ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.03.2006 Справа N 40/251-05
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 27.04.2006
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Дерепи В.І.
суддів: Грека Б.М. - (доповідача у справі), Стратієнко Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державного комітету України з державного матеріального резерву
на постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 20.12.05
у справі N 40/251-05
господарського суду Харківської області
за позовом Державного комітету України з державного
матеріального резерву
до Відкритого акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5"
про повернення матеріальних цінностей, стягнення
26870782,28 грн.
за участю представників від:
Позивача - Михайленко В.В. (дов. від 19.07.05)
Відповідача - Артюх Ю.В. (дов. від 18.06.03)
В С Т А Н О В И В:
Державний комітет України звернувся до господарського суду
Харківської області з позовом про повернення Відкритим акціонерним
товариством "Харківська ТЕЦ-5" матеріальних цінностей, стягнення з
нього плати за позичання на суму 5887154,00 грн. та штрафних
санкцій на суму 20983,28 грн. на підставі статті 14 Закону України
"Про державний матеріальний резерв" ( 51/97-ВР ) (51/97-ВР)
.
Рішенням господарського суду Харківської області від 15.07.05
(суддя Хотенець П.В.) позовні вимоги задоволено частково: з
ВАТ "Харківська ТЕЦ-5" на користь Державного комітету з державного
матеріального резерву України стягнуто 4347436,80 грн.; надано
відповідачу відстрочку виконання рішення до 01.06.06, надано
відповідачу розстрочку виконання рішення на 48 місяців, стягнення
проводити починаючи з січня 2006 р. щомісячно в розмірі
90571,60 грн., стягнуто з відповідача на користь Державного
бюджету України 25000 грн. державного мита та 118 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні
позовних вимог в частині стягнення 1539717,20 грн. відмовлено, в
іншій частині позовних вимог провадження у справі припинено.
Рішення обґрунтовано тим, що в частині стягнення щомісячної плати
за користування запозиченим природним газом за період з січня
2000 р. по червень 2001 р. в розмірі 1539717,20 грн. слід
відмовити в зв'язку з пропуском строку позовної давності,
в частині повернення до Державного матеріального резерву
64694000 куб. м. природного газу та стягнення з відповідача
18114320,00 грн. штрафу та 2 869308,28 грн. провадження у справі
слід припинити, позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі
4347436,80 грн. є обґрунтованими, законними, підтвердженими
матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.
За результатом перегляду справи в апеляційному порядку
Харківським апеляційним судом (колегія суддів у складі:
головуючого-судді Бабакової Л.М., суддів: Істоміної О.А.,
Погребняк В.Я.) винесена постанова, якою рішення місцевого
господарського суду змінено: в позові відмовлено повністю.
Постанова мотивована тим, що для витребування у відповідача майна
та для стягнення з нього заборгованості позивач пропустив строк
позовної давності. Щодо стягнення плати за користування газом
після настання строку його повернення, то суд зазначив, що така
плата не встановлена, а відтак, стягненню не підлягає.
Не погодившись з постановою у справі, позивач звернувся до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій
просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про
задоволення позову. Касаційна скарга мотивована невірним
застосуванням судами статті 58 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
,
норм Постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.02 N 2045
( 2045-2002-п ) (2045-2002-п)
, статей 525,526, 548, 268 Цивільного Кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
, статті 193, 216, 231 Господарського Кодексу
України ( 436-15 ) (436-15)
, а також, п. 8 ст. 14 Закону України "Про
Державний матеріальний резерв" ( 51/97-ВР ) (51/97-ВР)
.
Перевіривши повноту встановлених судовими інстанціями
обставин справи та правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд
України дійшов висновку що касаційна скарга підлягає частковому
задоволенню.
Судами встановлено, що Розпорядженням Кабінету Міністрів
України від 21.12.99 N 1432-р ( 1432-99-р ) (1432-99-р)
дозволено
Держкомрезерву відпустити в грудні 1999 тепловим електростанціям
Міненерго в порядку тимчасового позичання 1 млрд. куб. метрів
природного газу для потреб підприємств енергетичного комплексу із
сплатою щомісяця 0,5 відсотка вартості відпущеного газу за
користування.
На виконання вищевказаного Розпорядження Кабінету Міністрів
України, 24.12.99 між Державним комітетом України по матеріальних
резервах (правонаступником якого є позивач) та ДП "Харківська
ТЕЦ-5" (правонаступником якого є відповідач) було укладено договір
N юр-7/958-99 від 24.12.99. Відповідно до умов зазначеного
договору, Держкомрезерв відпускає із державного резерву в грудні
1999 природний газ в кількості до 96,0 млн. куб. м. по ціні
280,3286 грн. без ПДВ, а відповідач зобов'язаний повернути у
травні-червні 2000 р. до державного резерву природний газ у
фактично відпущеному обсязі, або оплатити його вартість на
розрахунковий рахунок позивача по ціні, що діятиме на час
повернення, але не нижчою ціни відпуску. Пунктом 8.1 зазначеного
договору сторони встановили, що термін дії договору встановлюється
з часу його підписання до 01.07.00.
На виконання умов договору N юр-7/958-99 від 24.12.99
відповідачу було відпущено та фактично отримано ним в грудні
1999 р. 64694 000 куб. м. природного газу. Таким чином, позивач
свої обов'язки по договору N юр-7/958-99 від 24.12.99 виконав.
Відповідач же свого обов'язку по поверненню запозиченого
природного газу або сплаті його вартості у терміни, обумовлені
договором, не виконав.
Приймаючи рішення про відмову в позові, апеляційний
господарський суд керувався тим, що позивач пропустив строк
позовної давності по вимогам щодо повернення газу та стягнення
заборгованості за користування ним (а відтак, і всіх штрафних
санкцій), оскільки про порушення свого права він дізнався
01.07.00, коли відповідач вчасно не виконав свої зобов'язання по
договору, відповідно строк позовної давності закінчився 02.07.03,
тому до правовідносин мають бути застосовані норми Цивільного
кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
від 1963 року, які не передбачали
винятків у перебігу строків позовної давності для правовідносин,
що виникають із Закону України "Про державний матеріальний резерв"
( 51/97-ВР ) (51/97-ВР)
. Щодо відмови у стягненні плати за користування газом
після закінчення строку дії договору, то суд керувався тим, що
оскільки договір припинив свою дію, а нормативними актами розмір
плати не визначено, то відповідач звільняється від обов'язку
оплачувати користування газом після закінчення строку його
повернення.
Втім, колегія суддів Вищого господарського суду України
вважає такі висновки передчасними, оскільки роблячи висновок про
пропуск строку позовної давності, суд не врахував приписів
статті 83 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(в редакції від
1963 року), відповідно до яких, позовна давність не поширюється на
вимоги державних організацій про повернення державного майна з
незаконного володіння колгоспів та інших кооперативних та інших
громадських організацій або громадян; та положень Постанови
Кабінету Міністрів України від 28.12.02 N 2045 ( 2045-2002-п ) (2045-2002-п)
,
відповідно до п.1 якої, строк повернення органічного палива,
відпущеного з державного резерву у порядку тимчасового позичання
підприємствам електроенергетики на підставі Розпорядження Кабінету
Міністрів України від 21.12.99 N 1432-р ( 1432-99-р ) (1432-99-р)
, було
продовжено до 01.01.23 та внесено відповідні зміни у вказане
розпорядження. Тому висновки суду апеляційної інстанції про
пропуск позивачем строку позовної давності не можна визнати
законними та обґрунтованими.
Одночасно, зазначаючи про відсутність нормативного акту, що
визначав би ціну, яку має сплачувати відповідач за використання
газу, суд не дав правової оцінки змісту зазначеної постанови, не
зазначив, чи змінила вона плату за користування, встановлену
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21.12.99 N 1432-р
( 1432-99-р ) (1432-99-р)
.
Висновок суду, про те, що відповідач має право безкоштовно
користуватися газом та не зобов'язаний його повертати суперечить
загально правовим положенням, викладеним в рішенні Європейського
суду від 11.01.05 у справі "Дубенко проти України" ( 980_251 ) (980_251)
("Dubenko v. Ukraine"), яким визнано право заявника на мирне
володіння своїм майном, яке закріплене у статті 1 Першого
протоколу до Конвенції про захист прав людини та основних свобод
( 995_004 ) (995_004)
.
Крім того, Вищий господарський суд України вважає за потрібне
зазначити, що цивільні права і обов'язки виникають, крім угод,
також внаслідок інших дій організацій (дане твердження
узгоджується також із приписами статті 11 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
та статті 174 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
. Такими діями, зокрема, слід вважати користування газом
на підставі постанови.
Як роз'яснено Пленумом Верховного Суду України в пункті 1
Постанови від 29.12.76 N 11 ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
"Про судове рішення"
зі змінами, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі
вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі
обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального
права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Рішення
суду першої інстанції та постанова апеляційного суду цим вимогам
не відповідають, а отже, підлягають скасуванню з направленням
справи на новий розгляд.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 111-5, 111-7, п. 3 ч. 1
ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державного комітету України з державного
матеріального резерву задовольнити частково, рішення
господарського суду Харківської області від 15.07.05 та постанову
Харківського апеляційного господарського суду від 20.12.05 у
справі N 40/251-05 скасувати, справу N 40/251-05 направити на
новий розгляд до господарського суду Харківської області.
Головуючий - суддя В.Дерепа
Судді Б.Грек
Л.Стратієнко