ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.05.2006 Справа N 7/323(1/291)
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 20.07.2006
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дерепи В.І. - головуючого (доповідача), Грека Б.М.,
Стратієнко Л.В.
за участю повноважних представників:
позивача - Мащенко А.Г. дов. від 23.02.2005 року;
відповідача - Молодико К.Ю. дов. від 26.11.2004 року;
Левченко О.В. дов. від 15.07.2005 року;
розглянувши касаційну скаргу ВАТ по газопостачанню та
газифікації "Маріупольгаз" на рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 25 березня 2005 року та постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20 лютого
2006 року у справі за позовом ВАТ по газопостачанню та газифікації
"Маріупольгаз" до ЗАТ комерційний банк "Приватбанк"
про стягнення 1139178,08 грн.
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовом до ЗАТ комерційний банк
"Приватбанк", в якому з урахуванням уточнень та доповнень до
позовних вимог, просить стягнути несплачені відсотки за
користування грошовими коштами на підставі депозитного договору
N 002С-01 від 01.10.2001 року за період з 01.01.2002 року по
01.03.2005 року в розмірі 1139178, 08 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
25 березня 2005 року (суддя Коваль Л.А.) позов задоволений
частково. З відповідача на користь позивача стягнено відсотки в
сумі 33534,24 грн., судові витрати. В задоволенні решти позовних
вимог відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 20 лютого 2006 року рішення суду залишене без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, ВАТ по газопостачанню
та газифікації "Маріупольгаз" просить їх скасувати, посилаючись на
неправильне застосування судами норм матеріального і
процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи
касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 161 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання
повинні виконуватись належним чином і в установлений строк
відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при
відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно
ставляться.
Згідно ст. 162 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
одностороння відмова від
виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не
допускаються.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами у справі
1 жовтня 2001 року був укладений договір N 002С-01 про розміщення
грошових коштів на строковому депозитному рахунку, предметом якого
є внесення клієнтом тимчасово вільних грошових коштів (вкладу) в
сумі 2 000 000 грн. на депозитний рахунок, вказаний в п. 4.1
договору строком по 01.11.2001 року.
Згідно п. 1.2 договору, за користування вкладом банк
зобов'язується виплачувати клієнту дохід із рахунку процентної
ставки в розмірі 18% річних.
Додатковою угодою до договору від 03.01.2002 року строк
розміщення грошових коштів на депозитному рахунку визначений по
04.02.2002 року.
На підставі п. 4.6 договору, нарахування процентів
припиняється по закінченні строку розміщення вкладу, передбаченого
п. 4.1 договору.
З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що
позивач вніс депозитний вклад в сумі 2000000 грн., що
підтверджується платіжним дорученням N 3429 від 01.10.2001 року, а
відповідач виплатив позивачу відсотки по депозитному вкладу по
31.12.2001 року.
Судом першої інстанції правильно встановлено, а апеляційним
підтверджено, що оскільки строк розміщення вкладу закінчився
04.02.2002 року і не продовжувався, сума боргу відповідача перед
позивачем за несплачені за період з 01.01.2002 року по
04.02.2002 року відсотки становить 33 534,24 грн. і, тому,
правильно рішенням суду стягнута з ЗАТ комерційний банк
"Приватбанк" та відмовлено в задоволенні решти позовних вимог за
необгрунтованістю.
У відповідності до п. 2.4 Положення про порядок здійснення
банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і
фізичними особами, затвердженого постановою Правління НБУ N 516
( z1256-03 ) (z1256-03)
від 03.12.2003 року, за договором банківського вкладу
(депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від іншої сторони
(вкладника) або для неї грошову суму, що надійшла, зобов'язується
виплачувати вкладнику цю суму та проценти на неї або дохід в іншій
формі на умовах та в порядку, встановленому договором. Згідно
п. 1.7 Положення, проценти на вклад (депозит) нараховуються від
дня, наступного за днем надходження до банку грошових коштів, до
дня, який передує поверненню грошових коштів, якщо інше не
передбачено договором. Пунктом 3.3 вказаного положення, також,
передбачається, що банки повертають вклади (депозити) та сплачують
нараховані проценти у строки, визначені умовами договору
банківського вкладу (депозиту) між вкладником та банком.
Згідно ч. 1 ст. 1058 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, за договором
банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла
від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад),
що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та
проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку,
встановлених договором.
За таких обставин, судові рішення відповідають вимогам закону
і обставинам справи, тому підстав для їх зміни немає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від
25 березня 2005 року та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 20 лютого 2006 року залишити без змін, а
касаційну скаргу ВАТ по газопостачанню та газифікації
"Маріупольгаз" - без задоволення.
Головуючий, суддя В.Дерепа
Судді Б.Грек
Л.Стратієнко