ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
22.02.2006 Справа N 81/10-271
Відмовлено у порушенні провадження з перегляду
ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України
від 30 березня 2006 року
Судова колегія Вищого господарського суду України у складі: [...]
- головуючого (доповідач у справі), [...], розглянувши матеріали
касаційної скарги ТОВ "XXX", м. Н-ськ, на ухвалу від 28.11.2005 р.
Житомирського апеляційного господарського суду у справі N
81/10-271 господарського суду Вінницької області за заявою P-ської
ОДПІ, м. P-ськ, до СП "YYY", м. P-ськ,
про банкрутство,
арбітражний керуючий [...], в судовому засіданні взяли участь
представники: ініціюючого кредитора [...], довір.; боржника [...],
довір., встановив:
У провадженні господарського суду Вінницької області знаходиться
справа N 81/10-271 про банкрутство СП "YYY".
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 26.07.2005 р.
(суддя [...]) призначено керуючим санацією боржника арбітражного
керуючого [...].
Ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від
22.09.2005 р. (судді: [...] - головуючий, [...]) повернуто
апеляційну скаргу ТОВ "XXX" на ухвалу господарського суду
Вінницької області від 26.07.2005 р. на підставі п. 4 ч. 1 ст. 97
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від
28.11.2005 р. (судді: [...] - головуючий, [...]) відмовлено ТОВ
"XXX" у клопотанні про відновлення пропущеного строку подання
апеляційної скарги та відмовлено у прийнятті апеляційної скарги.
Не погоджуючись з останньою ухвалою суду апеляційної інстанції,
ТОВ "XXX" звернулося до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Житомирського
апеляційного господарського суду від 28.11.2005 р. та передати
справу на новий розгляд до господарського суду Вінницької області.
Касаційна скарга мотивована невірним застосуванням судом
апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема ст. 86
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи,
проаналізувавши застосування судом норм процесуального права,
колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 106 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
апеляційні скарги на
ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку,
передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого
господарського суду.
Згідно з ст. 93 вказаного Кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
апеляційна скарга
подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з
дня прийняття рішення місцевим господарським судом.
Відповідно до ст. 53 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
суд може відновити
пропущений строк в разі наявності поважних причин пропуску цього
строку.
В силу ст. 97 цього Кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
відновлення пропущеного
строку подання апеляційної скарги (подання) можливе протягом трьох
місяців з дня прийняття рішення місцевим господарським судом.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана в апеляційному
порядку ухвала про призначення керуючого санацією боржника була
винесена судом першої інстанції 26.07.2005 р.
Отже, перебіг строку, встановленого на подання апеляційної скарги,
закінчився 05.08.2005 р.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, вперше апеляційна
скарга ТОВ "XXX" була подана 06.09.2005 р., тобто через місяць
після закінчення строку на її подання.
Однак, вказана апеляційна скарга була повернута ухвалою суду
апеляційної інстанції від 22.09.2005 р. на підставі п. 4 ч. 1 ст.
97 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
у зв'язку з відсутністю клопотання про
відновлення пропущеного процесуального строку.
Вдруге апеляційна скарга ТОВ "XXX" була подана 26.10.2005 р.,
тобто більш ніж через місяць після винесення ухвали суду
апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 3 ст. 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
основними засадами судочинства, зокрема, є: забезпечення
апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім
випадків, встановлених законом; законність; рівність усіх
учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність
сторін.
Згідно ч. 2 ст. 22 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
сторона у справі має
право оскаржувати судові рішення господарського суду в
установленому Кодексом порядку та зобов'язана добросовісно
користуватися належним їй процесуальним правом (ч. 3 ст. 22 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
).
Таким чином, не дотримуючись положень ст. 22 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, ТОВ "XXX" оскаржувало ухвалу місцевого господарського
суду до суду апеляційної інстанції з порушенням порядку,
установленого Господарським процесуальним кодексом України
( 1798-12 ) (1798-12)
, дотримання норм якого є обов'язковим для всіх
учасників господарського процесу.
Також, розглядаючи доводи клопотання ТОВ "XXX" про відновлення
пропущеного процесуального строку, судом апеляційної інстанції
було встановлено, що ухвала суду від 06.07.2005 р. про призначення
судового засідання на 26.07.2005 р. була направлена судом сторонам
у справі. Отже, заявник апеляційної скарги був обізнаний з
проведенням 26.07.2005 р. судового засідання судом першої
інстанції.
Згідно зі ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна
довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх
вимог і заперечень.
На підставі вищезазначеного колегія суддів вважає, що суд
апеляційної інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку
про те, що заявником не надано переконливих доказів щодо наявності
поважних причин пропуску встановленого строку.
Посилання ТОВ "XXX" в касаційній скарзі на порушення судом
апеляційної інстанції норм процесуального права у зв'язку з
зазначенням боржником у справі - ТОВ "YYY", в той час як фактично
боржником є СП "YYY", визнається колегією суддів необґрунтованим.
Неточність в найменуванні сторони у справі (в даному випадку -
боржника) не може слугувати підставою для скасування ухвали суду,
а може лише бути підставою для винесення господарським судом
ухвали про виправлення описки.
Враховуючи вказане, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана
ухвала суду апеляційної інстанції є законною і обґрунтованою та
підстав для її скасування не вбачається.
З урахуванням вказаного та керуючись ст. 129 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ст. ст. 33, 53, 93, 97, 106, 111-5, 111-7, 111-9 -
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
суд постановив:
1. Касаційну скаргу ТОВ "XXX" залишити без задоволення.
2. Ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від
28.11.2005 р. у справі N 81/10-271 залишити без змін.