ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
22.02.2006 Справа N 6/572
Відмовлено у порушенні провадження з перегляду
ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України
від 6 квітня 2006 року
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: [...]
(головуючого), [...], розглянувши у відкритому судовому засіданні
в м. Києві касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства
виробничо-торговельної фірми "XXX" на постанову Київського
апеляційного господарського суду від 27.09.2005 року у справі за
позовом Закритого акціонерного товариства виробничо-торговельної
фірми "XXX" до Фонду державного майна України, третя особа -
Товариство з обмеженою відповідальністю "YYY",
про визнання недійсним наказу і визнання права власності на
нерухоме майно
та зустрічним позовом Фонду державного майна України до Закритого
акціонерного товариства виробничо-торговельна фірма "XXX" про
визнання права державної власності на нерухоме майно, установив:
У жовтні 2004 року Закрите акціонерне товариство
виробничо-торговельна фірма "XXX" звернулася до господарського
суду м. Києва з позовною заявою до Фонду державного майна України
про визнання недійсним наказу N 2048 від 30.09.2004 року "щодо
прийняття рішення про приватизацію нежитлового приміщення" та
визнання права власності на нежитлове приміщення площею 1053,4 кв.
м, що розташоване в м. Києві по вул. Н-ській, 99, посилаючись на
те, що Організація орендарів Київської орендної фабрики "XXX",
правонаступником якої є ЗАТ виробничо-торговельна фірма "XXX", в
процесі приватизації державного майна набула право власності і на
об'єкти соціально-побутового призначення на безоплатних засадах, і
зокрема, на спірне нерухоме майно, придбавши в установленому
законом порядку цілісний майновий комплекс Київської орендної
фабрики "XXX".
Під час розгляду справи в суді першої інстанції Фонд державного
майна України звернувся до господарського суду із зустрічним
позовом до ЗАТ виробничо-торговельної фірми "XXX" про визнання
права державної власності на спірний об'єкт, посилаючись на те, що
чинне законодавство не передбачає такого способу приватизації
державного майна, як його безоплатна передача, та спірне майно
було створено не за рахунок коштів соціального розвитку
(аналогічних фондів) підприємства, яке підлягало приватизації, а
звідси це майно є державною власністю.
Рішенням господарського суду м. Києва від 17.12.2004 року в
первісному позові відмовлено, а зустрічний позов задоволено та
визнано право державної власності на спірне майно.
Зазначене рішення місцевого господарського суду, за наслідками
апеляційного та касаційного перегляду, було залишене без змін.
У липні 2005 року ЗАТ виробничо-торговельна фірма "XXX" звернулося
до господарського суду із заявою про перегляд рішення
господарського суду м. Києва від 17.12.2004 року за нововиявленими
обставинами, посилаючись на те, що такими обставинами є наявність
проектно-кошторисної документації на будівництво спірного об'єкта
та зведеного кошторисно-фінансового розрахунку щодо витрат на це
будівництво, що були наявні на час прийняття зазначеного судового
рішення, але не були відомі суду, та які мають істотне значення
для справи.
Рішенням господарського суду м. Києва від 02.08.2005 року
скасовано рішення господарського суду м. Києва від 17.12.2004 року
за нововиявленими обставинами, та первісний позов задоволено, а в
зустрічному позові відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
27.09.2005 року зазначене рішення суду першої інстанції скасовано,
а рішення господарського суду м. Києва від 17.12.2004 року
залишене без змін.
У касаційній скарзі позивач за первісним позовом вважає, що
апеляційним судом порушено і неправильно застосовано норми
матеріального та процесуального права, і тому просить прийняту ним
постанову скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без
змін.
Відзиви на касаційну скаргу від відповідача за первісним позовом і
третьої особи до суду не надходили.
У судовому засіданні оголошувалася перерва до 22.02.2006 року.
Заявлене позивачем за первісним позовом клопотання про оголошення
в судовому засіданні перерви у зв'язку з необхідністю надати
додаткові докази не підлягає задоволенню відповідно до вимог ст.
111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи та
прокурора, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши
матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За вимогами ст. 112 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд може переглянути прийняте ним судове
рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами,
що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі
заявникові.
Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про
практику перегляду судами у зв'язку з нововиявленими обставинами
рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної
сили" ( v0001700-81 ) (v0001700-81)
від 27.02.81 року за N 1 не можуть бути
визнані нововиявленими нові, тобто такі, що виникли чи змінилися,
після постановлення рішення обставини, а також обставини, на які
посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях,
касаційній скарзі або які могли бути встановлені при виконанні
судом вимог процесуального закону.
Згідно п. 1.3 роз'яснення Президії Вищого господарського суду
України від 21.05.2002 року за N 04-5/563 "Про деякі питання
практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими
обставинами" ( v_563600-02 ) (v_563600-02)
не можуть вважатися нововиявленими
обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були
своєчасно подані сторонами, у разі подання таких доказів у процесі
перегляду судового рішення, за правилами розділу XIII ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд має прийняти ухвалу про залишення
судового рішення без змін.
В якості нововиявлених обставин заявник послався на те, що після
набрання законної сили рішення суду в даній справі стало відомо з
проектно-кошторисної документації та зведеного
кошторисно-фінансового розрахунку на будівництво спірного об'єкта,
яка розроблена в 1956 році, про здійснення фінансування цього
будівництва за рахунок коштів фонду Державної фабрики "XXX", і ці
обставини мали місце на час прийняття судового рішення, яке є
предметом перегляду за нововиявленими обставинами, але не були
відомі йому та суду.
Отже, висновок апеляційного господарського суду про порушення
судом першої інстанції розділу XIII ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
грунтується на матеріалах справи та вимогах закону, оскільки
підставою для перегляду судового рішення місцевим господарським
судом стали не нововиявлені обставини, а обставини, які могли бути
встановлені судами як докази при умові виконання ними норм
процесуального закону та правового значення цих доказів для
вирішення спору.
Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов правильного
висновку про скасування рішення суду першої інстанції у зв'язку з
відсутністю нововиявлених обставин й обгрунтовано залишив без змін
судове рішення, що переглядалося за нововиявленими обставинами.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду
апеляційної інстанції.
За таких обставин законна й обгрунтована постанова апеляційного
господарського суду підлягає залишенню без змін, а касаційна
скарга без задоволення.
З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України постановив:
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства
виробничо-торговельної фірми "XXX" залишити без задоволення, а
постанову Київського апеляційного господарського суду від
27.09.2005 року без змін.