ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.03.2006 Справа N 15/29
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 06.04.2006
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Кота О.В.
суддів: Козир Т.П., Черкащенка М.М.
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з
обмеженою відповідальністю "Сонат"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
29.11.2005 р.
у справі N 15/29 господарського суду Чернігівської області
за позовом Сільськогосподарського закритого акціонерного
товариства "Агрокомсінтез"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонат"
про стягнення 291 233,59 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: Молчанов Ю.І. ліквідатор;
від відповідача: Лисенко М.Б. дов. N 48, від 19.09.2005 р.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Чернігівської області від
15.09.2005 р. у справі N 15/29 за позовом сільськогосподарського
закритого акціонерного товариства "Агрокомсінтез" до Товариства з
обмеженою відповідальністю "Сонат" стягнення 291 233,59 грн.
позовні вимоги задоволені повністю. Стягнуто з відповідача на
користь позивача 291 233,59 грн. - боргу, 1700 грн. - держмита,
118 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
29.11.2005 р. у справі N 15/29 рішення господарського суду
Чернігівської області від 15.09.2005 р. залишено без змін, а
апеляційну скаргу без задоволення.
У поданій касаційній скарзі ТОВ "Сонат" просить скасувати
постанову Київського апеляційного господарського суду від
29.11.2005 р. та передати справу на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Скарга мотивована тим, що постанова прийнята з порушенням
норм матеріального і процесуального права.
Відзив на касаційну скаргу від СГ ЗАТ "Агрокомсінтез" до суду
не надходив.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та
повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з
матеріалів справи, 05.05.2001 р. між СГ ЗАТ "Агрокомсінтез" та
ТОВ "Сонат" укладено договір про врегулювання майнових прав (далі
договір), відповідно до умов якого останній зобов'язувався
відшкодувати матеріальні витрати, понесені орендарем земельних
часток (паїв), всього на суму 600 000 грн.
Відповідно до п. 2 договору ТОВ "Сонат" зобов'язувався
відшкодувати вартість понесених витрат строком до 31.12.2001 р.
Згідно п. 3 договору сума, вказана в п. 1 даного договору,
підлягає коригуванню в кінці поточного року, з урахуванням
фактичних цін на матеріально-технічні ресурси відповідно до
погоджувального акту, підписаного обома сторонами.
25.12.2001 р. сторони підписали акт погодження розміру
відшкодування матеріальних витрат, який є додатком N 1 до договору
і діяв з моменту його підписання сторонами, згідно якого остаточна
сума матеріальних витрат, яку зобов'язувався відшкодувати
ТОВ "Сонат", становила 605 383,59 грн.
10.01.2002 р. сторонами укладено Акт звіряння рахунків, який
є невід'ємною частиною вказаного договору і діяв з моменту його
підписання сторонами, в якому зазначалось, що на виконання
договору ТОВ "Сонат" перерахувало СГ ЗАТ "Агрокомсінтез"
314150 грн., що підтверджується платіжними дорученнями N 10 від
31.07.2001 р., N 12 від 02.08.2001 р. та N 27 від 17.09.2001 р.,
які містяться в матеріалах справи, та не заперечувалось сторонами.
Відповідно до вищевказаного акту, заборгованість ТОВ "Сонат"
перед СГ ЗАТ "Агрокомсінтез" складає 291 233,59 грн.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи докази сплати
відповідачем даної суми, в тому числі шляхом проведення
взаємозаліків, відсутні.
Отже, ТОВ "Сонат" схвалило угоду, вчинивши дії на виконання
договору, а саме здійснивши платежі платіжними дорученнями N 10
від 31.07.2001 р., N 12 від 02.08.2001 р. та N 27 від
17.09.2001 р., із посиланням згідно призначення платежу на договір
05.05.2001 р.
Враховуючи дані обставини суди попередніх інстанцій дійшли
правомірного висновку про задоволення позовних вимог.
Також є законним та обґрунтованим висновок місцевого та
апеляційного судів про застосування приписів п. 6 Прикінцевих та
перехідних положень та ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, щодо строків позовної давності.
З даними висновками місцевого та апеляційного суду повністю
погоджується судова колегія Вищого господарського суду України,
оскільки вони відповідають дійсним обставинам та матеріалам
справи.
Твердження скаржника про порушення апеляційним судом норм
матеріального та процесуального права не відповідають матеріалам
справи, зводяться до тлумачення норм на свою користь та не
спростовують викладених в судових рішеннях мотивованих висновків
про задоволення позовних вимог.
За таких обставин касаційна скарга ТОВ "Сонат" залишається
без задоволення.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11,
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ТОВ "Сонат" на постанову Київського
апеляційного господарського суду від 29.11.2005 року у справі
N 15/29 залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
29.11.2005 р. у справі N 15/29 залишити без змін.
Головуючий суддя О.Кот
Суддя Т.Козир
Суддя М.Черкащенко