ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.02.2006 Справа N 4-5/170-04-5509
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 20.04.2006
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Михайлюка М.В., Дунаєвської Н.Г., Рибака В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну
скаргу Міського комунального підприємства "Одеська
теплоелектроцентраль N 2" на постанову Одеського апеляційного
господарського суду від 29 листопада 2005 року у справі
N 4-5/170-04-5509 за позовом Відкритого акціонерного товариства
"Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" в особі Біляївського
РЕМ, м. Одеса, до Міського комунального підприємства "Одеська
теплоелектроцентраль N 2", м. Теплодар Одеської області, про
стягнення 1 228 908,6 грн.,
за участю представників:
МКП "Одеська теплоелектроцентраль N 2" - Панасюка О.Ю.
(дов. від 31.01.2006 N 06/01-17);
В С Т А Н О В И В:
У липні 2004 року ВАТ "ЕК Одесаобленерго" в особі
Біляївського РЕМ звернувся до господарського суду з позовом
до КП "Одеська теплоцентраль N 2" про стягнення
1 228 908 грн. 60 коп.
Вказував, що між ним та відповідачем 17.10.2000 р. був
укладений договір N 30 на користування електричною енергією по
другому класу напруги, відповідно до умов якого він, позивач,
зобов'язувався постачати відповідачу, а останній зобов'язувався
своєчасно і в повному обсязі оплачувати електричну енергію.
Зазначав, що відповідачу у період з 01.12.2001 р. по
01.06.2004 р. була постановлена електрична енергія
на суму 1 158 336 грн. 01 коп., відповідачем сплачено 600 869 грн.
89 коп., в зв'язку з чим за ним рахується заборгованість у сумі
557 466 грн., на яку нарахована пеня у сумі 25 491 грн. 79 коп.
Крім того, за період з 01.01.2004 р. по 01.05.2004 р. відповідачем
була перевищена договірна величина споживання електричної енергії,
в зв'язку з чим нарахована п'ятикратна вартість спожитої
електроенергії на суму 641 774 грн. 88 коп.
Посилаючись, несплату відповідачем поставленої електроенергії
за період з 01.12.2001 р. по 01.06.2004 р. позивач просив стягнути
557 466 грн. 12 коп., пеню за період з 01.11.2003 р. по
01.05.2004 р. у сумі 25 491 грн. 79 коп., борг за перетікання
реактивної енергії за період з 01.09.2003 р. по 01.06.2004 р. у
сумі 4 175 грн. 81 коп., за перевищення договірних величин
споживання 641 774 грн. 88 коп., всього 1 228 908 грн. 60 коп.
У листопаді 2004 року позивач, з урахуванням часткової сплати
відповідачем боргу , уточнив вимоги та просив стягнути з
останнього борг у сумі 385 884 грн. 47 коп., за перевищення
договірних величин споживання електричної енергії з січня по
травень 2004 року - 681 850 грн. 35 коп., пеню у сумі -
31 754 грн. 83 коп., всього - 1 099 489 грн. 65 коп.
Справа розглядалася судами неодноразово.
В процесі розгляду спору ухвалою від 15.11.2004 р.
господарського суду Одеської області здійснено заміну відповідача
на його правонаступника - Міське комунальне підприємство "Одеська
теплоелектроцентраль N 2".
Рішенням господарського суду Одеської області від 12 жовтня
2005 року (суддя Літвінов С.В.) позов задоволено частково.
Постановлено стягнути на користь ВАТ "Одесаобленерго" в особі
Біляївського району електричних мереж суму заборгованості -
50 000 грн., державне мито та витрати на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
29 листопада 2005 року (колегія суддів у складі: Петрова М.С. -
головуючого, суддів - Колоколова С.І., Разюк Г.П.) рішення
господарського суду змінено.
Постановлено стягнути з Міського комунального підприємства
"Одеська теплоелектроцентраль N 2" на користь ВАТ "Одесаобленерго"
в особі Біляївського району електричних мереж 320 910 грн. 48 коп.
за перевищення договірних величин електропостачання, державне мито
та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постанова мотивована тим, що відповідачем розрахунки за
сплату вартості різниці між фактично спожитою та сплаченою
електроенергією не сплачено, а тому вони підлягають до стягнення.
Однак, враховуючи скрутний майновий стан сторін заявлені до
стягнення штрафні санкції за перевищення договірних величин
електпроспоживання зменшені до 50%.
У касаційній скарзі Міське комунальне підприємство "Одеська
теплоелектроцентраль N 2" просить постанову апеляційного суду
скасувати, а рішення господарського суду залишити і силі,
посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права,
а саме ст.ст. 5, 223, 224 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
.
У відзиві на касаційну скаргу ВАТ "ЕК "Одесаобленерго"
зазначає, що постанова апеляційного суду є законною, винесеною з
правильним застосуванням норм матеріального права, а тому підстав
для її скасування немає.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача,
перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та
процесуального права судова колегія Вищого господарського суду
України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України,
що викладені в п. 1 Постанови від 29.12.1976 року N 11
( v0011700-76 ) (v0011700-76)
"Про судове рішення", рішення є законним тоді,
коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і
всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Постанова суду апеляційної інстанції не відповідає зазначеним
вимогам, оскільки не ґрунтується на всебічному, повному і
об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх
сукупності.
Так, судом встановлено, що спірні правовідносини виникли з
договору N 30 від 17.10.2000 р. про користування електричною
енергією по другому класу напруги, предметом якого є умови і
порядок поставки електроенергії електропостачальною організацією і
її споживання споживачем.
(т.1 а.с. 21-24).
Відповідно до п. 2.1.1 договору енергопостачальна організація
зобов'язується поставляти електроенергію як різновид промислової
продукції споживачу по другому класу, а споживач зобов'язується
своєчасно проводити оплату фактичної кількості спожитої
електроенергії, а також здійснювати всі інші платежі за
розрахунковий період (п. 2.2.1 договору).
Строк дії договору встановлений до 31 грудня 2000 року і
вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення
строку не буде заявлено однією із сторін про відмову від договору
або про його перегляд (п. 8.3. договору).
Порядок розрахунків за поставлену електричну енергію
встановлений розділом 3 договору від 17.10.2000 р. N 30.
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення боргу за
спожиту активну електроенергію, суд виходив з того, що
відповідачем спожито: у січні 2004 р. - 271003 кВт/год., у лютому
260898 кВт/год., у березні - 287103 кВт/год., у квітні -
154010 кВт/год., у травні - 18358 кВт/год.
Фактично на кінець розрахункових періодів сплачено: у січні
2004 р. - 10000 грн., у лютому 2004 р. - 34000 грн., у березні
2004 р. - 28000 грн., у квітні та травні 2004 р. - 0 грн.
Таким чином, судами встановлено, що за період з 01.12.2001 по
01.07.2004 р. позивачем поставлено електроенергії на суму
1 158 336,01 грн. Відповідач за постановлену електроенергію
розрахувався частково, в зв'язку з чим за останнім рахується
заборгованість у сумі 303 264,47 грн.
Згідно з п. 2 додаткової угоди від 17.10.2000 р. до договору
N 30, п. 11 Порядку поставки електричної енергії споживачам,
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2002
N 475 ( 475-2002-п ) (475-2002-п)
, встановлено, що за підсумками розрахункового
періоду договірна величина споживання електричної енергії
корегується до рівня фактично сплачено за цей період величини її
споживання.
У зв'язку з цим, позивач скорегував відповідачу договірні
величини електроспоживання до кількості фактично оплаченої
електроенергії на кінець розрахункових періодів.
Внаслідок цього Одеська ТЕЦ N 2 отримала відповідні рахунки
на сплату чотирьохкратної вартості різниці між фактично спожитою
та сплаченою електроенергією (з врахуванням вже сплаченої
однократної вартості спожитої електроенергії) на загальну суму
641 820,97 грн., які відповідачем в п'ятиденний строк сплачені не
були.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання
має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та
вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за
відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового
обороту та інших вимог, що ставляться. Одностороння відмова від
зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається,
якщо інше не встановлено договором або законом.
Споживання електричної енергії понад лімітні величини є
правопорушенням в електроенергетиці відповідно до ч. 1 ст. 27
Закону України "Про електроенергетику" ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
.
Ч. 5 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику"
( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
встановлено, що споживачі (крім населення,
професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних
закладів I-IV рівнів акредитації державної і комунальної форм
власності) у випадку споживання електричної енергії понад
договірну величину за розрахунковий період сплачують
енергопостачальникам п'ятикратну вартість різниці фактично
спожитої і договірної величини.
Разом з тим, згідно зі ст. 233 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції
надмірно великі, порівняно із збитками кредитора, суд має право
зменшити розмір санкцій.
Якщо ж порушення зобов'язання не завдало збитків іншим
учасникам господарських відносин, суд може зменшити розмір
належних до сплати штрафних санкцій, з урахуванням інтересів
боржника.
Застосовуючи таку санкцію суд повинен врахувати, що згідно
ст. 233 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, у разі якщо належні до сплати
штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора,
суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути
взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий
стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні не лише майнові, але
й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення, зазначив, що
господарський суд першої інстанції застосовуючи ст. 233 ГК України
( 436-15 ) (436-15)
, не в повному обсязі дослідив обставини справи,
оскільки залишив поза увагою майновий стан сторін. Однак, з даним
твердженням погодитися не можна.
Судом першої інстанції при винесенні рішення встановлено, що
спожита електроенергія відповідачем у спірних періодах
сплачувалася, але із запізненням, оскільки причиною виникнення
заборгованості за спожиту електроенергію є той факт, що більш ніж
95% споживачів послуг відповідача є населення та бюджетні
організації.
Апеляційний суд, постановляючи про стягнення штрафної санкції
у розмірі 50%, зазначені норми не застосував і не врахував, що на
час розгляду спору розрахунки за активну електричну енергію
здійснені у повному обсязі, збитки відсутні, при цьому стягнення
саме такої суми судом не обґрунтовано.
Таким чином, оскільки Міське комунальне підприємство "Одеська
теплоелектроцентраль N 2" є підприємством з комунальною формою
власності, яка не передбачає джерел для здійснення таких виплат, з
врахуванням його майнового стану - несвоєчасне надходженням
грошових коштів від споживачів - населення, порушення зобов'язання
за договором не спричинило збитків іншому учаснику господарського
договору, а застосована до відповідача санкція є надмірно великою
порівняно зі збитками позивача, колегія суддів погоджується з
висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних
вимог та засновування положення закону, як такого, що пом'якшує
відповідальність відповідача.
Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається
за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком
процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та
їх доказуванням, постанова апеляційного суду підлягає скасуванню,
а рішення місцевого господарського суду - залишенню без змін.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Міського комунального підприємства "Одеська
теплоелектроцентраль N 2" задовольнити.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
29 листопада 2005 року у справі N 4-5/170-04-5509 скасувати.
Рішення Господарського суду Одеської області від 12 жовтня
2005 року залишити без змін.
Судді М.В.Михайлюк
Н.Г.Дунаєвська
В.В.Рибак