ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.02.2006 Справа N 22/331-34/76
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 20.04.2006
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: Черкащенка М.М.
суддів: Рибака В.В., Михайлюка М.В.
за участю представників сторін:
від позивача
- Буримська І.В. (дов. N 10/28 від 10.01.2006 р.);
від відповідача
- Дзусенко Т.М. (дов. N 189 від 01.11.2005 р.);
- Щуренко М.В. (дов. 198 від 15.11.2005 р.);
розглянувши матеріали касаційної скарги ЦСБУ МО України
на постанову Київського апеляційного господарського суду
від 14.12.2005 р.
у справі N 22/331-34/76
за позовом ЗАТ "Альянс"
до ЦСБУ МО України
про стягнення 198 816, 56 грн.
за зустрічним позовом ЦСБУ МО України
до ЗАТ "Альянс"
про визнання векселю таким, що втратив силу вексельного права
та стягнення 115 000 грн.
В С Т А Н О В И В:
ЗАТ "Альянс" звернулось з позовом до Центрального
спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони
України про стягнення 107342,82 грн. вексельної суми
(заборгованості) та штрафних санкцій за несвоєчасне виконання
грошового зобов'язання.
Центральне спеціалізоване будівельне управління Міністерства
оборони України заявило зустрічний позов про визнання векселя
таким, що втратив силу вексельного права, та стягнення з
ЗАТ "Альянс" 115000 грн. боргу.
Рішенням господарського суду м. Києва від 01.07.05 у справі
N 22/331-34/76 первісний позов задоволено частково.
Стягнуто з Центрального спеціалізованого будівельного
управління Міністерства оборони України на користь ЗАТ "Альянс"
86554 грн. 72 коп. боргу за векселем, 25829 грн. 38 коп. збитків
від інфляції, 25220 грн. 67 коп. відсотків, відповідні витрати по
держмиту та інформаційно-технічному забезпеченні судового процесу.
В іншій частині первісного позову відмовлено.
В задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Рішення господарського суду по первісному позову мотивовано
підтвердженням матеріалами справи наявності вексельної
заборгованості у відповідача в сумі 86554,72 грн. та своєчасного
звернення позивача з позовом про її стягнення, правомірністю
нарахування позивачем на цю суму заборгованості річних та
інфляційних; по зустрічному позову - спростуванням матеріалами
справи твердження позивача (Центрального спеціалізованого
будівельного управління Міністерства оборони України) щодо
помилкового перерахування ним коштів в сумі 115000 грн., як
вексельних платежів, по спірному векселю N 3001314053.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
14.12.05 зазначене рішення місцевого господарського суду залишено
без змін.
У поданій касаційній скарзі Центральне спеціалізоване
будівельне управління Міністерства оборони України просить
скасувати ці судові рішення; прийняти нове рішення, яким відмовити
ЗАТ "Альянс" м. Київ у позові про стягнення 115000 грн.
В обґрунтування цих вимог скаржник посилається на неповне
з'ясування судовими інстанціями обставин справи, що стосується
визначення його як належного векселедавця спірного векселя;
неправомірність застосування судами до спірних правовідносин, щодо
вексельних платежів, загальних норм цивільного законодавства без
їх конкретизації; недоведеності позивачем своїх вимог.
В судовому засіданні представник касатора подав клопотання
про відкладення розгляду справи в зв'язку із участю у розгляді
справи нового представника, у задоволенні клопотання судовою
колегією було відмовлено.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи,
вислухавши пояснення та заперечення представників сторін в
судовому засіданні, дослідивши правову оцінку апеляційним
господарським судом обставин справи та повноту їх встановлення,
прийшла до висновку про відсутність правових підстав для
задоволення касаційної скарги.
Матеріалами справи підтверджується наступне.
29.03.99 р. ЗАТ "Альянс" м. Київ та військова частина
А 2352 - умовне найменування Центрального спеціалізованого
будівельного управління МО України уклали договір поставки.
Відповідно до його умов це підприємство зобов'язалось
поставити товар, а військова частина прийняти та оплатити його.
Остання 08.12.2000 р. видала ЗАТ "Альянс" м. Київ простий
вексель N 3001314053 на суму 201554,72 грн. та строком платежу -
"за пред'явленням".
Передачу векселя його учасники оформили актом
приймання-передачі від 08.12.2000 р.
Платіж за векселем військова частина здійснювала частками в
період з 08.12.01 по 03.09.01 на загальну суму 115000 грн., але в
подальшому платежі припинила, що спричинило виникнення спору.
Рішенням господарського суду м. Києва від 06.07.04 та
додатковим рішенням від 12.07.04., залишеним без зміни постановою
Київського апеляційного господарського суду від 18.08.04, в
первісному позові відмовлено, а зустрічний позов задоволено.
В основу рішення господарського суду був покладений висновок
відносно того, що військова частина в установленому порядку не
була зареєстрована як суб'єкт господарської діяльності на час
емітування векселя і, в зв'язку з цим, не мала права виступати
векселедавцем простого векселя.
Постановою Вищого господарського суду України від 01.09.05 у
справі N 34/76 зазначені судові рішення скасовані в зв'язку з
касаційною скаргою ЗАТ "Альянс"; справу передано на новий розгляд
до господарського суду м. Києва.
При цьому касаційною інстанцією було зазначено, що вирішуючи
питання щодо правомірності видачі векселя, слід керуватись
Женевською Конвенцією 1930 р. ( 995_009 ) (995_009)
, якою впроваджено
Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, за
змістом якого простий вексель видається боржником кредитору і
зобов'язання за векселем відрізняються від інших зобов'язань своєю
абстрактністю - відокремленістю векселя від підстав його видачі і
у разі скасування правочину, який є підставою для видачі векселя,
зобов'язана особа не вправі відмовитись від виконання
зобов'язання, посвідченого векселем, з посиланням на ці обставини.
Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі
( 995_009 ) (995_009)
не передбачає видачу векселя на підставі акту, так
само як підставу для його передачі іншій особі, і скасування цього
акта в судовому порядку не спричиняє обов'язку особи, яки
добросовісно набула вексель, повернути його зобов'язаній за
векселем особі.
Відповідно зі змістом ст. 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
вказівки, що містяться
у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої
інстанції під час нового розгляду справи.
Проте при новому розгляді справи господарським судом м. Києва
не була виконана ця вказівка касаційної інстанції.
Суд обмежився лише дослідженням обставин справи, що пов'язані
з визначенням своєчасності звернення позивача з позовом про
стягнення вексельної заборгованості та її обґрунтованості; з
перерахуванням коштів в сумі 115000 грн. саме як вексельних
платежів.
Але судом не досліджувалось питання належності Центрального
спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони
України як емітента спірного векселя.
Поза увагою суду була залишена ця обставина і при
апеляційному провадженні у справі.
Відповідно з ст. 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд оцінює докази за своїм
внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і
об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх
сукупності, керуючись законом.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі
перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права
встановлювати або вважати доведеними обставини справи, що не були
встановлені судом першої та апеляційної інстанцій, справа підлягає
передачі на новий розгляд.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду м. Києва від 01.07.05 та
постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.05
у справі N 22/331-34/76 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
м. Києва.
Головуючий, суддя М.Черкащенко
Судді В.Рибак
М.Михайлюк