ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.03.2006 Справа N 6/252
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 27.04.2006
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Кравчука Г.А.
суддів: Грейц К.В., Мачульського Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча
компанія "Енергоатом"
на постанову Запорізького апеляційного господарського суду
від 14.12.2005 р.
у справі N 6/252
господарського суду Запорізької області
за позовом Державного підприємства "Національна атомна
енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
до Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго"
про стягнення 10 310 565,15 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: Харченко Р.М., дов. N 36/19 від 04.04.2005 р.;
відповідача: Козак Т.В., дов. N 139 від 28.09.2005 р.;
В С Т А Н О В И В:
У червні 2005 р. Державне підприємство "Національна атомна
енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - Підприємство)
звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до
Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (далі -
Товариство) про стягнення 10 310 565,15 грн.
Позовні вимоги Підприємство обґрунтовувало тим, що рішенням
арбітражного суду м. Києва від 12.12.2000 р. у справі N 2/592 з
нього на користь Відкритого акціонерного товариства "Запорізький
абразивний комбінат" (далі - Комбінат) стягнуто вартість
недопоставленої електроенергії у п'ятикратному розмірі
(30 450 540,30 грн.) у зв'язку з тим, що така недопоставка
відбулась через невиконання (неналежне виконання) ним як
постачальником умов договору N 841-НАЕК від 11.06.1999 р., проте
тим самим судовим рішенням встановлено також вину Товариства у
недопоставці електроенергії Комбінату, що є підставою для
відшкодування Товариством у порядку регресу згідно ст. 452 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
фактично сплаченої на виконання вказаного рішення
арбітражного суду м. Києва суми (10 310 565,15 грн.).
Рішенням господарського суду Запорізької області від
22.09.2005 р. (суддя Мисюра Л.С.) у задоволенні позовних вимог
Підприємства відмовлено.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
14.12.2005 р. (колегія суддів: Радченко О.П.,
Кричмаржевський В.А., Юхименко О.В.) рішення господарського суду
Запорізької області від 22.09.2005 р. залишено без змін.
Вказані судові акти мотивовані тим, що Підприємство
пропустило встановлений ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
строк позовної
давності для звернення з позовом у порядку регресу, оскільки
перебіг строку позовної давності розпочався з дня виконання
основного зобов'язання, тобто з 13.02.2002 р. (з дня відправлення
Комбінатом заяви N 14/650 від 05.02.20002 р. про залік зустрічної
однорідної вимоги + 7 днів поштового обігу), і сплив
13.02.2005 р., а позов подано 14.06.2005 р.
Підприємство звернулось до Вищого господарського суду України
з касаційною скаргою (та додатковими поясненнями до неї) на
постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
14.12.2005 р., у якій просить вказану постанову і рішення
господарського суду Запорізької області від 22.09.2005 р.
скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні
вимоги. Касаційна скарга мотивована тим, що господарські суди
попередніх інстанцій, вирішуючи спір, неправильно застосували
частину шосту ст. 261 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, не застосували
ст.ст. 4-7 та 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та безпідставно
застосували ст. 35 ГПК України, а факт неотримання Підприємством
заяви Комбінату N 14/650 від 05.02.2002 р. встановлено
Шевченківським районним судом м. Києва постановою від
27.01.2005 р.
Товариство не скористалось правом, наданим ст. 111-2
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, та відзивів на касаційну скаргу не
надіслало, що не перешкоджає касаційному перегляду постанови
апеляційного господарського суду, яка оскаржується.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю
представників сторін матеріали справи та доводи Підприємства,
викладені у касаційній скарзі, перевіривши правильність юридичної
оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування
апеляційним господарським судом норм матеріального та
процесуального права при прийнятті ним постанови, колегія суддів
Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга
Підприємства не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено та
матеріалами справи підтверджується, що рішенням арбітражного суду
м. Києва від 12.12.2000 р. у справі N 2/592 з Підприємства на
користь Комбінату стягнуто 30 450 540,30 грн. у зв'язку з
порушенням першим умов договору N 841-НАЕК від 11.06.1999 р. у
вигляді недопоставки електроенергії, а також встановлено, що
відповідна недопоставка електроенергії виникла з вини Товариства,
і це дає право Підприємству звернутись з позовом у порядку регресу
до Товариства.
Також місцевим та апеляційним господарськими судами
встановлено та матеріалами справи підтверджується, що рішенням
господарського суду Запорізької області від 20.03.2003 р. у справі
N 14/191 встановлено факт проведення заліку зустрічної однорідної
вимоги за заявою Комбінату про залік зустрічної однорідної вимоги
на суму 10 317 261,47 грн. N 14/560 від 05.02.2002 р. (за цією
заявою проведено залік вимоги Підприємства до Комбінату за
поставлену Комбінату електроенергію та залік вимоги Комбінату до
Підприємства щодо стягнення частини грошових коштів за рішенням
арбітражного суду м. Києва від 12.12.2000 р. у справі N 2/592).
При цьому господарськими судами попередніх інстанцій зазначено, що
тим самим рішенням господарського суду Запорізької області
встановлено, що Комбінат надав належні докази відправки на адресу
Підприємства заяви про залік зустрічної однорідної вимоги -
поштову квитанцію N 72 від 05.02.2002 р.
Відповідно до частини другої ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу,
який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи,
не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть
участь ті самі сторони.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського
суду України погоджується з висновками місцевого та апеляційного
господарських судів про те, що зобов'язання між Комбінатом та
Підприємством на суму 10 317 261,47 грн. було виконано шляхом
зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі заяви
Комбінату N 14/560 від 05.02.2002 р. (яка була направлена
Підприємству 05.02.2002 р.), враховуючі поштовий перебіг - 7 днів,
13.02.2002 р.
П. 6 ст. 261 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
встановлює, що за
регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається
від дня виконання основного зобов'язання.
Як зазначено вище, зобов'язання між Комбінатом та
Підприємством на суму 10 317 261,47 грн. виконано 13.02.2002 р., а
тому, виходячи з п. 6 ст. 261 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, перебіг
позовної давності почався саме з цього дня, а сплив 13.02.2005 р.
Однак Підприємство звернулось до господарського суду
Запорізької області з позовом у порядку регресу до Товариства
14.06.2005 р. Відповідно, колегія суддів Вищого господарського
суду України вважає, що господарські суди попередніх інстанцій
дійшли обґрунтованого висновку про те, що відповідний позов
Підприємство подало з пропуском строку позовної давності.
Колегія суддів Вищого господарського суду України також
вважає за необхідне зазначити, що посилання Підприємства на
постанову Шевченківського районного суду м. Києва від
27.01.2005 р. у додаткових поясненнях на касаційну скаргу не є
обґрунтованими, оскільки з аналізу вказаної постанови вбачається,
що фактично вона прийнята 27.01.2006 р. (тобто у даті її прийняття
міститься описка), і, таким чином, вона не досліджувалась місцевим
та апеляційним господарськими судами, а відповідно ж до ст. 111-7
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
переглядаючи у касаційному порядку судові
рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної
інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського
суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
постанова Запорізького апеляційного господарського
суду від 14.12.2005 р. ґрунтується на всебічному, повному та
об'єктивному розгляді всіх обставин справи, відповідає нормам
матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги не
спростовують висновків апеляційного господарського суду, у зв'язку
з чим підстав для її скасування не вбачається.
За згодою представників сторін, відповідно до частини другої
ст. 85 та частини першої ст. 111-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, в
судовому засіданні оголошена лише вступна та резолютивна частини
постанови Вищого господарського суду України.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 та 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна
енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на постанову Запорізького
апеляційного господарського суду від 14.12.2005 р. у справі
N 6/252 господарського суду Запорізької області залишити без
задоволення, а вказану постанову - без змін.
Головуючий суддя Г.А.Кравчук
Суддя К.В.Грейц
Суддя Г.М.Мачульський