ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.03.2006 Справа N 12/285-05-7394
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 27.04.2006
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого - Ковтонюк Л.В.
суддів: Кота О.В., Чабана В.В.
за участю представників:
позивача - Маковського С.В. дов. N 4509 від 11.08.2005
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
державного підприємства "Одеська залізниця", м. Одеса
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від
06.12.2005
у справі N 12/285-05-7394
господарського суду Одеської області
за позовом фірми "Леман Коммодітіес С.А.", Швейцарія,
м. Женева
до державного підприємства "Одеська залізниця", м. Одеса
про стягнення 2886 дол. США
В С Т А Н О В И В:
В серпні 2005 року фірма "Леман Коммодітіес С.А." звернулась
до суду з позовом про стягнення з державного підприємства "Одеська
залізниця" 2886 дол. США збитків, посилаючись на те, що під час
видачі вантажу катанки сталевої, який прибув в Іллічівський
морський рибний порт для фірми "Леман Коммодітіес С.А.", було
виявлено нестачу маси вантажу, що становила 7400 кг.
В обґрунтування позовних вимог фірма "Ліман Коммодітіес С.А."
посилалась на ст.ст. 105, 110, 113, 114, 115, 129, 130 Статуту
залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
.
Рішенням господарського суду Одеської області від 23.09.2005
(суддя В.З.Юдова) в позові відмовлено з тих підстав, що позивач не
є одержувачем вантажу за залізничною накладною, у нього відсутнє
право на пред'явлення позову до залізниці. Рішення суду першої
інстанції обґрунтовано посиланням на ст.ст. 130, 133 Статуту
залізниці України ( 457-98-п ) (457-98-п)
.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
06.12.2005 (колегія у складі суддів Журавльова О.О., Тофана В.М.,
Михайлова М.В.) рішення господарського суду Одеської області від
23.09.2005 скасовано, позов задоволено. Стягнуто з Державного
підприємства "Одеська залізниця" на користь фірми "Леман
Коммодітіес С.А." 2886 доларів США збитків, 28 доларів США
86 центів витрат по сплаті держмита, 118 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу,
14 доларів США 43 центів витрат по сплаті держмита за розгляд
апеляційної скарги. Постанова суду апеляційної інстанції
обґрунтована посиланням на ст.ст. 6, 110, 113, 114, 130, 133
Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
, п. 2.1 Правил оформлення
перевізних документів ( z0863-00 ) (z0863-00)
(затверджених наказом
Міністерства транспорту України N 644 ( z0861-00 ) (z0861-00)
від
21.11.2000), ст.ст. 13, 92 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
,
ст. 48 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
, ст. 321
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
. На думку суду апеляційної інстанції, з
фактичних обставин справи та на підставі зазначених правових актів
випливає, що позивач має право заявляти позов до залізниці на
підставі ст.ст. 130, 133 Статуту залізниць України, відповідачем
не доведено обставин, які свідчать про те, що нестача сталася не з
його вини.
Не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного
господарського суду, Державне підприємство Одеська залізниця"
звернулось з касаційною скаргою, в який просить скасувати
постанову суду апеляційної інстанції, рішення суду першої
інстанції залишити без змін, вважає, що судом апеляційної
інстанції порушено норми процесуального права та неправильно
застосовано норми матеріального права, згідно яких право на позов
з перевезення вантажів залізничним транспортом регламентується
спеціальним законодавством, зокрема ст. 26 Закону України "Про
залізничний транспорт" ( 273/96-ВР ) (273/96-ВР)
, ст.ст. 2, 133 Статуту
залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
.
В судове засідання 06.03.2006 не з'явився представник
Державного підприємства "Одеська залізниця". Враховуючи, що про
час і місце розгляду справи Державне підприємство "Одеська
залізниця" повідомлено належним чином, суд вважає за можливе
розглянути касаційну скаргу за його відсутності.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить
необхідним касаційну скаргу задовольнити.
Як встановлено судами, які приймали рішення у справі:
- 24.01.2005 між ВАТ "Криворізький гірничо-металургійний
комбінат "Криворіжсталь" як продавцем та фірмою "Леман
Коммодітіес С.А." як покупцем було укладено контракт N 37В-2005,
відповідно до якого позивач купує металопродукцію, характеристика
якої зазначена в специфікації до цього контракту;
- 01.04.2005 ВАТ "Криворізький гірничо-металургійний комбінат
"Криворіжсталь" на станцію Іллічівськ-Поромна Одеської залізниці з
поданням на гілку Іллічівського морського рибного порту
відвантажено 32 бунта катанки стальної (55400 кг) за залізничною
накладною N 47751641, в якій вказано одержувачем вантажу
Іллічівський морський рибний порт за дорученням фірми "Леман
Коммодіті єс С.А.";
- під час перевезення вантажу 09.04.2005 на станції
Кривій Ріг Придністровський складено акт загальної форми,
відповідно до якого вагон, в якому перевозилася катанка стальна,
відчеплена у зв'язку із технічною несправністю та зазначений вагон
направлено для зважування, на станції "Долинська" Одеської
залізниці складено комерційний акт БК 03861/27/4 від 09.04.2005,
згідно з яким встановлено невідповідність фактичної ваги з даними,
зазначеними у залізничній накладній, відповідно до якої маса нетто
вантажу 55400 кг, при перевірці встановлено нетто вантажу
48000 кг, нестача становить 7400 кг.
Судами попередніх інстанцій з'ясовано, що в залізничній
накладній N 47751641 у графі "одержувач" зазначено Іллічевський
морський рибний порт за дорученням фірми "Леман Коммодітіес С.А.",
яке в свою чергу є власником вантажу згідно з зазначеним вище
контрактом N 7В-2005 від 24.01.2005.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи
позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач має
право на пред'явлення позову до залізниці як власник вантажу,
відповідно до укладеного 28.08.2003 між позивачем та
АТЗТ "Іллічівський морський рибний порт" договору N 129б/03э про
надання портом платних стівідорних послуг по навантаженню
експортних та транзитних вантажів, які експедируються компанією,
останній не є одержувачем вантажів позивача.
Проте з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитись
не можна.
Відповідно до частини другої статті 908 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими
законами, транспортними кодексами (статутами), іншими
нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно
до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими
видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих
перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим
Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами),
іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються
відповідно до них.
Аналогічні положення містять ч. 5 ст. 306 та ч. 5 ст. 307
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
.
Відповідно до ст. 3, ч. 2 ст. 8 Закону України "Про
залізничний транспорт" ( 273/96-ВР ) (273/96-ВР)
законодавство про залізничний
транспорт загального користування складається з Закону України
"Про транспорт" ( 232/94-ВР ) (232/94-ВР)
, цього Закону, Статуту залізниць
України ( 457-98-п ) (457-98-п)
, який затверджується Кабінетом Міністрів
України, та інших актів законодавства України. Нормативні
документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування
засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки
руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину
залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями,
пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному
транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних
осіб на території України. Умови та порядок організації
перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні за участю
залізниць та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних
перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність
вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів
вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами
перевезень вантажів ( z0861-00 ) (z0861-00)
та Правилами перевезень
пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом
України ( z0620-98 ) (z0620-98)
.
Відповідно до ч. 1 ст. 909 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та ч. 2
ст. 306 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
суб'єктами
відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та
вантажоодержувачі.
Як встановлено ч. 3 ст. 909 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, укладення
договору перевезення вантажу підтверджується складанням
транспортної накладної (коносамента) або іншого документа,
встановленого транспортними кодексами (статутами).
Порядок укладання договорів, організація та основні умови
перевезення вантажів регламентуються Статутом залізниць України,
затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998
N 457 ( 457-98-п ) (457-98-п)
.
Відповідно до статті 5 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 N 644
( z0861-00 ) (z0861-00)
затверджено Правила оформлення перевізних документів
( z0863-00 ) (z0863-00)
.
Як передбачено п. 1.2 Правил оформлення перевізних документів
( z0863-00 ) (z0863-00)
, накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою
формою угоди на перевезення вантажу, яке укладається між
відправником та залізницею на користь третьої сторони -
одержувача.
Відповідно до п. 2.1 цих же Правил ( z0863-00 ) (z0863-00)
графи
перевізних документів заповнюються вантажовідправником, зокрема,
графа "Одержувач" і "Його адрес" заповнюються у порядку,
передбаченому для графи "Відправник". Одержувачем вказується
тільки одна фізична або юридична особа. У графі "Відправник"
зазначаються точне й повне найменування установи, підприємства,
організації, особи - відправника вантажу та його цифровий код.
Відповідно до ст. 130 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі
недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач. Як
встановлено ст. 133 цього Статуту, передача іншим організаціям або
громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не
допускається, за винятком передачі такого права
вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем
вантажовідправнику, а також вантажовідправником або
вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка
виступає від їх імені. Передача права не пред'явлення претензій і
позовів засвідчується переуступним написом на документі
(накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої
особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.
Суд першої інстанції, з'ясувавши, що між ВАТ "Криворізький
металургійний комбінат "Криворіжсталь" та Придніпровською
залізницею укладено договір перевезення за залізничною накладною,
по якій вантажоодержувачем вантажу є Іллічівський морський рибний
порт, обґрунтовано відмовив у позові на підставі ст.ст. 130, 133
Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
.
Суд апеляційної інстанції безпідставно вдався до аналізу
укладеного між позивачем та АТЗТ "Іллічівський морський рибний
порт" договору N 1269/037 від 28.02.2003 про надання портом
стівідорних послуг щодо навантаження експортних та транзитних
вантажів, які експедируються позивачем. Цей договір не стосується
спірних правовідносин.
Судом апеляційної інстанції також порушено норми
процесуального права.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від
15.11.2005 залучено до участі у даній справі в якості третьої
особи без самостійних вимог на боці позивача акціонерне товариство
закритого типу "Іллічівський морський рибний порт". Слід
зазначити, що апеляційна інстанція не вправі на стадії
апеляційного провадження залучати до участі третіх осіб, оскільки
згідно вимог ч. 1 ст. 27 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
таке залучення
допускається до прийняття судом першої інстанції.
Відтак постанову Одеського апеляційного господарського суду
від 06.12.2005 не можна вважати законною і обґрунтованою, а тому
вона підлягає скасуванню.
Суд першої інстанції всебічно і повно встановив фактичні
обставини справи, з'ясував дійсні права і обов'язки сторін
стосовно предмету спору, правильно застосував норми матеріального
права, що регулюють їх спірні відносини, а тому прийняте ним
рішення підлягає залишенню в силі.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального Кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу державного підприємства "Одеська залізниця"
задовольнити.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
06.12.2005 у справі N 12/285-05-7394 скасувати, рішення Одеського
господарського суду від 23.09.2005 у справі N 12/285-05-7394
залишити без змін.
Головуючий Л.Ковтонюк
Судді: О.Кот
В.Чабан