ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
22.02.2006 Справа N 36/218
Відмовлено у порушенні провадження з перегляду
ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України
від 30 березня 2006 року
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого [...], суддів: [...], розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ "XXX" на постанову від
24.10.2005 р. Київського апеляційного господарського суду у справі
N 36/218 за позовом Управління з питань комунального майна,
приватизації та підприємництва H-ської районної у м. Києві ради
(надалі - Управління) до ТОВ "XXX" (надалі - Товариство), третя
особа без самостійних вимог - H-ська районна у м. Києві рада
(надалі - Рада) про виселення із нежитлового приміщення,
зустрічний позов про зобов'язання укласти договір, за участю
представників: від позивача - [...], від відповідача - [...], від
третьої особи - не з'явились, в судовому засіданні 25.01.2006 р.
оголошувалась перерва, встановив:
В березні 2005 р. Управління звернулось до суду з позовом про
виселення Товариства з нежилого приміщення загальною площею 48
кв.м, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. вул. Ч-ська, 88,
із переданням приміщення за актом приймання-передачі позивачу.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на припинення
договору оренди нежилих приміщень територіальної громади H-ського
району м. Києва N 6181/5 від 04.06.2003 р. за наслідком закінчення
строку, на який його було укладено (ст. 26 Закону України "Про
оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
, ч. 2 ст. 291
ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, ст. 764 ЦК України), та відсутності підстав
для продовження договору в порядку ч. 2 ст. 17 Закону України "Про
оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
у зв'язку із
наявністю відповідної заяви про його припинення.
Товариство проти пред'явленого позову заперечувало, та в порядку
ст. 60 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
пред'явило зустрічний позов про
зобов'язання Управління укласти договір оренди з Товариством на
нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул.
вул. Ч-ська, 88-88а, загальною площею 48 кв.м, обґрунтовуючи свої
вимоги переважним правом перед іншими особами на укладення
договору на новий строк, як це передбачено ст. 777 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
. Товариство подало до Ради відповідну заяву N 4642 від
30.11.2004 р. про переукладення договору оренди приміщення на
новий термін, проте 13.01.2005 р. отримало лист N 7/9-97/53
Управління з вимогою звільнити займане приміщення за наслідком
закінчення дії договору оренди N 6181/5 від 04.06.2003 р.
Рішенням господарського суду міста Києва від 22.06.2005 р. (суддя
[...]), залишеним без змін постановою Київського апеляційного
господарського суду від 24.10.2005 р. (судді: [...]), первісний
позов задоволено: виселено Товариство з нежитлового приміщення
загальною площею 48 кв.м, що розташоване по вул. вул. Ч-ській, 88
в м. Києві, та передбачено передати його по акту
приймання-передачі Управлінню; в зустрічному позові відмовлено.
Приймаючи рішення та постанову, суди виходили з того, що за
наявності заяви Управління про припинення дії договору оренди (ч.
2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального
майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
) договір оренди припинився за наслідком
закінчення строку, на який його було укладено. Нового договору
оренди не було укладено, тому відповідач займає приміщення у
відсутності правових підстав. У зв'язку із відсутністю доказів
наявності у орендодавця наміру передати приміщення в оренду іншим
особам правові підстави для задоволення зустрічного позову, який
обґрунтований ст. 777 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, відсутні.
Не погоджуючись з постановою, Товариство звернулось до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
рішення і постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову
в первісному позові і про задоволення зустрічного позову,
мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами
норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали
справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши
правильність застосування судами норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню, виходячи із наступного.
Згідно положень ч. 2 ст. 111-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення у рішенні та постанові господарських судів.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами,
04.06.2003 р. між Комунальним підприємством по утриманню житлового
господарства H-ського району (орендодавець, правонаступник -
Управління) та Товариством (орендар) укладено договір оренди
нежилих приміщень територіальної громади H-ського району м. Києва
N 6181/5 (надалі - Договір), відповідно до умов якого орендодавець
передав, а орендар прийняв в оренду нежиле приміщення в буд. 88 по
вул. Ч-ській в м. Києві загальною площею 48 кв.м.
Згідно п. 6.2 Договору строк його дії встановлений з 04.06.2003 р.
по 01.01.2005 р.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про оренду державного та
комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
позивач листом від 13.01.2005 р. N
7/9-97/53 повідомив відповідача про закінчення строку дії Договору
01.01.2005 р., заявив вимогу про звільнення приміщення та його
повернення.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, нового
договору оренди на спірне приміщення укладено не було. Тому
висновки судів про безпідставність зайняття відповідачем
приміщення відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам
справи, нормам матеріального і процесуального права, є законними
та обґрунтованими.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 та ч. 1 ст. 27 Закону України "Про
оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
договір
оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було
укладено, а орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт
оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Частиною 2 ст. 291 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
передбачено, що договір
оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було
укладено.
Стаття 785 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
визначає, що у разі припинення
договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві
річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального
зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Погоджуючись із відмовою судів у задоволенні зустрічного позову,
колегія суддів зазначає, що виходячи із положень ч. 1 ст. 777 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, ч. 1 ст. 285 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
та ч. 3 ст.
17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"
( 2269-12 ) (2269-12)
орендар може реалізувати надане йому переважне право
на продовження оренди тільки в тому разі, коли після закінчення
договору оренди орендодавець має намір передати об'єкт оренди
іншій особі.
Тому, за відсутності доказів про намір орендодавця укласти договір
оренди приміщення з іншим орендарем, відсутні правові підстави для
зобов'язання орендодавця пролонгувати договір після закінчення
його дії або укласти новий договір, що правомірно враховано судами
першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право
залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу -
без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що
постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням
вимог матеріального та процесуального права.
Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111-5 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові
апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків
про те, що суди в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому
процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані
сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази;
належним чином проаналізували відносини сторін, що виникли та
існували на підставі укладеного Договору оренди; врахували
встановлення сторонами в договорі оренди строку його дії до
01.01.2005 р.; дослідили обставини надсилання Управлінням
(орендодавець) листа від 13.01.2005 р. N 7/9-97/53, яким
Товариство повідомлено про закінчення строку дії Договору оренди
та про небажання продовжувати його на новий строк, в зв'язку з чим
обґрунтовано вказали на відсутність підстав вважати Договір
продовженим (ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та
комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
); дійшли обґрунтованих висновків
про припинення дії договору оренди з мотивів закінчення строку, на
який його було укладено (ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду
державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
); встановили
обставини зайняття відповідачем раніше орендованого приміщення у
відсутності правових підстав; правомірно врахували відсутність
доказів наявності у орендодавця наміру передати приміщення в
оренду іншим особам, тобто відсутність правової підстави для
задоволення зустрічного позову.
На підставі встановлених фактичних обставин судами з'ясовано
дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано
матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, обґрунтовано
задоволено первісний позов, правомірно відмовлено у задоволенні
зустрічного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, повторно
розглядаючи справу, апеляційний господарський суд повно з'ясував
обставини, які мали значення для правильного розгляду поданої
Товариством апеляційної скарги, перевірив законність і
обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному
обсязі. Висновки апеляційного суду, якими спростовано обставини,
на які посилався відповідач в обґрунтування своїх вимог і
заперечень, ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та
відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок,
прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає
положенням ст. 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та вимогам, що
викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.76
р. N 11 "Про судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
зі змінами та
доповненнями.
Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією
суддів до уваги з огляду на положення ст. 111-7 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
та з підстав їх суперечності матеріалам справи.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування
апеляційним господарським судом норм матеріального та
процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого
підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування
законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не
вбачає.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд постановив:
Касаційну скаргу ТОВ "XXX" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
24.10.2005 р. у справі N 36/218 залишити без змін.