ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.05.2006 Справа N 17/335
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 20.07.2006
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі:
суддя Селіваненко В.П. - головуючий,
судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В.
розглянув касаційну скаргу закритого акціонерного товариства
"Страхове товариство", м. Київ (далі - ЗАТ "Страхове товариство")
на ухвалу господарського суду Запорізької області від
19.12.2005
та постанову Запорізького апеляційного господарського суду
від 24.02.2006
зі справи N 17/335
за позовом ЗАТ "Страхове товариство"
до акціонерного товариства "Наш банк", м. Запоріжжя (далі -
АТ "Наш банк"),
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на
предмет спору, на стороні відповідача - Національного банку
України, м. Київ, в особі управління Національного банку України в
Запорізькій області, м. Запоріжжя (далі - НБУ),
про визнання недійсним оголошення та зобов'язання ліквідатора
вчинити певні дії.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
ЗАТ "Страхове товариство" - Зіміна С.В.,
АТ "Наш банк" - Коновалової Н.В.,
НБУ - Монько Н.М.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий
господарський суд України В С Т А Н О В И В:
ЗАТ "Страхове товариство" звернулося до господарського суду
Запорізької області з позовом про визнання оголошення про
відкриття ліквідаційної процедури АТ "Наш банк", опублікованого у
газеті "Урядовий кур'єр", таким, що не відповідає вимогам закону,
та зобов'язання ліквідатора АТ "Наш банк" опублікувати нове
оголошення. В ході вирішення спору позивач змінив позовні вимоги
та просив суд включити кредиторські вимоги ЗАТ "Страхове
товариство" в сумі 1680300 грн. до реєстру вимог кредиторів АТ
"Наш банк".
Ухвалою названого суду від 19.12.2005 (суддя Шевченко Т.М.),
залишеною без змін постановою Запорізького апеляційного
господарського суду від 24.02.2006 (колегія суддів у складі: суддя
Мірошниченко М.В. - головуючий, судді Радченко О.П.,
Хуторний В.М.), провадження в даній справі припинено. Названі
судові акти попередніх інстанцій з посиланням, зокрема, на приписи
статей 1, 12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
(далі - ГПК України), статті 5 Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
, статті 88 Закону України "Про банки і
банківську діяльність" ( 2121-14 ) (2121-14)
мотивовано невідповідністю
заявлених позовних вимог встановленим законом правилам
підвідомчості з огляду на те, що оголошення не підпадає під ознаки
акта в розумінні Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, а
процедура визнання кредиторів при ліквідації банку не передбачає
можливості розгляду господарським судом заявлених кредиторами
грошових вимог у позовному провадженні.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ЗАТ
"Страхове товариство" просить скасувати оскаржувані ухвалу та
постанову попередніх судових інстанцій та прийняти нове рішення по
суті спору, посилаючись на неправильне застосування господарськими
судами норм матеріального та процесуального права. Зокрема,
скаржник зазначає, що відповідно до приписів статті 124
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
юрисдикція судів поширюється на
всі правовідносини, які виникають в державі, у той час коли
позивачем було обрано спосіб захисту порушених прав та інтересів,
передбачений статтею 16 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, а
саме - визнання права.
У відзиві на касаційну скаргу НБУ зазначає, що публікація
оголошення про відкриття ліквідаційної процедури банку не є
вчиненням правочину, що виключає можливість звернення до
господарського суду з даним позовом, та просить залишити
оскаржувані судові акти без змін, а касаційну скаргу - без
задоволення.
Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
належним чином повідомлено про час і місце
розгляду скарги.
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими
інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення
представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов
висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної
скарги, виходячи з такого.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- 30.05.2003 товариство з обмеженою відповідальністю
"Південний завод гідротехнічного обладнання" видало на користь ЗАТ
"Страхове товариство" 20 векселів, авальованих відповідачем,
причому з них 18 векселів на суму 1680300 грн. залишилися
неоплаченими;
- у газеті "Урядовий кур'єр" від 25.11.2003 N 222 та від
26.11.2003 N 223 було опубліковано оголошення про відкликання
ліцензії, ініціювання ліквідаційної процедури АТ "Наш банк" та
призначення ліквідатором Волкова Олександра Юрійовича;
- 11.05.2005 позивач звернувся до ліквідатора Волкова О.Ю. з
заявою про включення до реєстру вимог кредиторів названого банку
ЗАТ "Страхове товариство" з грошовими вимогами в сумі
1680300 грн., проте зазначена заява була залишена Волковим О.В.
без задоволення.
Причиною спору в даній справі стало питання щодо включення
грошових вимог позивача до реєстру вимог кредиторів АТ "Наш банк".
Статтею 3 Закону України "Про банки і банківську діяльність"
( 2121-14 ) (2121-14)
передбачено, що цей Закон регулює відносини, що
виникають під час ліквідації банків.
Згідно з частиною другою статті 5 Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
законодавство про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при
розгляді судом справи про визнання банку неплатоспроможним
(банкрутом) застосовується в частині, що не суперечить нормам
Закону України "Про банки і банківську діяльність" ( 2121-14 ) (2121-14)
.
Аналогічна норма міститься у частині третій статті 88 Закону
України "Про банки і банківську діяльність" ( 2121-14 ) (2121-14)
, за
змістом якої законодавство України про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при
розгляді судом справи про визнання банку неплатоспроможним
застосовується в частині, що не суперечить нормам цього Закону.
Процедура ліквідації банку визначена главою 16 Закону України
"Про банки і банківську діяльність" ( 2121-14 ) (2121-14)
та передбачає,
зокрема, такий порядок виявлення кредиторів банку в ході
ліквідаційної процедури:
ліквідатором здійснюється опублікування відомостей про
відкриття ліквідаційної процедури у газеті "Урядовий кур'єр" чи
"Голос України" за рахунок банку у строки, передбачені законами
України, з дня прийняття Національним банком України рішення про
відкликання ліцензії або власником банку рішення про ліквідацію
банку (частина перша статті 89 ( 2121-14 ) (2121-14)
);
протягом одного місяця з дня опублікування оголошення про
відкриття ліквідаційної процедури кредитори мають право заявити
ліквідатору про свої вимоги до банку (частина третя статті 89
( 2121-14 ) (2121-14)
);
ліквідатор припиняє приймання вимог кредиторів після
закінчення одного місяця з дня опублікування оголошення про
початок ліквідаційної процедури (частина перша статті 93
( 2121-14 ) (2121-14)
);
ліквідатор протягом трьох місяців з дня опублікування
оголошення про початок ліквідаційної процедури, зокрема, визначає
суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до
певної черги погашення; відхиляє вимоги у разі їх непідтвердження;
складає перелік акцептованих ним вимог для затвердження
Національним банком України; щотижня протягом трьох тижнів
публікує оголошення про день і місце, де можна ознайомитися з
переліком вимог, та про дату подання цього переліку Національному
банку України (частина друга статті 93 ( 2121-14 ) (2121-14)
);
кредитори мають право надіслати ліквідатору свої заперечення
щодо визнаних ним вимог протягом одного місяця з дня отримання
повідомлення (частина третя статті 93 ( 2121-14 ) (2121-14)
).
Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для
висновку про те, що вирішення питання щодо визнання кредиторських
вимог в ході ліквідації банку належить до компетенції ліквідатора,
в зв'язку з чим, як правильно зазначено попередніми судовими
інстанціями, звернення ЗАТ "Страхове товариство" до господарського
суду з позовом про включення кредиторських вимог до реєстру
кредиторів банку є, по суті, оскарженням дій (чи бездіяльності)
ліквідатора АТ "Наш банк" Волкова О.Ю. щодо відхилення заявлених
ЗАТ "Страхове товариство" вимог.
Таким чином, вирішення зазначеного питання під час розгляду
даного позову та прийняття рішення по суті спору призведе до
фактичного переходу до процедури банкрутства. Проте процедура
банкрутства не може складатися з позовів та рішень, оскільки ні
Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
, ані Закон України "Про банки
і банківську діяльність" ( 2121-14 ) (2121-14)
не передбачають здійснення
позовного провадження.
Відтак господарські суди дійшли вірного висновку про те, що
заявлені позивачем вимоги не можуть бути предметом розгляду в
порядку позовного провадження, що відповідно до пункту 1 частини
першої статті 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
є підставою для
припинення провадження у даній справі.
Отже, немає передбачених законом підстав для скасування
оскаржуваних судових актів місцевого та апеляційного господарських
судів.
Керуючись статтями 111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Ухвалу господарського суду Запорізької області від 19.12.2005
та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
24.02.2006 зі справи N 17/335 залишити без змін, а касаційну
скаргу закритого акціонерного товариства "Страхове товариство" -
без задоволення.
Суддя В.Селіваненко
Суддя І.Бенедисюк
Суддя В.Джунь