ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.02.2006 Справа N 20-8/254
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 27.04.2006
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Михайлюка М.В., Дунаєвської Н.Г., Рибака В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності М.О.І. на
рішення Господарського суду міста Севастополя від 12 вересня
2005 року у справі N 20-8/254 Господарського суду м. Севастополя
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мале
підприємства "Оптимум-К", м. Севастополь, до Управління з питань
майна комунальної власності Севастопольської міської Державної
адміністрації, м. Севастополь, про визнання права власності,
за участю представників:
СПД М.О.І. - Сергєєва В.О. (дов. від 15.12.2005 р.);
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2005 року позивач - ТОВ "Мале підприємства
"Оптимум-К" пред'явив у господарському суді позов до відповідача -
Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської
міської Державної адміністрації про визнання права власності на
об'єкт незавершеного будівництва - гаражний комплекс, розташований
під N 7 по Філентовському шосе в м. Севастополі.
Вказував, що на підставі рішення Виконавчого комітету
Севастопольської міської ради від 18 червня 1991 року N 13/1191
йому була виділені земельна ділянка площею 5,52 га за вказаною
адресою та дано дозвіл на будівництво. Проте акта на користування
вказаною земельною ділянкою видано йому не було.
Посилаючись на здійснення ним будівельних робіт та відмову
ДКП БТІ у реєстрації за ним права власності на об'єкт
незавершеного будівництва, позивач просив задовольнити його
вимоги.
Рішенням Господарського суду м. Севастополя від 12 вересня
2005 року (суддя Ткаченко М.І.) позов задоволено.
Постановлено визнати за позивачем право власності на об'єкт
незавершеного будівництва, розташований під N 7 по Фіолентовському
шосе в м. Севастополі.
Рішення мотивоване набуттям позивачем права власності на
спірний об'єкт незавершеного будівництва внаслідок.
У касаційній скарзі суб'єкт підприємницької діяльності
М.О.І., особа, що не була притягнута до участі у справі, просить
скасувати рішення суду, з підстав порушення його прав та
невідповідності до вимог закону.
Заслухавши доповідача, представника касатора, перевіривши
правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права судова колегія Вищого господарського суду
України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню,
а постановлене у справі рішення - до скасування, з наступних
підстав.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що
викладені в п. 1 Постанови від 29.12.1976 року N 11
( v0011700-76 ) (v0011700-76)
"Про судове рішення", рішення є законним тоді,
коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і
всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Так, задовольняючи позов про визнання права власності на
незавершене будівництвом нерухоме майно, суд виходив з того, що
позивач є належним забудовником майна, належним користувачем
земельної ділянки та відсоток готовності будівництва становить
71,4 а тому на підставі п. 4 ст. 331 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
дане
майно судом визнано власністю позивача.
Однак, даний висновок зроблено без всебічного, повного і
об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх
сукупності.
Відповідно до ст. 22 Земельного кодексу УРСР ( 2768-14 ) (2768-14)
Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на
умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі
(на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право
власності або право користування землею, забороняється. Тобто,
законодавством передбачено, що з 15.03.1991 р. приступати до
використання земельної ділянки без документа неможливо.
У рішення суду зазначено, що земельна ділянка площею 5,52 га
була відведена позивачу у постійне користування згідно з рішенням
Севастопольської міської ради N 13/1191 від 18.06.1991 р. Однак,
при цьому не було з'ясовано, чи отримував позивач акт про право
постійного землекористування, оскільки це передбачено законом.
Згідно з договором оренди земельною ділянкою від
15.03.2004 р., зареєстрованого 18.06.2004 у книзі реєстрації
договорів оренди землі Головного управління земельних ресурсів
Севастопольської міської державної адміністрації під N 118 та Акту
прийому-передачі від 22.03.2004 р. Севастопольська міська рада
передала, а приватний підприємець М.О.І. прийняв земельну ділянку
площею 0,28 га, розташовану по Фіолентовському шосе у
м. Севастополі в оренду строком на 25 років для будівництва та
обслуговування автостоянки з автосервісом (магазином, баром,
офісом та майстернями).
Суд, задовольняючи позов, постановив визнати за ТОВ "Мале
підприємство "Оптимум-К" право власності на нерухоме майно -
об'єкт незавершеного будівництва, розташований за адресою: місто
Севастополь, Фіолентовське шосе, 7, при цьому не вказавши
пооб'єктної ідентифікації згідно технічної інвентаризації.
В той час, як зазначає касатор, незавершене будівництво
авторемонтних майстерень і пункт охорони під літ. "И", розташовані
за адресою: м. Севастополь, Фіолентовське шосе, 7, належить на
праві оренди саме йому.
На думку касатора, ці факти могли бути встановлені судом
першої інстанції, якщо до участі у справі було б залучено його та
Севастопольську міську раду - власника земельної ділянки.
Відповідно до вимог ст. 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду або
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення
господарський суд м. Севастополя від 12.09.2005 прийняте з
порушенням норм процесуального права, оскільки стосується майнових
прав і обов'язків Суб'єкта підприємницької діяльності М.О.І.,
якого до участі у розгляді справи залучено не було.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 111-10 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
порушення норм процесуального права є в будь-якому
випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського
суду, якщо господарський суд прийняв рішення, що стосується прав і
обов'язків осіб, які не були залучені до участі в справі.
За таких обставин рішення у даній справі підлягає скасуванню,
а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати
викладене, залучити до участі у справі всіх зацікавлених осіб,
повно та всебічно дослідити всі суттєві обставини даної справи,
перевірити ствердження та заперечення сторін, всім зібраним
доказам надати відповідну оцінку в їх сукупності та вирішити спір
відповідно до закону.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності М.О.І.
задовольнити частково.
Рішення Господарського суду міста Севастополя від 12 вересня
2005 року у справі N 20-8/254 скасувати.
Справу передати на новий судовий розгляд Господарському суду
міста Севастополя в іншому складі.
Судді М.В.Михайлюк
Н.Г.Дунаєвська
В.В.Рибак