ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.02.2006 Справа N 43/294пд
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 30.03.2006
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плахотнюк С.О. - головуючого, Панченко Н.П., Самусенко С.С.
розглянувши матеріали касаційної скарги ПМП "Азов-Бюро Груп"
на постанову, Донецького апеляційного господарського суду від
17.11.2005
рішення та ухвалу
- господарського суду Донецької області від 30.09.2005
- господарського суду Донецької області від 07.11.2005
у справі N 43/294пд господарського суду Донецької області
за позовом Маріупольського державного гуманітарного
університету МОН України
до
1. Маріупольського електромеханічного технікуму Міністерства
освіти і науки України
2. ПМП "Азов-Бюро Груп"
3. Регіонального відділення Фонду державного майна України по
Донецькій області
третя особа ТОВ "Азов Бізнес Консалтінг"
про визнання недійсним договору оренди, зобов'язання
відповідача 2 звільнити займані приміщення, визнання недійсним
дозволу відповідача 3 на укладення договору оренди
за участю представників:
від позивача - Шебаніц Ф.Ф., Захарова О.С.
від відповідача 2 - Золотоверх І.А.
від відповідачів 1, 3 - не з'явилися
від третьої особи - не з'явився
В С Т А Н О В И В:
В липні 2005 року Маріупольський державний гуманітарний
університет МОН України звернувся до господарського суду Донецької
області із позовом до Маріупольського електромеханічного
технікуму, ПМП "Азов-Бюро Груп", Регіонального відділення Фонду
державного майна України по Донецькій області за участю третьої
особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору з боку
відповідачів, ТОВ "Азов Бізнес Консалтінг" про визнання недійсним
з моменту укладення договору від 12.06.2003 оренди індивідуально
визначеного нерухомого майна, що відноситься до державної
власності, укладеного Маріупольським електромеханічним технікумом
та ПМП "Азов-Бюро Груп", про зобов'язання ПМП "Азов-Бюро Груп"
звільнити приміщення, а також про визнання недійсним дозволу
Регіонального відділення Фонду державного майна по Донецькій
області на укладення договору оренди від 12.06.2003 на загальну
площу 1531,9 кв. м.
У вересні 2005 позивач додатковою заявою уточнив позовні
вимоги та просив визнати недійсним договір оренди від 12.06.2003,
укладений між відповідачем 1 та відповідачем 2, в решті позовні
вимоги залишив без змін.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що
договір оренди від 12.06.2003 укладено з порушенням Житлового
кодексу УРСР ( 5464-10 ) (5464-10)
, оскільки фактично спірні приміщення,
розташовані на 1, 2, 4, 7 поверхах гуртожитку позивача у місті
Маріуполі по вул. Будівельників, 52, являються житловими.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 06.08.2005
до участі у справі було залучено третю особу без самостійних вимог
на предмет спору на стороні відповідачів ТОВ "Азов Бізнес
Консалтінг", яка також займає приміщення у гуртожитку за адресою:
м. Маріуполь, вул. Будівельників, 52.
Рішенням господарського суду Донецької області від 30.09.2005
у справі N 43/294пд (суддя Зубченко І.В.) позовні вимоги у частині
визнання недійсним договору оренди від 12.06.2003 та зобов'язання
відповідача 2 звільнити приміщення задоволено. Рішення мотивовано
тим, що договір не відповідає вимогам Житлового кодексу УРСР
( 5464-10 ) (5464-10)
, оскільки предметом договору фактично є житлові
приміщення, порядок використання яких регулюється спеціальним
законодавством.
У частині визнання недійсним дозволу відповідача 3 на
укладання договору оренди від 12.06.2003 рішенням відмовлено на
підставі того, що у розумінні ст. 12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
в
позовній заяві викладені вимоги, що не розглядаються
господарськими судами України, тобто спір у цій частині не
підлягає вирішенню в господарських судах України.
Донецький апеляційний господарський суд, погодившись з
висновками суду першої інстанції, постановою від 17.11.2005 у
справі N 43/294пд (колегія суддів Волков Р.В. - головуючий, судді
Запорощенко М.Д., Москальова І.В.) апеляційну скаргу відповідача 2
залишив без задоволення, а рішення господарського суду Донецької
області від 30.09.2005 - без змін.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 07.11.2005
у справі N 43/294пд (суддя Зубченко І.В.) задоволено клопотання
ПМП "Азов-Бюро Груп" від 08.10.2005 в частині виправлення описки
згідно ст. 89 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
у тексті рішення
господарського суду Донецької області від 30.09.2005 у справі
N 43/294пд, в частині клопотання про роз'яснення та уточнення
тексту рішення від 30.09.2005 відмовлено з посиланням на ст. 236
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та ст. 89 ГПК України.
У касаційній скарзі відповідач 2 ПМП "Азов-Бюро Груп" просить
скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду
від 17.11.2005, змінити рішення господарського суду Донецької
області від 30.09.2005 в редакції ухвали від 07.11.2005 та
вказати, що договір оренди не житлових приміщень від 12.06.2003 є
недійсним на майбутнє в порядку ч. 2 ст. 236 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
або з моменту винесення рішення від 30.09.2005.
У відзиві на касаційну скаргу відповідача 2 позивач просить
касаційну скаргу залишити без задоволення, погоджуючись з
висновками судів першої та апеляційної інстанцій.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін,
обговоривши доводи касаційної скарги, судова колегія Вищого
господарського суду України вважає, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з таких підстав.
Попередніми судовими інстанціями по справі N 43/294пд
встановлено наступні обставини.
12.06.2003 відповідачем 1 - Маріупольським електромеханічним
технікумом Міністерства освіти і науки України та відповідачем 2 -
ПМП "Азов-Бюро Груп" укладено договір оренди індивідуально
визначеного нерухомого майна, що відноситься до державної
власності, загальною площею 1 531,9 кв. м з терміном дії до
01.07.2004, приміщення якого розташовані на 1, 2, 4, 7 поверхах
будівлі по вул. Будівельників, 52 у м. Маріуполі.
Відповідно до п. 10.6 договору оренди сторони встановили, що
у разі відсутності заяв однієї із сторін про припинення або зміну
умов договору після закінчення його дії протягом місяця, договір
вважається продовженим на той же термін і на тих же умовах.
Відповідач 2 продовжує користуватись часткою приміщення.
Згідно Наказу Міністерства освіти і науки України N 868 від
30.12.2003 зазначене приміщення передано на баланс Маріупольського
гуманітарного інституту Донецького національного університету.
17.03.2004 спільна комісія з представників інституту та
відповідача 1 підписали відповідний акт N 1 прийняття-передачі
основних засобів, який 19.03.2004 було затверджено Міністерством
освіти і науки України.
17.06.2004 відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів
України N 401-р ( 401-2004-р ) (401-2004-р)
на базі Маріупольського
гуманітарного інституту Донецького національного університету
утворено його правонаступника Маріупольський державний
гуманітарний університет.
Після прийняття позивачем на баланс будинку гуртожитку було
встановлено, що частина житлових приміщень на 1, 2, 4, 7 поверхах
надана відповідачем 1 в оренду відповідачеві 2 відповідно до
договору від 12.06.2003 з метою розміщення офісів, магазинів,
підприємств побутового обслуговування, кафе, на укладення якого
відповідачами було отримано дозвіл від Регіонального відділення
відповідача 3 - Фонду державного майна України по Донецькій
області за листом останнього від 09.09.2003.
Позивач є вищим навчальним закладом державної форми
власності, підпорядкованим Міністерству освіти і науки України, і
будинок гуртожитку позивача відноситься до державного житлового
фонду.
Відповідно до ст.ст. 2, 3 ЖК УРСР ( 5464-10 ) (5464-10)
відносини щодо
використання житлового фонду регулюються ЖК УРСР та іншими актами
житлового законодавства.
Відповідно до ст. 4 Житлового кодексу УРСР ( 5464-10 ) (5464-10)
житлові будинки, а також житлові приміщення в інших будівлях,
утворюють житловий фонд, а відповідно до ст. 127 ЖК УРСР будинки
гуртожитків відносяться до житлового фонду.
За ст. 4 ЖК УРСР ( 5464-10 ) (5464-10)
до житлового фонду відносяться
житлові будинки і житлові приміщення в інших будівлях, що належать
державі.
У пункті 1.1 спірного договору від 12.06.2003 вказано, що в
оренду передається не житлове приміщення.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що в матеріалах
справи відсутні докази переведення приміщень гуртожитку відповідно
до вимог ст. 8 ЖК УРСР ( 5464-10 ) (5464-10)
із житлових до не житлових.
Предметом спірного договору є оренда житлових приміщень
гуртожитку, які відповідно до ст. 127 ЖК УРСР ( 5464-10 ) (5464-10)
призначаються для проживання робітників, службовців, студентів,
учнів.
Відповідно до приписів ст. 6 ЖК УРСР ( 5464-10 ) (5464-10)
житлові
будинки і приміщення призначаються для постійного проживання
громадян, а також для використання у встановленому порядку як
службових житлових приміщень і гуртожитків. Законодавством інші
способи використання житлового фонду не передбачені.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи вищенаведене, з огляду на встановлені обставини у
даній справі попередніми судовими інстанціями колегія суддів
Вищого господарського суду вважає висновки місцевого та
апеляційного господарських судів у даній справі вірними.
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли в даному випадку
вірного висновку, що договір оренди індивідуально визначеного
нерухомого майна від 12.06.2003 не відповідає вимогам Житлового
кодексу УРСР ( 5464-10 ) (5464-10)
, оскільки предметом договору фактично є
житлові приміщення, порядок використання яких регулюється
спеціальним законодавством.
Відповідно до ст. 236 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
нікчемний
правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його
вчинення.
Стаття 236 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
встановлює тільки один
момент, з якого правочини вважаються недійсними, - момент їх
вчинення.
Момент набуття чинності договором слід відрізняти від строку
виконання зобов'язань.
Вищий господарський суд України звертає увагу, що згідно
ст. 111-13 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
ухвали місцевого господарського
суду можуть бути оскаржені у касаційному порядку у випадках,
передбачених цим Кодексом.
Враховуючи вищенаведене, Вищий господарський суд України
вважає доводи касаційної скарги помилковими, а оскаржувані
рішення, ухвалу місцевого та постанову апеляційного господарського
судів такими, що відповідають нормам матеріального та
процесуального права.
Враховуючи вказане, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11, 111-13 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ПМП "Азов-Бюро Груп" на постанову
Донецького апеляційного господарського суду від 17.11.2005,
рішення від 30.09.2005 та ухвалу від 07.11.2005 господарського
суду Донецької області у справі N 43/294пд залишити без
задоволення.
2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
17.11.2005, рішення господарського суду Донецької області від
30.09.2005 та ухвалу господарського суду Донецької області від
07.11.2005 у справі N 43/294пд залишити без змін.
Головуючий суддя С.Плахотнюк
Судді: Н.Панченко
С.Самусенко