ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.02.2006 Справа N 50/16-05
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 27.04.2006
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого), Вовка І.В., Гончарука П.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства "Харківський тракторний завод
ім. С. Орджонікідзе" на постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 14.11.2005 року у справі N 50/16-05 за
позовом Державного комунального підприємства каналізаційного
господарства "Харківкомуночистовод" до Відкритого акціонерного
товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" про
стягнення заборгованості, У С Т А Н О В И В:
У січні 2005 року позивач звернувся до господарського суду
Харківської області з позовною заявою до відповідача про стягнення
заборгованості в сумі 363 750,97 грн., заборгованості за скид
зливових вод в сумі 104 025,32 грн. та пені в сумі 3100,26 грн.,
посилаючись на те, що останнім порушено зобов'язання за договором
N II-4403/07-АПК-2 від 09.03.2004 року з оплати за надані послуги
з прийняття стічних вод і скид зливових стічних вод.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач
збільшив заявлені вимоги в частині пені до 3461,56 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від
07.07.2005 року позов задоволено частково і стягнуто з відповідача
на користь позивача заборгованість в сумі 363 750,97 грн. та
заборгованість за скид зливових вод у сумі 104 025,32 грн., а в
решті позову відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
14.11.2005 року зазначене рішення суду першої інстанції залишене
без змін.
У касаційній скарзі відповідач вважає, що судом порушено і
неправильно застосовано норми матеріального та процесуального
права, і тому просить прийняті ним рішення скасувати та в позові
відмовити.
У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає, що оскаржені
судові рішення відповідають вимогам закону, і тому просить
залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи
касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи
і прийняті в ній судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було
укладено договір N II-4403/07-АПК-2 від 09.03.2004 року, за
умовами якого позивач зобов'язався надати послуги з прийому
стічних вод, а відповідач - здійснювати оплату за надані послуги
згідно з тарифами, затвердженими відповідно до чинного
законодавства.
Сторони зобов'язалися керуватись "Правилами прийняття стічних
вод абонентів у каналізаційну мережу м. Харкова", затвердженими
рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради N 581 від
18.06.2003 року, які були введені в дію 01.07.2003 року, та іншими
нормативними актами, які регулюють відносини водопостачання і
водовідведення.
П.п. 4.1, 4.2 договору передбачено, що розрахунок платежу за
послуги водовідведення виконується на підставі обсягів і тарифів,
розроблених і затверджених відповідно до чинного законодавства,
оплата здійснюється відповідачем протягом 17 календарних днів з
моменту відправлення платіжної вимоги-доручення позивачем
відповідачу.
Рішенням виконкому Харківської міської ради від
17.03.2004 року N 201 встановлено тарифи на послуги
водовідведення, які надає позивач.
Ст.ст. 525, 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
визначено, що
зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов
договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного
законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно
до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно
ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння
зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено
договором або законом.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач виконав взяті
на себе зобов'язання з прийняття стічних вод за спірним договором,
а відповідач взяті на себе зобов'язання за договором щодо оплати
отриманих послуг не виконав, і має заборгованість перед позивачем
у сумі 363 750,97 грн. за тарифами встановленими відповідно до
умов договору та вимог законодавства, що підтверджується
матеріалами справи.
Водночас, відповідно до п. 3.6 спірного договору скид
зливових вод забороняється, відповідач зобов'язався здійснювати
заходи по недопущенню таких скидів, а у випадку скиду таких вод
оплачувати надані послуги водовідведення за підвищеними тарифами.
Судом першої інстанції, встановлено факт скиду зливових вод
до міської каналізаційної мережі у період листопад-грудень
2004 року, у зв'язку з чим відповідач має борг перед позивачем в
сумі 104 025 грн.
Отже, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку,
з яким погодився і апеляційний господарський суд, про порушення
відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором з оплати
одержаних послуг й обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про
стягнення заборгованості за надані послуги та боргу за скид
зливових вод, відмовивши в іншій частині позову у зв'язку з
порушенням провадження у справі про банкрутство відповідача та
введення мораторію на задоволення вимог кредиторів
(не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові санкції
за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань).
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.
За таких обставин, прийняті у справі судові рішення
відповідають матеріалам справи та вимогам закону, і тому їх слід
залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
"Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" залишити без
задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського
суду від 14.11.2005 року - без змін.
Головуючий В.Перепічай
Судді І.Вовк
П.Гончарук