ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.02.2006 Справа N 8/43
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 20.04.2006
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - М.Остапенка
суддів: Є.Борденюк, В.Харченка
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної госпрозрахункової організації (ДГО) "Житло-інвест"
на постанову від 14.12.2005 року Київського апеляційного
господарського суду
у справі N 8/43
за позовом ДГО "Житло-інвест"
до Відкритого акціонерного товариства (ВАТ) "Завод
залізобетонних конструкцій N 1"
про стягнення 51 690,17 грн.
В судове засідання з'явились представники сторін:
позивача - Горбенко В.В. (дов. від 11.07.2005 року)
відповідача - Дмишук В.Б. (дов. від 22.12.2005 року)
Заслухавши суддю-доповідача - Є.Борденюк, пояснення
представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий
господарський суд України В С Т А Н О В И В:
ДГО "Житло-інвест" звернулася до господарського суду з
позовом про стягнення з ВАТ "Завод залізобетонних конструкцій N 1"
51 690,17 грн. матеріальних збитків, обґрунтовуючи позовні вимоги
наступними обставинами.
09.03.2000 року між сторонами у справі укладений підрядний
контракт N 124 на будівництво житлових будинків на бульварі
Верховної Ради, 21 у Дніпровському районі міста Києва, за умовами
якого генпідрядник (відповідач) зобов'язувався виконати за користь
замовника (позивача) роботу, передбачену п. 1.2. - п. 1.4.
контракту, а замовник зобов'язувався прийняти та оплатити виконану
роботу. Вищезазначені житлові будинки здані в експлуатацію
24.05.2001 року, про що було складено та підписано відповідний
акт.
06.12.2002 року до Дніпровського районного суду міста Києва
звернулися громадяни Расенчук В.М. та Дащенко Н.І. з позовом до
ДГО "Житло-інвест", ВАТ "Завод залізобетонних конструкцій N 1" та
КП з експлуатації та ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" про
відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також
неотриманого доходу, завданих неякісним виконанням робіт по
спорудженню будинків на бульварі Верховної Ради, 21, нежитлові
приміщення в яких придбані даними громадянами за інвестиційними
договорами з ДГО "Житло-інвест".
В обґрунтування заявленого позову позивачі зазначали, що в
процесі експлуатації вказаних нежитлових приміщень виявились
недоліки будівництва, а саме, намокання зовнішніх стін в усьому
приміщенні від рівня підлоги до підвіконня, а також частини
внутрішніх стін, попадання рідини в середину приміщення,
відставання штукатурки від фарби, з'явлення іржі та інших плям в
місцях протікання води, з приводу чого Расенчук В.М. та
Дащенко Н.І. неодноразово зверталися до відповідачів з вимогами
усунення зазначених недоліків, які залишені останніми без
задоволення.
В ході розгляду зазначеної справи у Дніпровському районному
суді міста Києві позивачі уточнили позовні вимоги та просили
визнати відповідачем лише ДГО "Житло-інвест", відмовившись від
претензій до КП з експлуатації та ремонту житлового фонду
"Житло-сервіс" та ВАТ "Завод залізобетонних конструкцій N 1", у
зв'язку з усуненням останнім в добровільному порядку допущених
недоліків у будівництві, зокрема, проведенням гідроізоляційних
робіт, і просили визнати підприємство та товариство третіми
особами у справі.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від
26.05.2004 року у справі N 2-94/04 з ДГО "Житло-інвест" на користь
Дащенко Н.І. та Расенчук В.М. стягнуто в рівних частинах
14 880,00 грн. витрат за проведений ремонт нежитлового приміщення
по договору N 21 від 01.10.2002 року з ТОВ "Фієста",
26 660,00 грн. за проведення відновлювального внутрішнього
ремонту, крім того, 567,78 грн. витрат по сплаті державного мита
та 2 000,00 грн. витрат по оплаті послуг адвоката, а також на
користь Дащенко Н.І. 2 000,00 грн. моральної шкоди, і на користь
Расенчук В.М. - 1 000,00 грн., що разом складає 47 107,78 грн.; в
решті позовних вимог відмовлено.
Зокрема, рішення суду у даній справі в частині стягнення з
ДГО "Житло-інвест" на користь фізичних осіб 26 660,00 грн. витрат
за проведення відновлювального внутрішнього ремонту ґрунтується на
висновку судової будівельно-технічної експертизи N 3940/3941 від
15.12.2003 року, призначеної ухвалою Дніпровського районного суду
міста Києва від 15.07.2003 року у справі N 2-94/04, та проведеної
експертом Київського науково-дослідного інституту судових
експертиз, якою встановлено допущення ВАТ "Завод залізобетонних
конструкцій N 1" відхилення від вимог проекту та вимог п. 2.31
БНіП 2.03.11-85 - "Захист будівельних конструкцій від корозії", та
визначена вартість ремонтно-будівельних робіт у приміщеннях
цокольного поверху житлового будинку по бульвару Верховної
Ради, 21-А в місті Києві, внаслідок залиття опоряджувального
покриття.
Умовами укладеного між сторонами контракту (п. 2.10)
передбачено, що генпідрядник надає гарантії на виконані роботи по
будівництву об'єкту згідно БніП 24 місяця з моменту підписання
Акту здачі об'єкту в експлуатацію, якщо не відбулися порушення
встановлених норм і правил експлуатації.
За таких обставин, враховуючи невжиття ВАТ "Завод
залізобетонних конструкцій N 1" всіх заходів по усуненню у
встановлені строки дефектів будівництва, які виявлені в період
експлуатації будинку та сталися з його вини, та виходячи з
загальних умов виконання господарських зобов'язань, а зокрема,
обов'язку підрядника нести відповідальність за недоліки
збудованого об'єкту, позивач просить відшкодувати за рахунок
відповідача матеріальні збитки на суму 47 107,78 грн., спричинені
стягненням грошових коштів у зазначеному розмірі з ДГО
"Житло-інвест" за рішенням Дніпровського районного суду
міста Києва від 26.05.2004 року у справі N 2-94/04.
Крім того, ДГО "Житло-інвест" просить відшкодувати за рахунок
ВАТ "Завод залізобетонних конструкцій N 1" понесені ним витрати у
зв'язку зі сплатою виконавчого збору у розмірі 4 582,39 грн., що
стягнутий з позивача за постановами відділу Державної виконавчої
служби Шевченківського районного управління юстиції від
25.10.2004 року через невиконання боржником (позивачем) в
добровільному порядку рішення суду.
Рішення господарського суду міста Києва від 21.02.2005 року у
справі N 8/43 (суддя В.Катрич) позовні вимоги задоволені
повністю, з ВАТ "Завод залізобетонних конструкцій N 1" на користь
ДГО "Житло-інвест" стягнуто 51 690,00 грн. боргу, 1 700,00 грн.
витрат зі сплати державного мита, 118,00 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення у справі мотивоване тим, що в порушення взятих на
себе зобов'язань за укладеним між сторонами контрактом
відповідачем не було вжито всіх заходів по усуненню у встановлені
строки дефектів будівництва, які виявлені в період експлуатації
будинку та сталися з його вини, а отже, виходячи з загальних умов
виконання зобов'язань, позовні вимоги є правомірними.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
14.12.2005 року (колегія суддів: В.Коваленко, М.Малетич,
О.Вербицька) рішення господарського суду міста Києва від
21.02.2005 року у справі N 8/43 скасоване, у задоволенні позовних
вимог відмовлено повністю.
Постанова у справі мотивована наступним.
Позовні вимоги обґрунтовуються положеннями цивільного
законодавства про відповідальність підрядника за договором
будівельного підряду, а отже неналежне виконання відповідачем
зобов'язань за укладеним між сторонами контрактом, що потягло за
собою заподіяння збитків, стало підставою позову.
Разом з тим, позов у даній справі заявлений в порядку
регресу, внаслідок того, що рішенням Дніпровського районного суду
міста Києва від 26.05.2004 року з ДГО "Житло-інвест" стягнуто на
користь фізичних осіб матеріальну та моральну шкоду, спричинену
дефектами будівництва, які виявлені в період експлуатації будинку
та сталися з вини ВАТ "Завод залізобетонних конструкцій N 1".
Однак, на думку господарського суду апеляційної інстанції,
дві вищезазначені підстави позову у даній справі є
взаємовиключними.
Крім того, Київський апеляційний господарський суд зазначає,
що матеріали справи свідчать про здачу в експлуатацію об'єкту
укладеного між сторонами контракту, тобто 2-х цегляних житлових
будинків на бульварі Верховної Ради, 21, 24.05.2001 року, а отже,
гарантійні строки відповідно до п. 2.10 контракту закінчувалися
24.05.2003 року.
За таких обставин, господарський суд апеляційної інстанції
доходить висновку про те, що ДГО "Житло-інвест" був вправі
звертатися до суду з відповідним позовом в межах вищезазначених
гарантійних строків, а саме, до 24.05.2003 року, а отже,
пред'явлення позову до ВАТ "Завод залізобетонних конструкцій N 1"
16.11.2004 року, тобто після закінчення гарантійних строків,
позбавляє позивача права звертатися з претензіями щодо неналежного
виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за умовами
контракту.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою, позивач посилається
на неправильне застосування судом при ухваленні оскаржуваної
постанови норм права.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних
обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України
дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення
частково, виходячи з такого.
Відповідно до ст. 883 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
підрядник відповідає за недоліки збудованого об'єкта, за
прострочення передання його замовникові та за інші порушення
договору (за недосягнення проектної потужності, інших
запропонованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення
сталися не з його вини. За невиконання або неналежне виконання
обов'язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує
неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує
збитки в повному обсязі.
Також положеннями ч. 1 ст. 884 цього ж кодексу ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що підрядник гарантує досягнення об'єктом будівництва
визначених у проектнокошторисній документації показників і
можливість експлуатації об'єкта відповідно до договору протягом
гарантійного строку, якщо інше не встановлено договором
будівельного підряду.
Як вбачається з матеріалів справи та встановленого
господарськими судами попередніх інстанцій при ухваленні судових
рішень, допущення ВАТ "Завод залізобетонних конструкцій N 1"
відхилення від вимог проекту та вимог п. 2.31 БНіП 2.03.11-85 -
"Захист будівельних конструкцій від корозії" встановлено висновком
судової будівельно-технічної експертизи N 3940/3941 від
15.12.2003 року, проведеної експертом Київського
науково-дослідного інституту судових експертиз, проведення якої
було призначено у справі N 2-94/04 за позовом громадян
Расенчук В.М. та Дащенко Н.І. до ДГО "Житло-інвест", треті особи -
ВАТ "Завод залізобетонних конструкцій N 1" та КП з експлуатації та
ремонту житлового фонду "Житло-сервіс", про відшкодування
матеріальної та моральної шкоди, а також неотриманого доходу, що
пред'явлений до Дніпровського районного суду міста Києва
06.12.2002 року.
Отже, допущення відповідачем як генпідрядником недоліків при
будівництві об'єкта за укладеним між сторонами контрактом,
зокрема, в частині нежитлових приміщень в цокольному поверсі в
будинку по бульвару Верховної Ради, 21, встановлено при розгляді
справи N 2-94/04 у Дніпровському районному суді міста Києва.
Матеріалами справи підтверджується правомірність висновків
господарського суду першої інстанції щодо недоведення відповідачем
у порядку ст. 33 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, що недоліки збудованого об'єкта сталися не з його
вини.
Умовами укладеного між сторонами контракту передбачена
відповідальність винної сторони за невиконання чи неналежне
виконання своїх зобов'язань по цьому контракту у вигляді
відшкодування потерпілій стороні збитків у повному обсязі
(п. 3.1), а також, зокрема, відповідальність генпідрядника за
неналежну якість будівельних робіт (п. 3.3).
Виходячи з вищевикладеного, відмова у позові замовнику
(ДГО "Житло-інвест") про стягнення матеріальних збитків,
причинених неналежним виконанням генпідрядником умов контракту в
частині якості будівельних робіт у зв'язку з пропуском позивачем
передбачених контрактом гарантійних строків, що суперечить
обставинам справи, є неправомірною. До того ж, слід звернути
увагу, що положеннями ч. 1 ст. 884 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що гарантійний строк за договором будівельного
підряду становить десять років від дня прийняття об'єкта
замовником, якщо більший гарантійний строк не встановлений
договором або законом.
За таких обставин, оскаржувана постанова підлягає до
скасування, а рішення в частині задоволення позовних вимог про
відшкодування позивачу за рахунок відповідача 47 107,78 грн.
матеріальних збитків без зміни.
Проте, стягнення з ВАТ "Завод залізобетонних конструкцій N 1"
понесених ДГО "Житло-інвест" витрат у зв'язку зі сплатою
виконавчого збору у розмірі 4 582,39 грн. є неправомірним та
таким, що суперечить чинному законодавству, оскільки дані витрати
не є збитками в розумінні ст. 224 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
, а також не відносяться до судових витрат, стягнення
яких передбачено ст. 49 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, до того ж сплата
виконавчого збору ДГО "Житло-інвест" пов'язана з порушенням ним
положень Закону України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) (606-14)
.
Отже, в цій частині рішення у справі підлягає до скасування.
У зв'язку з тим, що рішення у справі в частині стягнення
матеріальних збитків має бути залишене без зміни, слід зазначити,
що відповідач в апеляційній скарзі посилався на те, що за рішенням
господарського суду першої інстанції з нього стягнуто державне
мито у розмірі, що є більшим ніж 1 відсоток ціни позову відповідно
до п. "а" ч. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про
державне мито" ( 7-93 ) (7-93)
.
Позивачем та відповідачем державне мито при зверненні до суду
з позовною заявою, апеляційною та касаційною скаргою сплачене у
більшому розмірі, аніж передбачено п. "а" ч. 2 ст. 3 Декрету
Кабінету Міністрів України "Про державне мито" ( 7-93 ) (7-93)
, зокрема,
при поданні позовної заяви держане мито сплачене за платіжним
дорученням N 7200 від 15.11.2004 року у розмірі 1 700,00 грн.,
хоча підлягало до сплати 516,9 грн.; при поданні апеляційної
скарги держане мито сплачене за платіжним дорученням N 1834 від
22.09.2005 року у розмірі 850,00 грн., а до сплати підлягало
258,45 грн.; при поданні касаційної скарги держане мито сплачене
за платіжним дорученням N 9805 від 18.01.2006 року у розмірі
850,00 грн., хоча до сплати підлягало 258,45 грн.
У зв'язку з зазначеним, зайво сплачене державне мито може
бути повернутим за заявою сторони відповідно до порядку,
визначеного розділом IV Інструкції "Про порядок обчислення та
справляння державного мита", затвердженої наказом Головної
державної податкової інспекції України N 15 ( z0050-93 ) (z0050-93)
від
22.04.1993 року.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної госпрозрахункової організації
"Житло-інвест" задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
14.12.2005 року у справі N 8/43 скасувати.
Рішення господарського суду міста Києва від 21.02.2005 року у
справі N 8/43 у частині задоволення позовних вимог про стягнення з
відповідача 47 107,78 грн. боргу, 471,08 грн. державного мита,
118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу залишити без зміни.
У решті - рішення скасувати. У позові відмовити.
Доручити господарському суду міста Києва видати відповідний
наказ.
Стягнути з ВАТ "Завод залізобетонних конструкцій N 1" на
користь ДГО "Житло-інвест" 235,54 грн. державного мита, сплаченого
при поданні касаційної скарги.
Доручити господарському суду міста Києва видати відповідний
наказ.
Головуючий, суддя М.Остапенко
Судді: Є.Борденюк
В.Харченко