ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
22.02.2006 Справа N 8/355-9/188
Відмовлено у порушенні провадження з перегляду
ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України
від 13 квітня 2006 року
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого [...], суддів: [...], розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційну скаргу закритого акціонерного
товариства "XXX" на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 28 вересня 2005 року у справі N
8/355-9/188 за позовом закритого акціонерного товариства "YYY" до
закритого акціонерного товариства "XXX" про стягнення суми, за
зустрічним позовом про стягнення суми, встановив:
У травні 2004 року закрите акціонерне товариство "YYY" звернулось
до господарського суду м. Києва з позовом до закритого
акціонерного товариства "XXX" про стягнення, з урахуванням
уточнених позовних вимог, 1633436 грн. основного боргу, 260059,80
грн. збитків від інфляції, 34700,37 грн. річних та 182889,20 грн.
пені, посилаючись на невиконання відповідачем своїх зобов'язань,
передбачених договором N ПР-10\2003 щодо оплати виконаних
будівельних робіт на будівництві секції S житлового будинку по
вул. Н-ській, 99 в м. Києві за період з жовтня 2003 року по
серпень 2004 року.
У зустрічному позові відповідач просив стягнути з позивача суму
збитків, заподіяних йому позивачем неналежним виконанням своїх
договірних зобов'язань щодо створення безпечних умов праці та
забезпечення техніки безпеки, що унеможливило виконання робіт по
будівництву будівлі, призвело до відставання виконання робіт від
графіку, оплати орендних платежів за будівельну техніку, яка не
працювала. Справа розглядалась судами неодноразово. Останнім
рішенням господарського суду м. Києва від 2 серпня 2005 року,
залишеним без змін постановою Київського апеляційного
господарського суду від 28 вересня 2005 року, первісний позов
задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 1633436
грн. основного боргу, 260059,80 грн. індексу інфляції, 34700,37
грн. річних, 182889,20 грн. пені та судові витрати. У зустрічному
позові відмовлено.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати зазначені судові
рішення та прийняти нове рішення про стягнення з позивача 3278930
грн. з урахуванням індексу інфляції та штрафних санкцій і судових
витрат, посилаючись на те, що судові рішення постановлені з
порушенням норм матеріального і процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити оскаржувані
судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення,
посилаючись на відсутність правових підстав для її задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали
справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти
них, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому
задоволенню з таких підстав.
Згідно ст. 84 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, роз'яснень, що містяться в пп. 1, 6 постанови Пленуму
Верховного Суду України від 29 грудня 1976 року N 11 "Про судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, з відповідними змінами, рішення є
законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального
законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у
відповідності з нормами матеріального права, що підлягають
застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені
обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про
встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в
судовому засіданні. Мотивувальна частина рішення повинна містити
встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх
юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, посилання на закон
та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких
визначено права й обов'язки сторін у спірних правовідносинах.
Прийняте у справі судове рішення в частині вирішення спору за
зустрічним позовом, стягнення пені, відсотків і індексу інфляції
даним вимогам не відповідає.
При новому розгляді справи суду слід було урахувати наведене в
постанові Вищого господарського суду України від 26 січня 2005
року по справі N 8\355, встановити фактичні обставини справи,
дійсні права та обов'язки сторін.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, спір між
сторонами виник у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань
за договором субпідряду від 8 серпня 2003 року N ПР-10/2003 на
будівництво монолітного залізобетонного каркасу житлового будинку
по вул. Н-ській, 99, секція S в м. Києві щодо оплати виконаних
субпідрядником (позивачем) робіт за період з жовтня 2003 року по
серпень 2004 року.
Пунктом 4.2.13 договору сторони передбачили, що розрахунки за
фактично виконані роботи проводяться протягом 10-ти календарних
днів після підписання акту прийому виконаних робіт, які мали
складатися щомісячно.
В постанові Вищого господарського суду України від 26 січня 2005
року у справі N 8/355 зазначалося, що суду під час розгляду справи
слід було встановити, коли конкретно у відповідача виникли
зобов'язання провести оплату виконаних робіт згідно кожного акту
прийому робіт за вказаний період, в якій частині та в який строк
вони оплачені, залишок неоплачених сум.
Відповідно до ч. 1 ст. 111-12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
вказівки, що містяться у постанові
касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції
під час нового розгляду справи.
Господарським судом встановлено, що за спірний період позивач
виконав підрядні роботи на суму 7633436 грн., які оплачені
відповідачем в сумі 6000000 грн. Сума заборгованості становить
1633436 грн.
Проте, всупереч вимог ст. ст. 43, 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
судом не встановлено,
які саме акти прийому виконаних робіт, коли та в якій частині були
оплачені відповідачем, а також залишок неоплачених сум по кожному
із актів.
Зазначені обставини мають істотне значення для вирішення питання
щодо стягнення пені, збитків від інфляції, річних, однак не
знайшли свого відображення у судових рішеннях при новому розгляді
справи.
Також необґрунтованими та суперечливими є висновки суду щодо
простою виконання будівельних робіт, на існування якого посилалося
закрите акціонерне товариство "XXX" у своєму зустрічному позові
про стягнення збитків. Так, з однієї сторони, суди дійшли висновку
що будівельні роботи були зупинені самим відповідачем, з іншої ж
сторони судами встановлено існування припису Київської державної
інспекції охорони праці у будівництві та соціально-культурній
сфері від 20 квітня 2004 року N 25, яким було заборонено виконання
будівельно-монтажних робіт на об'єкті (блок Q та блок S).
За таких обставин суд зобов'язаний був встановити дійсні обставини
справи та з'ясувати причини, з яких було заборонено виконання
робіт, хто із сторін був відповідальним за порушення, які стали
підставою для заборони виконання робіт, коли і ким ці порушення
були усунені та дано дозвіл на подальше проведення робіт з
використанням будівельної техніки, ким і які витрати понесені під
час простою.
Без з'ясування зазначених обставин, а також відсутності у даній
справі зустрічної позовної заяви, яка знаходиться у матеріалах
іншої справи, висновок суду про відсутність підстав для
задоволення зустрічного позову є передчасним, а рішення про
відмову у задоволенні зустрічного позові без дослідження вказаних
обставин не ґрунтується на положеннях ст. 43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо всебічного,
повного, об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин
справи в їх сукупності, керуючись законом.
Аналіз наведених доводів в їх сукупності свідчить про неповне
з'ясування судами першої та апеляційної інстанцій фактичних
обставин справи, що мають значення для правильного вирішення
спору, а, отже, і порушення вимог ст. 43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
До того ж, на вказані порушення суд другої інстанції не звернув
уваги, а залишивши рішення місцевого суду без змін, він
припустився тих же порушень, що і суд першої інстанції.
За таких обставин прийняті у справі судові рішення в частині
стягнення пені, інфляційних, річних та вирішення спору за
зустрічним позовом не можуть бути визнані законним та
обґрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої
інстанції необхідно врахувати, що рішення є законним тоді, коли
суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно
перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами
матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому
повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,
дослідженими в судовому засіданні.
Висновки суду про задоволення первісного позову в частині
стягнення основного боргу відповідають встановленим обставинам
справи, ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального
і процесуального права, а тому рішення в цій частині слід залишити
без змін.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України постановив:
Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "XXX"
задовольнити частково.
Рішення господарського суду м. Києва від 2 серпня 2005 року та
постанову Київського апеляційного господарського суду від 28
вересня 2005 року у справі N 8\355-9\188 про стягнення пені,
річних, збитків від інфляції, судових витрат та в частині
вирішення спору за зустрічним позовом скасувати і справу в цій
частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
В решті вказані судові рішення залишити без змін.
Поновити виконання судового рішення в частині стягнення основного
боргу.