ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.05.2006 Справа N 2-17/525-2006
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової - головуючого
Н. Волковицької
Л. Рогач
за участю представників:
Позивача не з’явилися (про час і місце судового
засідання повідомлено належно)
відповідачів Салашна Л.М. –дов. від 20.12.2005р.
третьої особи Галенко В.А. –дов. від 03.02.2006р.
розглянувши у
відкритому судовому
засіданні касаційну Товариства з обмеженою відповідальністю
скаргу “Центр розваг “Алушта”
на рішення від 28.02.2006р. господарського суду
Автономної Республіки Крим
у справі № 2-17/525 господарського суду Автономної
Республіки Крим
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
“Центр розваг “Алушта”
До - Товариства з обмеженою відповідальністю
“Івушка”
- Товариства з обмеженою відповідальністю
“Бугінвест”
- Державного підприємства “Кримське
республіканське протизсувне управління”
треті особи - Виконавчий комітет Алуштинської міської
ради
- Алуштинська міська рада
Про визнання недійсними договору доручення від 16.07.2003р.
та договору від 29.12.2003р. № 106 користування
берегоукріплювальними протизсувними і пляжними спорудами
В С Т А Н О В И В:
ТОВ “Центр розваг “Алушта” звернулось до господарського суду
Автономної Республіки Крим з позовом про визнання недійсними:
- договору доручення від 16.07.2003р., укладеного між ТОВ
“Бугінвест” та ТОВ “Івушка”;
- договору від 29.12.2003р. № 106 користування
берегоукріплювальними протизсувними і пляжними спорудами,
укладеного між Державним підприємством “Кримське республіканське
протизсувне управління і ТОВ “Бугінвест”
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно договору оренди
земельної ділянки від 31.05.2001р. і угоди від 29.10.2001р. з
Алуштинською міською радою, позивачу надана земельна ділянка
площею 0,1150га у м. Алушта вул. Леніна у морського пункту.
Вказана земельна ділянка була надана позивачу на підставі
рішення Ради з питань території пріоритетного розвитку і
спеціальної економічної зони „Порт Крим” в Автономній Республіці
Крим від 26.12.2000р. № 31 „Про затвердження інвестиційного
проекту „Створення і експлуатація Центру розваг „Алушта”.
Інвестиційний проект був затверджений терміном дії до
31.12.2010р. і узгоджений головою Ради Міністрів Автономної
Республіки Крим.
Відповідно до вказаного договору оренди і проекту позивачем
здійснювалась господарська діяльність шляхом розміщення
атракціонів.
Проте, позивачу стало відомо, що були укладені спірні договори.
Крім того, позивач посилається на те, що ДП „Кримське
республіканське протизсувне управління” вирішує питання передачі
майна в користування третім особам тільки за узгодженням з
власником і у відповідності з чинним законодавством.
Спірний договір № 106 суперечить, на думку позивача, як статуту,
так й приписам цивільного та господарського законодавства
України.
ДП „Кримське республіканське протизсувне управління” у відзиві
на позовну заяву позовні вимоги не визнало, посилаючись,
зокрема, на те, що його повноваження з розпорядження спірним
майном за договором визначені Постановою Верховної Ради АР Крим
№ 444-3/03 від 19.02.2003р. „ Про деякі питання, пов’язані з
управлінням майном, що належить АР Крим”. Також відповідно до
вказаного нормативного акта укладений спірний договір № 106 не
містить посилань на договір доручення.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
28.02.2006р. в задоволенні позовних вимог відмовлено.
В основу рішення суду першої інстанції при юридичній оцінці
спірних договорів були покладені норма статей 626, 627, 628,
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та статті 180
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, якими встановлено
можливість учасників цивільних правовідносин вільно укладати
договори, вибирати контрагента та визначати умови договору, а
також норми статті 648 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
згідно з якими зміст договору, укладеного на підставі правового
акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки
Крим, органу місцевого самоврядування обов’язкового для сторін
(сторони) договору, має відповідати цьому акту.
З посиланням на вказані норми законодавчих актів та постанову
Ради Міністрів АР Крим № 68 від 11.03.1997р. „Про заходи по
інженерному захисту берегів Чорного і Азовського морів і
територій, які попадають під вплив дії негативних природних
процесів”, суд дійшов висновку про те, що спірні договори цілком
відповідають вимогам закону, оскільки являють собою договори, в
яких містяться елементи різних договорів (змішаний договір).
ТОВ „Центр розваг „Алушта” подало до Вищого господарсько го суду
України касаційну скаргу на рішення від 28.02.2006р., в якій
просить рішення у справі скасувати, позовні вимоги задовольнити,
обґрунтовуючи касаційну скаргу порушенням господарським судом
норм матеріального та процесуального права, зокрема, приписів
статей 62, 386 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
та приписів
статей 237,1000 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Крім того, заявник посилається у касаційній скарзі на те, що
судом під час здійснення судового провадження не були
застосовані норми статті 10 Закону України „Про підприємства в
Україні” ( 887-12 ) (887-12)
та норми спеціального Закону України „Про
оренду державного і комунального майна” ( 2269-12 ) (2269-12)
.
Заслухавши доповідь судді –доповідача та пояснення присутніх в
судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки
обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні, колегія
суддів вважає, що касаційна скар га не підлягає задоволенню з
таких підстав.
Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку судові
рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє застосування судом першої чи
апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти
докази.
Так, в ході здійснення судового провадження встановлено та
підтверджується матеріалами справи, що за договором оренди
земельної ділянки від 31.05.2001р. і угоди від 30.10.2001р.
Алуштинська міська Рада надає позивачу на умовах оренди земельну
ділянку загальною площею 0,1150га зайняту вулицями, площами,
набережними для розміщення атракціонів, строком дії до
31.12.2005р.
Відповідно до договору (контракту) № 2 від 26.01.2001р. про
реалізацію інвестиційного проекту на території пріоритетного
розвитку „Алушта” в АР Крим між позивачем та Виконавчим
комітетом міської Ради м. Алушти, позивач забезпечує реалізацію
інвестиційного проекту „Створення Центра розваг” Алушта”, а
виконавчий комітет забезпечує умови його реалізації.
Бізнес –планом інвестиційного проекту передбачено залучення
інвестицій для здійснення комплексу заходів з придбання,
установцки і експлуатації сучасного обладнання для атракціонів,
які відповідають вимогам безпеки експлуатації, з його
реалізацією на протязі 10 років.
29 12.2003р. між Державним підприємством „Кримське
республіканське протизсувне управління” і ТОВ „Бугінвест” був
укладений договір № 106 користування берегоукріплювальними
протизсувними і пляжними спорудами.
Предметом зазначеного договору, відповідно до пункту 2.1, є
надання в користування ТОВ „Бугінвест” берегоукріплювальних,
протизсувних і пляжних споруд м. Алушта від очисних споруд до
Чорновських каменів, ІV комплекс, ділянка між буною № 37
(включно) і причалом –берма № 2 довжиною 52 метра погонних і
акваторії порту, які є власністю Автономної Республіки Крим і
знаходяться в господарському віданні Державного підприємства
„Кримське республіканське протизсувне управління”.
За умовами наведеного договору перелічені берегоукріплювальні,
протизсувні і пляжні споруди передані ТОВ „Бугінвест” строком на
49 років (пункт 7.1 договору) для здійснення статутної
діяльності товариства на підставі заяви (п. 2.3 договору), в
тому числі для здійснення робіт з поточного утримання,
відновлення і капітального ремонту берегоукріплювальних споруд,
будівництва нових споруд, які забезпечують експлуатаційну
надійність споруд.
Під час розгляду справи судом першої інстанції було також
встановлено, що Державне підприємство “Кримське протизсувне
управління”, правонаступником якого є ДП “Кримське
республіканське протизсувне управління” є комерційним
підприємством, входить до складу майна, що належить Автономній
Республіці Крим, і знаходиться у сфері управління
(Республіканського комітету із житлово-комунального господарства
АР Крим (на даний час - Міністерство будівельної політики,
архітектури та житлового - комунального господарства АР Крим,
який є „Органом управління“).
Згідно Додатку № 1 до пункту другого Постанови Верховної Ради
Автономної Республіки Крим № 110-1 від 29.06.1992 р. “Про
розмежування майна державної (Республіки Крим) власності і
власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної)”,
прийнятої у відповідності до Постанови Верховної Ради
Української РСР “Про введення в дію Закону Української РСР „Про
власність” ( 697-12 ) (697-12)
№ 885-ХИ від 26.03.1991 року, майновий
комплекс Кримського протизсувного управління віднесено до
загальнореспубліканської власності Криму, як такий, що входить
до підприємств республіканського (АРСР) підпорядкування.
Відповідно до статей 34, 37 Закону України “Про власність”
( 697-12 ) (697-12)
, майно державних підприємств є державною власністю і
належить такому підприємству на праві повного господарського
відання.
Постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим № 444-3/03
від 19.02 2003р. „Про деякі питання, пов'язані з управлінням
майном, що належить Автономній Республіці Крим” шляхом внесення
змін до підпункту “в” пункту 1 Постанови Верховної Ради АР Крим
від 15.03.2000р. № 982-2/2000 „Про склад майна, що належить
Автономній Республіці Крим” відповідно до Додатку № 3
затверджено Перелік берегоукріплювальних і протизсувних споруд,
що належать Автономній Республіці Крим та знаходяться на балансі
ДП „Кримське республіканське протизсувне управління”.
Відповідно до пункту 2 вказаного Переліку до складу майна, що
належить Автономній Республіці Крим та знаходиться на балансі ДП
„Кримське республіканське протизсувне управління” віднесені
берегоукріплювальні та берегозахісні споруди від очисних споруд
до Черновських каменів (м. Алушта) - всього дев'ять комплексів.
Згідно з Постановою Ради Міністрів Автономної Республіки Крим
№ 68 від 11.03.1997 р. “Про заходи по інженерному захисту
берегів Чорного та Азовського морів і територій, що підпадають
під вплив дій негативних природних процесів” ДП “Кримське
республіканське протизсувне управління” зобов'язане здійснювати
акумуляцію коштів на відновлення, реконструкцію і капітальний
ремонт берегоукріплювальних споруд на основі довгострокових
договорів експлуатації цих споруд внаслідок недостатності
бюджетних коштів для цих цілей шляхом укладення довгострокових
договорів з організаціями на експлуатацію берегоукріплювальних
споруд, що знаходяться у нього на балансі, та фінансування робіт
по їх відновленню, реконструкції і капітальному ремонту,
незалежно від джерел фінансування їх будівництва.
За приписами статті 648 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
-
зміст договору, укладеного на підставі правового акта органа
державної влади, органа влади Автономної Республіки Крим, органа
місцевого самоврядування, який є обов'язковим для сторін
(сторони), повинен відповідати цьому акту.
Крім того, відповідно до частини 6 статті 4 Конституції
Автономної Республіки Крим - нормативно-правові акти органів
державної влади АР Крим є обов'язковими до виконання на всій
території автономії.
Відповідно до статей 6 та 627 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
сторони є вільними в укладенні договору, виборі
контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог
цього Кодексу ( 435-15 ) (435-15)
, інших актів цивільного законодавства,
звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, а
згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
договір є домовленістю двох або більше сторін,
спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав
та обов'язків.
При цьому, відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
зміст договору становлять умови (пункти), визначені
на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими
відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи
різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у
змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах
положення актів цивільного законодавства про договори, елементи
яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено
договором або не випливає із суті змішаного договору.
Аналогічні положення щодо змісту договору визначенні у статті
180 Господарсько кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
.
Враховуючі знаходження на балансі Державного підприємства
“Кримське республіканське протизсувне управління”
берегоукріплювальних та протизсувних споруд м. Алушти від
очисних споруд до Черновських каменів, 4-й комплекс, та у
відповідності до Постанови Ради Міністрів Автономної Республіки
Крим № 68 від 11.03.1997 р. і Статуту Державного підприємства
“Кримське республіканське протизсувне управління” ДП „КРПЗУ”
29.12.2003р. суд першої інстанції дійшов висновку, що укладення
договору № 106 було здійснено з додержанням вимог вказаних
нормативних актів та вимог діючого законодавства, а саме
приписів статей 627, 628, 648 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, а також аналогічних положень Господарського кодексу
України ( 436-15 ) (436-15)
.
Передані в користування берегоукріплювальні та протизсувні
споруди ТОВ “Бугінвест” побудовані на замовлення управління і
введені в експлуатацію в 1973 р. на підставі затвердженого у
встановленому порядку державною комісією акта приймання споруди
в експлуатацію, і з часу введення їх в експлуатацію знаходяться
на балансі ДП 'КРПЗУ” та є власністю Автономної Республіки
Крим.
Крім того, ухвалюючи судове рішення суд дійшов висновку, що зі
змісту Договору № 106 вбачається, що його укладення було
здійснено виключно між державним підприємством “Кримське
республіканське протизсувне управління” та ТОВ “Бугінвест” без
якого-небудь передоручення, та відповідно до його умов виключно
ТОВ “Бугінвест” залишається відповідальним перед ДП “Кримське
республіканське протизсувне управління” за його виконання, а
тому Договір доручення між ТОВ -Бугінвест” і ТОВ „Івушки”
ніякого відношення до Договору № 106 не має.
Судова колегія не приймає до уваги доводи, викладені у
касаційній скарзі, оскільки вони є не переконливими та такими,
що спростовуються встановленими у справі обставинами
При цьому, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що на
час розгляду даної справи, строк дії договору оренди ТОВ “Центр
розваг “Алушта” земельної ділянки, що стосується спірних
відносин закінчився 31.12.2005р. (а.с. 75 –78).
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком
господарського суду першої інстанції про відсутність підстав
щодо визнання спірних договорів недійсним, у зв’язку з чим
позивачу правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим прийнято
у відповідності з нормами матеріального та процесуального права,
підстав для його зміни чи скасування не вбачається.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, пунктом 1 статті 111-9,
статтями 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення від 28.02.2006р. господарського суду Автономної
Республіки Крим у справі № 2-17/525-06 господарського суду
Автономної Республіки Крим залишити без змін, а касаційну скаргу
ТОВ “Центр Розваг” “Алушта” - без задоволення.
Головуючий Т. Дроботова
Судді Н. Волковицька
Л. Рогач