ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.03.2006 Справа N 8/600
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 13.04.2006
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
В.Овечкін - головуючого, Є.Чернов, В.Цвігун
за участю представників:
- позивача Федонін С.Г. - (дор. від 09.02.2006)
- відповідача Збирит В.Є. - (дор. у справі)
розглянув касаційну скаргу ТОВ "Енергокабельна компанія"
на рішення господарського суду Луганської області від
14.11.05 року
У справі N 8/600 господарського суду Луганської області
за позовом ТОВ "Енергокабельна компанія"
до ТОВ "Линос"
про стягнення 460646,66 грн.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Луганської області від
14.11.2005 (суддя О.Рябцева) в позові відмовлено з підстав
необгрунтоваості вимог, оскільки суд дійшов висновку, що при
виконані договору купівлі-продажу N 88/Д від 06.06.2005 між
сторонами виникли взаємні зобов'язання за якими позивач має вимогу
по сплаті грошових коштів за постановлений товар, а відповідач -
по сплаті грошових коштів за прострочення поставки за цим же
договором, які підлягають взаємному зарахування, відтак у
відповідача відсутній борг перед позивачем.
Позивач з судовим рішенням у справі не погодився та просить в
касаційні скарзі це рішення скасувати, позовні вимоги
задовольнити, так як судом першої інстанції неправильно
застосовано ст. 203 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
,
ст. 601 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Відповідно до частини третьої ст. 77 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
14.02.2006 в судовому засіданні оголошувалася перерва до
14.03.2006.
Вищий господарський суд України у відкритому судовому
засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги та
вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено
договір купівлі-продажу N 88/Д від 06.06.2005 відповідно до якого
позивач зобов'язався передати відповідачеві товар, а останній -
оплатити його на умовах зазначеного договору.
Відповідно до п. 2.2 договору відповідач зобов'язався
провести розрахунок грошовими коштами по факту поставки
протягом 10 днів з моменту фактичної передачі товару.
Як свідчать матеріали справи, позивач свої зобов'язання з
передачі товару відповідачу виконав, передавши обумовлений
договором товар на суму 879715,20 грн., який відповідач прийняв,
що підтверджено видатковими накладними та довіреностями.
Відповідач за отриманий товар розрахувався частково.
Відповідно до п. 3.1 договору позивач зобов'язувався протягом
14 днів після укладення договору за власний рахунок поставити
товар відповідачу, тобто до 20.06.2005 року включно.
Відповідно до п. 9.3 договору у разі порушення позивачем
строків передачі товару він зобов'язався сплатити відповідачу пеню
в розмірі 0,4% від вартості непереданого в строк товару за кожен
день просрочки. У випадку затримки передачі товару відповідачу
більш ніж на 10 днів позивач, починаючи з 11 дня, зобов'язався
сплатити відповідачу пеню в розмірі 1% від вартості не переданого
в строк товару за кожний день прос рочки.
Як вбачається з матеріалів справи позивач передавав товар
18.07.05, 13.09.05, 19.09.05, 29.09.05, тобто в порушення
обумовлених договором строків, за що відповідачем нараховано пеню
в сумі 460646,66 грн. та направлено позивачу заяву N 18/1-693 від
07.10.2005 про залік зустрічних однорідних вимог.
Відповідно до ст. 193 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, що
кореспондується із ст. 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, суб'єкти
господарювання та інші учасники господарських відносин повинні
виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до
закону, інших правових актів, договору, а за відсутності
конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до
вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 203 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
, ст. 601 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
господарське
зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної
вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи
визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви
однієї сторони.
Місцевий господарський суд, відмовляючи в задоволенні вимог
позивача, дійшов висновку, що зобов'язання по сплаті боргу і пеня,
яку вимагає відповідач за порушення умов договору є однорідними за
своєю правовою природою, а між сторонами проведено зарахування, в
зв'язку з чим право вимоги у позивача відсутнє.
Однак з цим погодитися не можна з огляду на те, що як
вбачається із заперечення на відзив N 584/юр від 04.11.2005
позивач вимогу відповідача про сплату пені не визнав, в зв'язку з
чим між сторонами існує спір щодо нарахованої пені, її розміру,
направлення відповідачем заяви про припинення зобов'язання шляхом
зарахування зустрічних однорідних вимог не припиняє відповідно до
закону його обов'язку щодо своєчасного перерахування коштів за
отриманий згідно договору товар.
Окремим способом припинення правовідношення є зарахування
(ст.ст. 603, 604, 605 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
).
За змістом статтей 203 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, 601 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
зарахування являє собою спосіб припинення зобов'язання
і можливе за наявності умов зустрічності та однорідності вимог,
настання строків виконання зобов'язання, а також відсутності спору
відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо.
Зарахування є односторонньою угодою, для нього достатньо
заяви однієї сторони.
Вищий господарський суд України зазначає, що умовою, за
наявності якої можливе припинення зобов'язання зарахуванням, є
прозорість вимог, тобто коли між сторонами немає спору відносно
характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання. Якщо ж одна
зі сторін звернулась із заявою про зарахування, а інша сторона
зобов'язання звернулась до суду з позовом про стягнення тієї суми
на яку проводиться зарахування зустрічної вимоги, тобто фактично
наявним є протиставлення цій вимозі заперечення відносно
характеру, терміну, розміру виконання тощо, то в такому випадку
спір підлягає судовому розгляду.
З огляду на наведене місцевий господарський суд помилково
визнав зобов'язання припиненим шляхом зарахування, відмовивши
позивачу в позові.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8,
111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити.
Рішення господарського суду Луганської області від 14.11.2005
у справі N 8/600 господарського суду Луганської області скасувати,
прийняти нове рішення - позов ТОВ "Енергокабельна компанія"
задовольнити.
Стягнути з ТОВ "Линос", код 32359181, м. Лисичанськ,
вул. Свердлова, 371/1, рахунок 26003001301354 в АКБ "Райфайзенбанк
Україна", МФО 300528 на користь ТОВ "Енергокабельна компанія"
код 33273289, м. Запоріжжя, вул. Леженко, 6, рахунок
26006001304039 у філії АКБ "Райфайзенбанк Україна", МФО 313872 -
460646,66 грн. боргу, 6909,69 грн. державного мита, 118 грн.
витрат на інформаційне забезпечення судового процесу.
Доручити господарському суду Луганської області видати
відповідний наказ.
Головуючий В.Овечкін
Судді Є.Чернов
В.Цвігун