ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.03.2006 Справа N 47/290-05
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 27.04.2006
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Остапенка М.І.
суддів: Борденюк Є.М., Харченка В.М.
розглянувши касаційну скаргу ТОВ Компанії "Техінпром"
на постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 07.12.2005 року
у справі за позовом ТОВ Компанії "Техінпром"
до ВАТ "Завод "Березівські мінеральні води"
про стягнення коштів
В С Т А Н О В И В:
у червні 2005 року ТОВ Компанія "Техінпром" звернулося до
господарського суду з позовом про стягнення з ВАТ "Завод
"Березівські мінеральні води" 179 237,21 грн. боргу
Позивач зазначав, що за умовами договору N 20-Т/2002 від
19.03.2002 року ВАТ "Завод "Березівські мінеральні води"
зобов'язалося за дорученням ТОВ Компанії "Техінпром" та в його
інтересах здійснити продаж мінеральної води, уклавши з покупцями
договори на найбільш вигідних для нього умовах.
На виконання умов договору, він передав відповідачу 464 030
пляшок мінеральної води, загальною вартістю 464 030 грн., про що
був складений акт приймання - передачі. Проте, кошти від
реалізації продукції відповідач перерахував лише частково, а тому
позивач просив постановити рішення про стягнення залишку
заборгованості у сумі 179 237,21 грн. на його користь.
Рішенням господарського суду Харківської області від
21.09.2005 року, залишеним без змін постановою Харківського
апеляційного господарського суду від 07.12.2005 року в задоволенні
позову відмовлено.
В касаційній скарзі позивач посилається на неправильне
застосування судами норм матеріального права, помилковість
висновків щодо відсутності у відповідача боргових зобов'язань і
просить постановлені у справі судові рішення скасувати та
постановити нове рішення про задоволення позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача,
перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної
скарги, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення,
виходячи з наступного.
Із наявних у справі матеріалів вбачається, що 19.03.2003 року
ТОВ Компанія "Техінпром" та ВАТ "Завод "Березівські мінеральні
води" уклали договір N 20-Т-2002, за умовами якого ВАТ "Завод
"Березівські мінеральні води" зобов'язалося вчинити в інтересах
позивача та за його рахунок дії з продажу мінеральної води
"Березівська" в кількості 504 527 пляшок, уклавши від свого імені
угоди купівлі-продажу з третіми особами за винагороду в розмірі
0,1% від суми угоди. Згідно порядку розрахунків, визначеного
сторонами у розділі 7 договору від 19.03.2002року N 20-Т-2002,
винагорода комісіонеру сплачується шляхом утримання належних йому
сум з коштів, перерахованих покупцем на рахунок комісіонера, а
решта коштів, перераховується комітенту на протязі трьох
банківських днів.
Виконуючи свої зобов'язання, 07.07.2004 року, відповідач
уклав з ТОВ "Радуга!" договір купівлі-продажу мінеральної води
N 10-001, за яким ВАТ "Завод "Березівські мінеральні води" по
видаткових накладних N РН-6593 від 27.07.2004 року, N РН-6901 від
02.08.2004 року, N РН-5860 від 07.07.2004 року, N РН-5920
від08.07.2004 року, N РН-5987 від 09.07.2004 року, N РН-6027 від
12.07.2004 року, N РН-6292 від 17.07.2004 року, N РН-6131 від
14.07.2004 року, N РН-6408 від 21.07.2004 року передало покупцю
товар на загальну вартість 179 237,22 грн. і дійсність цього
договору позивачем не оспорюється.
Згідно з п. 3 ст. 1016 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, комісіонер не
відповідає перед комітентом за невиконання третьою особою
договору, укладеного з нею за рахунок комітента, крім випадків,
коли комісіонер був необачним при виборі цієї особи або поручився
(делькредере).
Комітент, повідомлений про порушення третьою особою угоди,
укладеної з ним комісіонером, вправі вимагати передачі йому вимог
комісіонера до цієї особи за зазначеною угодою.
Зазначене, з урахуванням договору від 07.07.2004 року
N 10-001, за яким відповідач не брав на себе обов'язку поручителя,
а позивач не втратив можливості переведення на нього права вимоги
за цією угодою, виключає покладаня боргових зобов'язань на
відповідача, а тому суд першої інстанції та апеляційний
господарський суд правомірно відмовили у задоволенні позову і
підстав для скасування судових рішень, з наведених у касаційній
скарзі мотивів, судова колегія не вбачає.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 111-9, 111-11
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення
господарського суду Харківської області від 21.09.2005 року та
постанову Харківського апеляційного господарського суду від
07.12.2005 року - без змін.
Головуючий М.І.Остапенко
Судді Є.М.Борденюк
В.М.Харченко