ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
09.03.2006 Справа N 20/254пн
Відмовлено у порушенні провадження з перегляду
ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України
від 30 березня 2006 року
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя [...], судді: [...], розглянувши касаційну скаргу
Державного ВАТ "XXX" на постанову від 10.01.2006 року Донецького
апеляційного господарського суду у справі N 20/254пн
господарського суду Донецької області за позовом ТОВ "YYY" до
Державного ВАТ "XXX", третя особа - ВАТ "ZZZ"
про визнання права власності,
за участю представників сторін: позивача: [...] дов.
б/н від 16.01.2006 р., відповідача: [...] дов. N 15-458 від
06.02.2006 р., третьої особи: не з'явились. У судовому засіданні
02.03.2006 р. оголошувалась перерва відповідно до ст. 77
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
встановив:
Рішенням господарського суду Донецької області від 10.10.2005 року
(суддя [...]) позов задоволено: визнано за ТОВ "YYY" право
власності на ділянку під'їзних колій ст. Н-ськ через станції
P-ська, "GGG" та Ч-ськa до станції "QQQ", включаючи колії двору
шахти "QQQ"; стягнуто з відповідача на користь позивача 85 грн.
держмита та 118 грн. - витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
10.01.2005 р. (судді: [...]) вказане рішення місцевого
господарського суду залишено без змін.
Державне ВАТ "XXX" звернулося до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення у
справі N 20/254пн скасувати повністю та прийняти нове рішення,
яким відмовити в задоволенні позовних вимог, мотивуючи скаргу тим,
що постанова суду необґрунтована, прийнята з порушенням норм
законодавства, викладених в касаційній скарзі.
У відзиві на касаційну скаргу третя особа просить рішення та
постанову залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши присутніх представників сторін, перевіривши повноту
встановлення обставин справи, колегія суддів Вищого господарського
суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 03.08.2001 р. між
ВАТ "SSS" (продавець) та ТОВ "YYY" (покупець) (правонаступником
якого є ВАТ "ZZZ") було укладено договір купівлі-продажу майна
(далі - Договір).
Відповідно до п. 1.2 Договору продавець взяв на себе зобов'язання
продати, а покупець придбати рухоме та нерухоме майно, яке
зазначене в реєстрі, що є додатком до Договору.
До того ж, в п. 3.2 Договору передбачено, що право власності на
майно від ВАТ "SSS" до ТОВ "YYY" переходить в момент підписання
акта приймання-передачі майна. Даний акт підписують уповноважені
представники сторін.
Так, в ході здійснення судового провадження встановлено та
підтверджується актами прийому-передачі до Договору від 01.10.2001
р., 01.11.2001 р., 30.11.2001 р., 29.12.2001 р., що продавець
передав, а покупець прийняв зазначене в реєстрі майно, в тому
числі ділянку під'їзних залізничних колій від ст. Н-ськ через
станції P-ська, "GGG" та Ч-ськa до станції "QQQ", включаючи колії
двору шахти "QQQ".
Однак у позивача на момент звернення з позовом були відсутні
оригінал Договору та акти приймання-передачі, оскільки вони були
вилучені прокуратурою.
Згідно із ст. 392 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
власник майна може
пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право
оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати
ним документа, який засвідчує його право власності.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення
позивача з позовом стало те, що відповідач оспорює право власності
ТОВ "YYY" на спірне майно. Підтвердженням цього є те, що ВАТ "SSS"
зверталося з позовом до ТОВ "YYY" про визнання недійсним Договору.
Рішенням господарського суду Донецької області від 25.10.2001 р. у
справі N 19/548пд у задоволенні позову було відмовлено.
Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу
( 1798-12 ) (1798-12)
рішення, ухвали, постанови господарського суду, що
набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.
Оскільки рішення господарського суду Донецької області від
25.10.2001 р. у справі N 19/548пд не скасоване та набрало законної
сили, отже є чинним та підлягає виконанню.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що кожна сторона повинна довести ті
обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та
заперечень.
За таких обставин викладене вище свідчить, що позивач правомірно
звернувся за захистом порушених прав та належним чином довів
виникнення у нього права власності на спірне майно.
Заявник касаційної скарги посилається на те, що при прийнятті
постанови апеляційним судом були порушені норми законодавства,
однак в касаційній скарзі не зазначає, які саме норми порушено
судом.
Відповідно до вимог ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція виходить з обставин, встановлених у даній справі судами
першої та апеляційної інстанції.
При прийняті рішення та постанови суди дійшли вичерпних юридичних
висновків щодо встановлених фактичних обставин справи і правильно
зазначили, що позивач право власності на спірне майно набув на
підставі Договору з часу підписання актів приймання-передачі.
З огляду на викладене, підстав для скасування прийнятих у справі
судових рішень з наведених у касаційній скарзі мотивів не
вбачається.
Відповідно до ст. ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою
присутніх представників сторін оголошена вступна та резолютивна
частини постанови.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 108, 111-5, 111-7, п. 1 ч.
1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України постановив:
Касаційну скаргу Державного відкритого акціонерного товариства
"XXX" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 10.10.2005 року
у справі N 20/254пн та постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 10.01.2006 року у справі N 20/254пн
залишити без змін.