ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.03.2006 Справа N 3/408
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 20.04.2006
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плахотнюк С.О. - головуючого, Панченко Н.П., Самусенко С.С.
розглянувши матеріали касаційної скарги ТОВ "Артемівський
завод скловиробів"
на рішення господарського суду міста Києва
від 18 серпня 2005 р.
та постанову Київського апеляційного господарського суду від
11 жовтня 2005 р.
у справі N 3/408
господарського суду міста Києва
за позовом ТОВ "Світ пакування"
до ТОВ "Артемівський завод скловиробів"
про стягнення 6877,43 грн.
за участю представників
від позивача - Рогацевич С.Л.
від відповідача - Окунєв І.С.
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2005 ТОВ "Світ пакування" подало позов до
ТОВ "Артемівський завод скловиробів" про стягнення 6780,23 грн.
основного боргу та 97,20 грн. - 3% річних.
Рішенням господарського суду міста Києва від 18 серпня
2005 р. (суддя Хілінська В.В.) позов у справі N 3/408 задоволено.
Постановою Київського апеляційного господарського від
11 жовтня 2005 р. у справі N 3/408 (колегія суддів Алданова С.О. -
головуючий, Моторний О.А., Зубець Л.П.) рішення суду першої
інстанції залишено без змін.
Суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що між
сторонами виникли господарські відносини майнового характеру на
підставі накладних та довіреностей на отримання товару, що
свідчать про факт передачі товару від ТОВ "Світ пакування" до
ТОВ "Артемівський завод скловиробів".
У касаційній скарзі ТОВ "Артемівський завод скловиробів"
вважає, що судами порушено норми матеріального права, а саме
п.п. 2, 3 ст. 180, п. 8 ст. 181 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
і просить
скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду
від 11 жовтня 2005 р. та рішення господарського суду міста Києва
від 18 серпня 2005 р. по справі N 3/408, а саму справу передати на
новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність
застосування норм матеріального та процесуального права судами
першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів дійшла висновку,
що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, за видатковими
накладними та довіреностями на отримання товару ТОВ "Світ
пакування" поставило, а ТОВ "Артемівський завод скловиробів"
отримало товар на загальну суму 7696,23 грн.
Апеляційною інстанцією вірно визначено, що в даному випадку
між сторонами виникло майново-господарське зобов'язання, в силу
якого відповідач повинен оплатити товар, а позивач має право
вимагати від відповідача виконання його обов'язку відповідно до
п. 1 ст. 175 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
.
Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
майнові
зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин,
регулюються ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
з урахуванням особливостей,
передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 202 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
правочином є дія особи,
спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та
обов'язків.
У відповідності з положеннями ст.ст. 638, 639 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
договір є укладеним, якщо сторони у належній формі
досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може бути
укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не
встановлені законом.
Статтею 626 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
визначено поняття договору,
яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на
встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Статтею 181 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
встановлено загальний
порядок укладання господарських договорів, зокрема, що
господарський договір за загальним правилом викладається у формі
єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
Допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб,
тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами,
телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання
замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми
та порядку укладання даного виду договорів.
Попередніми судовими інстанціями вірно визначено з огляду на
положення Глави 54 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, що
оскільки зобов'язання між сторонами виникли з приводу
купівлі-продажу товару, закон не передбачає спеціальні вимоги до
форми та порядку укладання даного виду договорів.
Колегія суддів вважає, що судами в даному випадку вірно
застосовано норми закону стосовно правовідносин сторін, які
виникли з видачі позивачем видаткової накладної та підписання її у
встановленому порядку уповноваженою особою відповідача.
Підпис на накладних представника ТОВ "Артемівський завод
скловиробів" та фактичне отримання ним товару підтверджує
купівлю-продаж цього товару.
Також, попередніми судовими інстанціями встановлено наступні
обставини у даній справі.
Видаткові накладні не містять строку оплати за поставлений
товар.
Позивачем в порядку ст. 530 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
були
пред'явлені вимоги відповідачу оплатити товар 8 жовтня 2004 р. та
20 липня 2005 р., які отримано останнім згідно повідомлень про
вручення поштового відправлення відповідно 5 листопада 2004 р. та
22 лютого 2005 р.
Згідно п. 2 ст. 530 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
якщо строк (термін)
виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений
моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його
виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий
обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо
обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів
цивільного законодавства.
За ст. 193 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
суб'єкти господарювання та
інші учасники господарських відносин повинні виконувати
господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону,
інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог
щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних
умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 625 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
боржник, який
прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора
зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого
індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки
річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не
встановлений договором або законом.
Зважаючи на вищенаведені встановлені судовими інстанціями
обставини у даній справі, колегія суддів вважає вірними висновки
судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності та
обґрунтованості позовних вимог про стягнення 6780,23 грн. основної
заборгованості та 97,20 грн. - 3% річних, тому рішення
господарського суду міста Києва від 18 серпня 2005 р. та постанова
Київського апеляційного господарського суду від 11 жовтня 2005 р.
відповідають нормам матеріального та процесуального права і
підстави для їх скасування та задоволення касаційної скарги
відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ТОВ "Артемівський завод скловиробів" на
рішення господарського суду міста Києва від 18 серпня 2005 р. та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
11 жовтня 2005 р. у справі N 3/408 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 18 серпня
2005 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду
від 11 жовтня 2005 у справі N 3/408 залишити без змін.
Головуючий суддя С.Плахотнюк
Судді: Н.Панченко
С.Самусенко