ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.02.2006 Справа N 42/462
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 20.04.2006
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Кривди Д.С.
суддів: Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.
розглянувши касаційну скаргу ТОВ "Асконі-центр"
на постанову від 14.12.2005 Київського апеляційного
господарського суду
та на рішення від 18.10.2005
у справі N 42/462
господарського суду м. Києва
за позовом ТОВ "Атлантіс"
до ТОВ "Асконі-центр"
про стягнення 204200,48 грн.
за участю представників сторін
від позивача: Гордієвич А.О., дов.
від відповідача: Полєтаєв І.О., дов.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 18.10.2005 господарського суду м. Києва (суддя
Паламар П.І.), яке залишено без змін постановою від 14.12.2005
Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у
складі: Зеленін В.О. - головуючий, Рєпіна Л.О., Синиця О.Ф.),
задоволено позов ТОВ "Атлантіс" до ТОВ "Асконі-центр" про
стягнення 204200,48 грн. Суди встановили наявність грошової
заборгованості відповідача та правомірність позовних вимог.
Ухвалою від 01.02.2006 Вищий господарський суд України
порушив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, в
якій заявлені вимоги про скасування рішення і постанови та відмову
в задоволенні позову новим рішенням. Зокрема, касатор доводить
відсутність між позивачем і відповідачем узгодженого договору,
підписання позовної заяви не уповноваженою особою, неналежність
наданих позивачем доказів і відсутність підстав для відхилення
доводів відповідача, що є порушенням вимог матеріального і
процесуального права.
У судовому засіданні представник відповідача заявив
клопотання про залишення позовної заяви без розгляду як такої, що
подана неуповноваженою особою. Порадившись на місці, судова
колегія відхилила вказане клопотання як безпідставне.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін,
перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
майново-господарськими визнаються цивільно-правові
зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин
при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана
сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої
сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має
право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Стаття 20 цього ж Кодексу ( 436-15 ) (436-15)
визначає, що кожний
суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав
і законних інтересів.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили існування між
сторонами у справі договору, який породжує зобов'язання
відповідача оплатити отриману від позивача продукцію, яке
відповідач не виконав у повному обсязі.
Згідно зі ст.ст. 32-34, 36 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
сторони
надають докази, які доводять обставини, які стосуються обставин у
справі.
Позивач надав докази, які свідчать про існування з
відповідачем господарських відносин та заборгованість відповідача.
Відповідач наявність заборгованості не спростував, але
доводив наявність підстав визнати укладену між ними угоду такою,
що не містить істотних умов і не породжує права застосування
санкцій.
З доводами касатора не можна погодитися, зважаючи на
положення ст.ст. 202, 203 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, оскільки суд
встановив отримання відповідачем від позивача товару на умовах
його оплати, яку не виконав.
Відповідач не довів, зважаючи на предмет та умови укладеного
з позивачем договору, відсутність істотних умов у цьому договорі -
права на реалізацію придбаного у позивача товару та інші
зобов'язання, які сторони узгодили, визначивши обов'язки
відповідача як дистриб'юторські.
Згідно зі ст. 692 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
правочин щодо
купівлі-продажу товару передбачає, що покупець зобов'язаний
оплатити товар після його прийняття або прийняття
товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами
цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати
товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну
переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено
розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець
має право вимагати оплати товару та сплати процентів за
користування чужими грошовими коштами.
Оскільки відповідач не спростував доводи позивача про
наявність заборгованості, прострочення оплати товару всупереч
умовам укладеного між ними договору, який у встановленому порядку
не визнаний недійсним, неукладеним або розірваним, вимоги позивача
не суперечать положенням ст. 625 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, тому
доводи касатора відхиляються як такі, що не відповідають
обставинам справи та законодавству.
Зважаючи на викладене, судова колегія не вбачає підстав для
задоволення касаційної скарги і скасування постанови суду
апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
14.12.2005 у справі N 42/462 залишити без змін, а касаційну скаргу
без задоволення.
Головуючий Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
А.Уліцький