідачів –служби охорони та ТОВ
“Юридична консалтингова компанія “Солід”, перевіривши матеріали
справи та обговоривши доводи касаційної скарги, судова колегія
не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
За умовами договору № 07-0003593-02-05 від 01.10.2002 року
відділ Державної служби охорони при УМВС України в Сумській
області зобов’язався здійснювати охорону майнового комплексу
Конотопського заводу поршнів, а ЗАТ “Прогрес” –щомісячно
сплачувати за надані послуги 5 850,05 грн.
У 2003 році сторони підписали акти щодо надання послуг з охорони
майна у лютому-березні 2003 року, а у подальшому згоди про
виконання договору не досягли, доказів на підтвердження надання
послуг з охорони замовнику служба охорони не надала і рішенням
господарського суду Луганської області від 26.07.2004 року у
стягненні плати за послуги з охорони відмовлено, а тому
надлишково перерахована ЗАТ “Прогрес” сума у розмірі 24 750,15
грн. правомірно стягнена на його користь і підстав для
скасування чи зміни судових рішень, у цій частині, судова
колегія не вбачає.
Правильними та такими, що ґрунтуються на матеріалах справи є
висновки суду першої інстанції та апеляційного господарського
суду щодо відсутності причинного зв’язку між діями охоронця
майнового комплексу та обставинами, з якими ЗАТ “Прогрес”
пов’язує наявність у нього збитків від неотриманого доходу,
внаслідок неможливості здійснювати виробничий процес та
виконувати договірні зобов’язання перед третіми особами.
ЗАТ “Прогрес” придбало цілісний майновий комплекс Конотопського
заводу поршнів на прилюдних торгах, які відбулися 26.03.2002
року.
Проте, 12.04.2002 року було заявлено позов про визнання цих
прилюдних торгів недійсними і рішенням господарського суду
Сумської області від 30.04.2002 року, з внесеними до нього
змінами постановою Харківського апеляційного господарського суду
від 29.08.2002 року, цей позов задоволено.
Рішенням господарського суду Сумської області від 03.03.2004
року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного
господарського суду від 06.05.2004 року, ЗАТ “Прогрес”
зобов’язано не перешкоджати у користуванні спірним майном його
власнику –ТОВ Торгово-фінансовій компанії
"АгроСпецМоторКомплект”.
Наведене спростовує доводи ЗАТ “Прогрес” про правомірність
користування майном заводу у 2004 році та неможливість виконання
договірних зобов’язань перед третіми особами через відсутність
можливості виробництва продукції з вини служби охорони, а тому
суд першої інстанції та апеляційний господарський суд правомірно
відмовили у стягненні збитків, і підстав для скасування судових
рішень, з наведених у касаційній скарзі мотивів, судова колегія
не вбачає.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову
Луганського апеляційного господарського суду від 06.02.2006 року
–без змін.
Головуючий М.І. Остапенко
Судді Є.М.Борденюк
В.М. Харченко