ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
28.02.2006 Справа N 35/532-05
Відмовлено у порушенні провадження з перегляду
ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України
від 13 квітня 2006 року
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого [...], суддів: [...], розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою
відповідальністю "XXX" на постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 21.12.2005 року у справі N 35/532-05
господарського суду Харківської області за позовом Товариства з
обмеженою відповідальністю "XXX" до Закритого акціонерного
товариства "YYY"
про виконання зобов'язань та стягнення 139267,44 грн.,
в судовому засіданні взяли участь представники: від
позивача: не з'явились; від відповідача: [...], довіреність
04-05/629 від 5 жовтня 2005 року, встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "XXX" звернулось до
господарського суду Харківської області із позовною заявою до
закритого акціонерного товариства "YYY" та просить суд стягнути з
відповідача суму боргу у вигляді 30 % страхового відшкодування за
договором страхування (поліс КСНТ 21/48/44/39-004090) через
настання страхової події - незаконного заволодіння транспортним
засобом в розмірі 139058,85 грн. та пеню за несвоєчасну оплату в
сумі 208,59 грн., а разом - 139267,44 грн. Також позивач просить
стягнути з відповідача суму державного мита та витрати на оплату
послуг адвоката в сумі 20000 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем
зобов'язань за договором страхування, за яким страховик
зобов'язаний після отримання всіх необхідних документів, що
підтверджують настання страхового випадку, виплатити страхове
відшкодування у термін, передбачений Правилами добровільного
страхування наземного транспорту ( v19-1287-97 ) (v19-1287-97)
.
01.10.2005 р. позивач уточнив позовні вимоги та просить стягнути з
відповідача суму боргу у вигляді 100 % страхового відшкодування за
договором страхування через настання страхової події - незаконного
заволодіння транспортним засобом в розмірі 139058,85 грн. та пеню
за несвоєчасну оплату в сумі 208,59 грн., а разом - 463738,09 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 15.11.2005 р.
у справі N 35/532-05 за позовом ТОВ "XXX" до ЗАТ "YYY" про
виконання зобов'язань та стягнення 139267,44 грн. позовні вимоги
задоволені повністю.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
21.12.2005 р. у справі N 35/532-05 рішення господарського суду
Харківської області від 15.11.2005 р. скасовано та постановлено
нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Обґрунтовуючи своє рішення, суд апеляційної інстанції посилається
на те, що висновки місцевого суду не повністю відповідають
фактичним обставинам справи, яким не надана належна правова
оцінка.
У поданій касаційній скарзі ТОВ "XXX" просить скасувати постанову
Харківського апеляційного господарського суду від 21.12.2005 р., а
рішення господарського суду Харківської області від 15.11.2005 р.
залишити без змін. Скарга мотивована тим, що постанова прийнята з
порушенням норм матеріального і процесуального права.
Відзив на касаційну скаргу від ЗАТ "YYY" до суду не надходив.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та
повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
від 29.12.76 р. N 11 із змінами,
внесеними постановами Пленуму від 24.04.81 р. N 4, від 25.12.92 р.
N 13 ( v0013700-92 ) (v0013700-92)
, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши
всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши
обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального
права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх
відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини,
або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України.
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом
обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи
інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення
повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти
матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки
сторін у спірних правовідносинах.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені
обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду
стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,
дослідженими в судовому засіданні.
Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та безумовні
висновки, що ґрунтуються на аналізі та оцінці фактичних обставин
викладених у його мотивувальній частині, та відповідати
застосованим до спірних відносин нормам права.
Разом з тим, оскаржувана постанова зазначеним вимогам не
відповідає.
Як встановлено судами попередньої інстанції та підтверджено
матеріалами справи, 29.05.2004 р. між позивачем та відповідачем
укладено договір добровільного страхування транспортного засобу,
поліс КСНТ 21/48/44/39-004090, строком до 21.05.2005 р. Відповідно
до зазначеного договору було застраховано належний позивачеві
легковий автомобіль "БМВ 730", державний номер XXX15SS, зокрема й
на випадок незаконного заволодіння транспортним засобом.
Судами також встановлено, що згідно п. 1 зазначеного договору
останній укладено на умовах Правил добровільного страхування
наземного транспорту ( v19-1287-97 ) (v19-1287-97)
, відповідно до п. 4.2.2 якого
автомобіль застраховано від незаконного заволодіння транспортним
засобом у будь-якому місці знаходження на території України.
Пунктом 1.2 ( v19-1287-97 ) (v19-1287-97)
полісу страхування встановлено розмір
страхового відшкодування в сумі 579411,86 грн. та франшиза в
розмірі 20 % в разі настання страхового випадку - незаконного
заволодіння транспортним засобом. У відповідності з зазначеним
договором страхування позивачем на користь відповідача було
сплачено страхову премію в розмірі 31867,65 грн.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов
договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного
законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно
до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно
ставляться.
20.05.2005 р. позивач звернувся до відповідача із заявою та іншими
документами про настання страхового випадку - незаконного
заволодіння транспортним засобом. Як встановлено місцевим судом,
позивачем були вчасно прийняті необхідні заходи щодо повернення
автомобіля, зокрема було подано відповідну заяву до правоохоронних
органів. Отже, позивачем передано відповідачу всі необхідні
документи, що підтверджують настання страхового випадку. А відтак,
відповідно до п. 12.3 Правил добровільного страхування наземного
транспорту ( v19-1287-97 ) (v19-1287-97)
, зареєстрованих Міністерством фінансів
України 07.10.2002 р., відповідач повинен був сплатити в строк до
10.08.2005 р. на користь позивача частину страхового відшкодування
в розмірі 30 % від встановленого за договором.
Місцевим судом встановлено, що Відповідач листами від 09.08.2005
р. за вих. N Г.16.0.0/1808 та від 16.08.2005 р. за вих. N
Г.16.0.0/1874 повідомив позивача про те, що ним прийнято рішення
про затримку виплати. Отже, суд дійшов обґрунтованого висновку про
те, що відповідач визнав наявність страхового випадку, але
відмовився сплатити частину страхового відшкодування.
Також є обґрунтованим і таким, що відповідає законодавству та
встановленим обставинам справи, висновок суду першої інстанції про
те, що внаслідок настання страхового випадку у відповідача не було
підстав для затримання виплати позивачу.
Отже, місцевим судом вірно встановлено, що позивач належним чином
виконав всі умови договору страхування і не знайшов підстав для
відмови у виплаті страхового відшкодування.
За таких обставин висновок господарського суду Харківської області
про задоволення позовних вимог товариства з обмеженою
відповідальністю "XXX" є обґрунтованими, а рішення таким, що
прийнято з урахуванням всіх матеріалів справи та у відповідності
до вимог чинного законодавства.
Скасовуючи рішення господарського суду Харківської області, суд
апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції не
забезпечив додержання вимог ст. 43 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, всебічно, повно та об'єктивно не
дослідив фактичні обставини справи та не оцінив наявні у ній
докази в їх сукупності, керуючись при цьому чинним законодавством
України.
В обґрунтування свого рішення апеляційний суд вказує на те, що
позивач як у ході вирішення справи господарським судом Харківської
області, так і під час розгляду апеляційної скарги, не подав
належних та допустимих доказів обґрунтованості та правомірності
заявлених ним вимог.
Разом з тим суд апеляційної інстанції вважає, що позивач не
виконав приписів п. 5 полісу, пп. 10.1 п. 10 Правил страхування
( v19-1287-97 ) (v19-1287-97)
, і приходить до хибного висновку, що позивач у
частині надання повного пакета документів свої зобов'язання не
виконав, тому відповідач позбавлений можливості встановити факт
наявності чи відсутності настання страхового випадку по договору,
що в свою чергу говорить про відсутність правових підстав для
нарахування пені.
Посилання апеляційної інстанції на вищезазначені обставини не є
обґрунтованими, оскільки судом не прийнято до уваги той факт, що
пунктом 1.9 Правил добровільного страхування наземного транспорту
( v19-1287-97 ) (v19-1287-97)
встановлено, що обов'язки сторін та підстави для
відмови у виплаті страхового відшкодування, які не передбачено ст.
20, 21, 26 Закону України "Про страхування" ( 85/96-ВР ) (85/96-ВР)
, але
наведені у цих правилах, повинні бути передбачені умовами
конкретних договорів страхування. В пункті 8 договору страхування
від 29.05.2004 р. N КСНТ 21/48/44/39-004090 визначено, що
відповідач повинен сплатити страхове відшкодування після отримання
виключно документів, що підтверджують настання страхового випадку.
Жодних виключень із страхових випадків, аналогічних зазначеному у
п. 5.4. розділу 5 договір (поліс) страхування не містить, тому
такі умови не є дійсними для сторін, хоча і передбачені правилами
страхування.
Крім того, договором не передбачено підстави для відмови у виплаті
страхового відшкодування в разі настання страхового випадку.
Позивач надав, а господарський суд Харківської області належним
чином дослідив та оцінив докази, які свідчать про те, що позивач
належним чином виконав всі умови договору страхування.
За таких обставин оскаржувану постанову не можна визнати законною
та обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню з одночасним
залишенням в силі рішення господарського суду першої інстанції.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд постановив:
Касаційну скаргу ТОВ "XXX" на постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 21.12.2005 р. у справі N 35/532-05
задовольнити.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
21.12.2005 р. у справі N 35/532-05 скасувати.
Рішення господарського суду Харківської області від 15.11.2005 р.
у справі N 35/532-05 залишити без змін.