ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.05.2006 Справа N 39/272
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плахотнюк С.О. (головуючий),
Панченко Н.П. ,
Самусенко С.С.
розглянувши касаційну Андрієнко О.М.
скаргу і додані до неї
матеріали
на рішення Від 05.09.2005 року
господарського суду Дніпропетровської
області
у справі № 39/272
за позовом СФГ “Роза”
до ТОВ агропідприємство “Саксагань”
про визнання договору дійсним та визнання права власності
В судовому засіданні взяли участь представники:
- скаржника - Жидко С.В. (дов. від 12.05.06),
- позивача - Чимшит П. О. (дов. від 20.08.04)
ВСТАНОВИВ:
Селянське фермерське господарство “Роза” у серпні 2005 року
звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з
позовом до товариства з обмеженою відповідальністю
агропідприємства “Саксагань” про визнання договору купівлі-
продажу приміщення від 25.10.2002 р. дійсним та визнання за
селянським фермерським господарством “Роза” права власності на
приміщення зерносховища, яке складається з окремої будівлі з
підвалом, площа забудови становить 1158 кв.м. , побудовану з
бутового каменю, і складається з зерноховища площею 1057,5 кв. м
та овочесховища площею 209,5 кв. м та знаходиться за адресою:
Дніпропетровська обл., П’ятихатський район, с.Саксагань,
вул.Кірова,151.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
05.09.2005 р. у справі № 39/272 визнано договір купівлі-продажу
приміщення зерносховища від 25.10.2002, укладений між
товариством з обмеженою відповідальністю агропідприємством
“Саксагань” та селянським фермерським господарством “Роза”,
дійсним. Визнано за селянським фермерським господарством “Роза”
право власності на приміщення зерносховища площею 1267 м2,
розташованого за адресою Дніпропетровська обл., П’ятихитський р-
н, с.Саксагань, вул.Кірова,151, яке складається з наступних
приміщень: зерносховище (літ. Б-1) загальна площа 1057,5 м2,
овочесховище (літ. Б п/д) загальна площа 209,5 м2. Рішення
мотивоване тим, що факт виконання позивачем договору купівлі-
продажу приміщення зерносховища, укладеного між сторонами у
справі 25.10.2002 р., підтверджений наявними в матеріалах справи
документами, а саме прийняття майна та здійснення оплати його
вартості, також матеріалами справи підтверджено факт звернення
до відповідача з вимогою щодо нотаріального посвідчення договору
купівлі-продажу, від виконання якої відповідач ухилився.
З касаційною скаргою до Вищого господарського суду України на
рішення господарського суду Дніпропетровської області від
05.09.2005 р. у справі № 39/272 звернулася фізична особа
Андрієнко Ольга Миколаївна, яка просить рішення господарського
суду Дніпропетровської області від 05.09.05 у справі № 39/272
скасувати, провадження у справі припинити. Скаржник вважає, що
рішення господарського суду Дніпропетровської області від
05.09.05 у справі № 39/272 прийнято з порушенням норм
матеріального та процесуальною права, а саме: в порушення вимог
ст. 65 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарським судом
Дніпропетровської області не вжито жодних дій по встановленню
дійсного власника нерухомого майна, розташованого за адресою:
Дніпропетровська область, П’ятихатський район, с.Саксагань,
вул.Кірова, 151, та не вирішено питання про залучення до участі
у справі іншого відповідача, оскільки на момент розгляду справи
в господарському суді Дніпропетровської області вищевказане
нерухоме майно належало та належить на праві власності Андрієнко
N.М відповідно до договору купівлі - продажу від 11.08.05р.,
який відповідно до вимог чинною чинного законодавства посвідчено
державним нотаріусом П’ятихатського районного нотаріального
округу Шкуренко В.В. та зареєстровано Дніпропетровським обласним
комунальним підприємством ”П’ятихатське БТІ” 12.08.05р. в
електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно, про що
видано витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №
8038823 від 12.08.05р.
Скаржник посилається на те, що зазначене нерухоме майно-
приміщення зерносховища площею 1267 кв.м, розташоване за
адресою: Дніпропетровська область П’ятихатський район,
с.Саксагань, вул.Кірова,151, яке складається з наступних
приміщень: зерносховище (літ. Б-1) заг.площа 1057,5 кв.м,
овочесховище (літ. Б п/д) заг.площа 209,5 кв.м нею було придбане
у фізичної особи –Січевої Вікторії Іванівні, якій воно належало
на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу
від 10.08.05р. та зареєстроване в електронному реєстрі прав
власності на нерухоме майно.
В касаційній скарзі зазначено, що Січева В.І. придбала
вищевказане нерухоме майно у фізичної особи Жидко С.В., якому
воно належало на підставі свідоцтва про придбання арештованого
нерухомого майна з публічних торгів від 29.07.2005 року та яке
теж зареєстроване в електронному реєстрі прав власності на
нерухоме майно. Всі вищевказані угоди купівлі-продажу в судовому
порядку недійсними не визнані та відповідно до вимог ст. 182 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
зареєстровані органом БТІ в електронному
реєстрі прав власності на нерухоме майно відповідно до вимог
“Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на
нерухоме майно”.
Крім того, скаржник зауважує, що 16.08.2005 р. суддею
П’ятихарського районного суду Дніпропетровської області Митошон
В.М. порушено провадження у справі за позовом товариства з
обмеженою відповідальністю агропідприємства “Саксагань” до
відділу ДВС П’ятихатського РУЮ, ДФ ТОВ “Мультимедіа Софт”, Жидко
С.В. та селянського (фермерського) господарства “Роза” с.Саївка
П’ятихатського району про визнання незаконними дій державного
виконавця, пов’язаних з реалізацією майна боржника – товариства
з обмеженою відповідальністю агропідприємства “Саксагань”,
визнання недійсними процедури та результатів проведення
прилюдних торгів, свідоцтва про право власності на придбане
арештоване нерухоме майно. Скаржник також посилається на те, що
господарським судом Дніпропетровської області при підготовці
справи № 39/272 до розгляду не з’ясовано наявність у провадженні
П’ятихатського районного суду справи з господарського спору між
тим ж сторонами та, в супереч вимогам ст. 81 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
даний позов не залишено без розгляду.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників
позивача та скаржника, перевіривши правильність застосування
господарським судом Дніпропетровської області норм матеріального
і процесуального права, юридичну оцінку обставин справи та
повноту їх встановлення у рішенні господарського суду першої
інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України
дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому
задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
порушення норм
процесуального права є в будь-якому випадку підставою для
скасування рішення місцевого або постанови апеляційного
господарського суду, якщо господарський прийняв рішення або
постанову, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були
залучені до участі в справі. Скаржник вважає, що прийняте
господарським судом Дніпропетровської області рішення від
05.09.2005р. у справі № 39/272 стосується його прав як власника
спірного приміщення, оскільки на момент прийняття судом
зазначеного рішення це нерухоме майно належало та належить йому
на праві власності відповідно до договору купівлі-продажу від
11.08.2005 р.
Господарським судом першої інстанції встановлено, що між
сторонами у справі 25.10.2002 р. був укладений договір купівлі-
продажу зерносховища, предметом якого є продаж відповідачем
позивачеві зерносховища з підвальним приміщенням, розташованого
по вул.Кірова,151 в с.Саксагань П’ятихатського району
Дніпропетровської області. Суд першої інстанції дійшов висновку,
що позивачем вимоги вказаного договору від 25.10.2002 р.
виконані і задовольнив позовні вимоги в частині визнання дійсним
договору від 25.10.2002 р., а також позовні вимоги в частині
визнання права власності за позивачем на спірні приміщення.
Судом першої інстанції не було з’ясовано, хто є власником
спірного приміщення на момент прийняття рішення у справі, чи
стосується це рішення прав і обов’язків осіб, які не були
залучені до участі в справі.
Беручи до уваги, що господарським судом першої інстанції в
порушення ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не були всебічно і
повно розглянуті всі обставини справи та виходячи з повноважень
касаційної інстанції щодо перевірки повноти встановлення
обставин справи у рішенні або постанові господарського суду,
передбачених частиною 2 ст. 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, відсутність якої унеможливлює
правильність застосування норм матеріального права при вирішенні
спору, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла
висновку, що прийняте у справі судове рішення підлягає
скасуванню, а справа передачі на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду першої інстанції слід взяти до
уваги викладене, встановити, чи є підстави для залучення до
участі у справі Андрієнко О.М. і відповідно визначити
підвідомчість цього спору.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9–111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
1.Касаційну скаргу Андрієнко О.М. на рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 05.09.2005 р. у справі № 39/272
задовольнити частково.
2.Рішення господарського суду Дніпропетровської області від
05.09.2005 р. у справі № 39/272 скасувати, справу передати на
новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
Головуючий С.Плахотнюк
Судді Н.Панченко
С.Самусенко