ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.03.2006 Справа N 359/5-05
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 27.04.2006
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючий: Муравйов О.В.
судді: Полянський А.Г., Фролова Г.М.
розглянула касаційну скаргу Акціонерно-комерційного банку
соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Київської обласної філії
Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк"
на постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду
від 12.12.2005 року
у справі N 359/5-05
господарського суду Київської області
за позовом Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку
"Укрсоцбанк" в особі Київської обласної філії
Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк"
до Закритого акціонерного товариства "Трикотажна фабрика
"Елена"
про стягнення 65808,47 грн. та розірвання договору оренди,
В засіданні взяли участь представники
- позивача: Олійник Я.А. - дов. від 04.01.2006 року N 8д
- відповідача: не з'явився
Відводів складу колегії суддів не заявлено.
02.03.2006 року відповідач не скористався правом на участь
свого представника в засіданні касаційної інстанції з невідомих
суду причин.
Оскільки суд касаційної інстанції не визнав явку сторін
обов'язковою, у відповідача документи не витребовувалися,
відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце
проведення засідання, колегія суддів Вищого господарського суду
України прийшла до висновку про можливість розгляду справи
N 359/5-05 за наявними в ній документами відповідно до
ст. 75, 111-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
За згодою позивача, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1
ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, у судовому засіданні 02.03.2006 року було оголошено
вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського
суду України.
Як свідчать матеріали справи, Акціонерно-комерційний банк
соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Київської обласної філії
Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк"
звернувся до Закритого акціонерного товариства "Трикотажна фабрика
"Елена" з позовом про розірвання договору оренди з 20 вересня
2005 року і стягнення з відповідача на користь позивача суми
збитків в розмірі 65808,47 грн.
Рішенням від 11.11.2005 року Господарського суду Київської
області (суддя Фаловська І.М.) позов задоволено частково:
розірвано Договір оренди нерухомого майна (приміщень), укладений
01.06.2005 року між Акціонерно-комерційним банком соціального
розвитку "Укрсоцбанк" в особі Київської обласної філії
Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" та
Закритим акціонерним товариством "Трикотажна фабрика "Елена" з дня
набрання рішенням законної сили. Проте, в задоволенні позовних
вимог Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку
"Укрсоцбанк" в особі Київської обласної філії
Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк"
щодо стягнення з Закритого акціонерного товариства "Трикотажна
фабрика "Елена" суи збитків в розмірі 65808,47 грн., позивачу було
відмовлено.
Постановою від 12.12.2005 року Київського міжобласного
апеляційного господарського суду (колегія у складі: головуючий -
Мостова Г.І., судді - Мамонтова О.М., Стахурський М.Ф.) апеляційна
скарга Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку
"Укрсоцбанк" в особі Київської обласної філії
Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк"
залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без
змін.
Не погоджуючись з прийнятою постановою апеляційного
господарського суду, Акціонерно-комерційний банк соціального
розвитку "Укрсоцбанк" в особі Київської обласної філії
Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк"
звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського
міжобласного апеляційного господарського суду від 12.12.2005 року
у справі N 359/5-05 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги
Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в
особі Київської обласної філії Акціонерно-комерційного банку
соціального розвитку "Укрсоцбанк" задовольнит повністю.
Відзив на час розгляду справи в касаційній інстанції суду
наданий не був, що, в силу положень статті 111-2 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, не перешкоджає перегляду судового рішення, що
оскаржується.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши
пояснення представника позивача, суддю-доповідача, проаналізувавши
на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність
застосування судами норм матеріального та процесуального права,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню
виходячи з наступних підстав.
Як свідчать матеріали справи, правовідносини між сторонами
врегульовано договором оренди нерухомого майна (приміщень) від
01.06.2005 р. та додатком до нього (а.с.11-18).
Відповідно умов вказаного договору, а саме:
- п.п. 1.1., 2.1. відповідач (орендодавець) прийняв на себе
зобов'язання передати, а позивач (орендар) прийняти в оренду
нежитлові приміщення (об'єкт оренди), загальною площею
147,5 кв. м., за місцезнаходженням: 1-й поверх будівлі "Будинок
побуту" за адресою: Київська область, м. Славутич,
площа Привокзальна, буд. N 5.
- п. 4.1. протягом 3-х робочих днів з моменту укладення цього
договору орендодавець прийняв на себе зобов'язання передати, а
орендар прийняти об'єкт оренди відповідно до Акту
приймання-передачі об'єкта оренди, форма якого є додатком N 1 до
договору. При цьому, як вірно зазначено в оскаржуваній постанові,
сторони встановили, що з моменту передачі об'єкта оренди орендарю
за Актом приймання-передачі починається строк оренди, а у разі не
підписання вказаного акту, договір вважається таким, що не
відбувся (неукладений).
- п. 3.1., 3.2. за користування об'єктом оренди орендар
сплачує орендну плату, місячний розмір якої за 1 кв. м. на дату
укладення договору становить 50 грн. Додатково до орендної плати
орендар сплачує вартість комунальних послуг (крім
електропостачання), витрат на утримання прибудинкової території,
вартість послуг по технічному обслуговуванню інженерного
обладнання та внутрішньо будинкових мереж, місячний розмір яких за
1 кв. м. становить 17 грн.
Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору
оренди сторонами було складено акт приймання-передачі об'єкта
оренди нерухомого майна (приміщень) від 01.06.2005 р., який
підписаний та скріплений печатками сторін. Згідно даного акта
сторони визначили, що об'єкт оренди знаходиться в нормальному
технічному стані (у стані, що відповідає умовам договору та
призначенню об'єкта оренди), у комплекті, а саме: інженерні та
інші комунікації, санітарно-технічні системи та інша
інфраструктура забезпечують можливість використання об'єкта оренди
за призначенням. Крім того, цим актом сторони засвідчили про
відсутність претензій між ними стосовно технічного стану об'єкт
оренди (а.с.18).
Проаналізувавши умови договору, колегія суддів Вищого
господарського суду України погоджується з місцевим та апеляційним
господарськими судами про те, що сторони досягли згоди по всіх
істотних умовах договору оренди, а саме: узгодили об'єкт оренди -
склад та його вартість, строк, на який укладено договір оренди,
орендну плату з урахуванням її індексації, порядок використання
амортизаційних відрахувань, відновлення орендованого майна та
умови його повернення.
До того ж, з чим погоджується касаційна інстанція, умовами
договору було передбачено право позивача, як орендаря, виступати
замовником на виготовлення проектно-кошторисної документації та
проведення необхідного ремонту і мати переважне право на
продовження дії договору. Окремим розділом 7. договору оренди
сторони узгодили порядок відновлення об'єкта оренди, в тому числі
переобладнання, перепланування, капітальний ремонт та відповідно
до пункту 7.8 умови його повернення, можливість викупу об'єкта
оренди орендарем на умовах того, що поліпшення, виконані ним за
власні кошти, залишаються в його власності, та сторони не
враховують ці витрати у вартості відчуження об'єкта оренди.
З огляду на дії, які були вчинені сторонами, Вищий
господарський суд України вважає, що сторони почали виконувати
даний договір, а саме:
- п. 4.1. договору - прийняти об'єкт оренди відповідно до
акту приймання-передачі об'єкта оренди. Сторони виконали даний
пункт договору і доказом цього є підписаний їхніми представниками
акт приймання-передачі об'єкта оренди нерухомого майна (приміщень)
від 01.06.2005 р.;
- п. 4.2. договору - внесення орендної плати та вартості
комунальних послуг своєчасно і в повному обсязі. Позивачем, як
вірно було встановлено попередніми судовими інстанціями, у період
червень-серпень 2005 року вносилася орендна плата та сплачувалася
вартість комунальних послуг, що підтверджується платіжним
дорученнями (а.с.61-65);
- п. 4.7. договору застрахувати об'єкт оренди на узгоджених
умовах. Вказане виконано позивачем, що підтверджується договором
N С10000-005/05/СМ страхування майна від 22.07.2005 р. та
платіжним дорученням N 8 від 22.07.2005 р. про сплату страхового
платежу (в матеріалах справи);
- п. 9.3. договору - сплатити всі витрати, пов'язані з
нотаріальним посвідченням та державною реєстрацією цього договору,
що також виконано позивачем та підтверджено платіжними дорученнями
на сплату витрат, пов'язаних з нотаріальним посвідченням та
державною реєстрацією договору оренди, сплатою державного мита та
суми утриманого податку з доходів фізичних осіб з наданих послуг
по вчиненню нотаріальних дій (а.с.66-67).
Колегія суддів Вищого господарського суду України також
погоджується з висновком місцевого суду про відсутність спору щодо
виконання сторонами умов договору оренди. Так, касаційна інстанція
вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п.п. 1.1. договору
оренди, позивач, як орендар, самостійно визначає напрями
використання об'єкта оренди; при підписанні акта
приймання-передачі об'єкта оренди сторони погодили належність
стану об'єкта оренди; відповідно до п.п. 4.10. договору оренди
позивач, як орендар, зобов'язаний забезпечити належне утримання
інженерних комунікацій; відповідно до п.п. 6.7. договору оренди за
майно, залишене орендарем на об'єкті оренди без нагляду та охорони
орендодавець відповідальності не несе; позов про усунення перешкод
у користуванні орендованим майном до відповідача, як орендодавця,
не подавався як не подавався і позов про спонукання до виконання
умов договору оренди, отже, договір оренди виконувався сторонами
без взаємних претензій та відповідно до приписів договору.
Як свідчать матеріали справи, позивачем було надіслано
повідомлення N 0409/90 від 06.09.2005 р., в якому він повідомив
відповідача про те, що він в односторонньому порядку зняв з себе
відповідальність за збереження об'єкта оренди, не здійснив
повернення об'єкту оренди в порядку, передбаченому договірними
умовами, що в свою чергу, як вірно дійшов суд першої інстанції,
дає підстави відповідачу вважати таку поведінку позивача такою, що
створює загрозу пошкодження орендованого майна.
Відповідно до норм чинного законодавства, зміна або
розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше
не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено
або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі
істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках,
встановлених договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, істотного порушення
відповідачем договору оренди, як підстави для його розірвання, не
встановлено, а п.п. 9.7. договору оренди передбачає, що цей
договір може бути розірвано за погодженням сторін.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
оскільки місцевим господарським судом, а так само і апеляційним
господарським судом встановлено чітке волевиявлення сторін на
розірвання договору оренди, а також, встановлено відсутність
підстав розірвання договору з тих причин, що зазначені позивачем,
касаційна інстанція погоджується з господарськими судами
попередніх судових інстанцій з можливістю задоволення позовних
вимог в частині розірвання спірного договору з дня набрання
рішенням Господарського суду Київської області чинності.
Щодо позовної вимоги про стягнення на підставі ст. 653
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
збитків у вигляді орендної
плати та інших витрат, пов'язаних з укладенням та виконанням
договору оренди на загальну суму 65808,47 грн., то Вищий
господарський суд України враховує наступне.
Так, відповідно до п. 5 ст. 653 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
(надалі по тексту - ЦК України), якщо договір
розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із
сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків,
завданих розірванням договору.
Загальними підставами для накладення відповідальності на
особу, яка заподіяла збитки, як вірно дійшли висновку суд першої
та апеляційної інстанцій, є: настання збитків; протиправна
поведінка особи, що заподіяла збитки; безпосередній причинний
зв'язок між протиправною поведінкою і настанням збитків; вина.
Відповідно до ст. 22 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, особа, якій
завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має
право на їх відшкодування. Збитками є: витрати, які особа зробила
для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); витрати,
яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі;
витрати, які б особа зробила або мусить зробити для відновлення
свого порушеного права.
Дослідивши склад збитків, про стягнення яких подано позов,
колегія суддів Вищого господарського суду України не вважає їх
збитками в розумінні ст. 22 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
. Витрати,
здійснені позивачем за користування орендованим майном, не є
витратами, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або
пошкодженням речі, а також, не є витратами, які б особа зробила
або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. До того
ж, колегія суду враховує, що позивач, на виконання умов договору
оренди, на свій власний розсуд сплачував орендну плату за
користування об'єктом оренди.
Протиправною, з чим погоджується касаційна інстанція, є
поведінка, яка порушує норми законів чи інших нормативних актів.
Як вже було зазначено вище та вбачається з матеріалів справи,
істотного порушення відповідачем договору оренди, при дослідженні
питання про його розірвання ані судом першої інстанції, ані
апеляційним господарським судом не встановлено.
П. 2. ст. 614 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено презумпцію
вини правопорушника. Отже, Вищий господарський суд України вважає,
що позивач не повинен доказувати наявність вини відповідача у
заподіянні збитків, навпаки, на відповідача покладено обов'язок
доказування відсутності його вини у заподіянні збитків. При
дослідженні матеріалів справи, колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає за необхідне зазначити, що
відповідач належним чином спростував наявність винних дій зі своєї
сторони та довів виконання умов договору належним чином відповідно
до його умов. Натомість, позивачем, в порушення статей 33, 34 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, не надано ані місцевому господарському суду,
ані апеляційній інстанції належних доказів здійснення протиправних
дій відповідачем. Відсутність протиправних дій з боку відповідача
підтверджується і, як вірно встановлено судом першої інстанції,
фактом підписання акту приймання-передачі об'єкта оренди
нерухомого майна (приміщень) від 01.06.2005 р.; відсутністю
претензій щодо технічного стану приміщення та наступним
здійсненням систематичних платежів позивачем за користування
об'єктом оренди; відсутністю вимог про усунення перешкод в
користуванні орендованим майном та про спонукання відповідача до
виконання умов договору оренди.
Отже, місцевим судом та судом апеляційної інстанції
самостійно за результатами розгляду всіх обставин, за яких
заподіяно збитків, та матеріалів справи, було досліджене питання
щодо наявності підстав для відшкодування збитків.
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду
України вважає, що оскільки позивачем не доведено тих обставин, на
які він посилався в обґрунтування позовних вимог, а саме, не
доведено неправомірної поведінки відповідача щодо істотного
порушення договору оренди, безпосереднього причинного зв'язку між
неправомірною поведінкою відповідача і самими збитками, а
відповідачем, в свою чергу, доведено відсутність вини, місцевий
суд, а так само і суд апеляційної інстанції, прийшли до цілком
вірного висновку, що в даному випадку, з огляду на положення
статей 22, 614, 623, 653 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, підстави для
задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача суми
збитків в розмірі 65808,47 грн. відсутні, у зв'язку з чим, факт
відмови позивачу в позові в цій частині, на друку касаційної
інстанції, є цілком вірним та обґрунтованим.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського
суду України вважає, що Господарським судом Київської області, а
так само Київським міжобласним апеляційним господарським судом
було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для
справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення та
постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального
права, що дає підстави для залишення їх без змін.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу Акціонерно-комерційного банку соціального
розвитку "Укрсоцбанк" в особі Київської обласної філії
Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк"
залишити без задоволення.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 12.12.2005 року по справі N 359/5-05 залишити без змін.
Головуючий суддя О.В.Муравйов
Судді: А.Г.Полянський
Г.М.Фролова