ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.02.2006 Справа N 18/336
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 20.04.2006
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. - головуючого, Костенко Т.Ф., Коробенко Г.П.
розглянувши матеріали касаційної скарги Центрального
спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункове)
Міністерства оборони України
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
29.11.2005 р.
у справі господарського суду м. Києва
за позовом Центрального спеціалізованого будівельного
управління (госпрозрахункове) Міністерства оборони України
до Служби безпеки України
про визнання недійсним договору,
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивач - Шкльода О.В. (дов. від 12.12.06 N 11/67)
відповідач - Герасим'як В.Є. (дов. від 07.11.05 N 22/307-Д)
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 28.09.05 господарського суду м. Києва в
задоволенні позову Центрального спеціалізованого будівельного
управління (госпрозрахункове) Міністерства оборони України до СБУ
відмовлено з огляду на те, що оспорювані договір та додаткова
угода до нього відповідали вимогам чинного законодавства України
на момент їх укладення, з додержанням встановленої форми угод та
були укладені між юридичними правоздатними особами, а тому у
господарського суду відсутні правові підстави для визнання
оспорюваних угод недійсними.
Постановою від 29.11.05 Київського апеляційного
господарського суду вказане рішення залишено без змін з тих же
підстав.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, Центральне
спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункове)
Міністерства оборони України звернулося до Вищого господарського
суду з касаційною скаргою і просить їх скасувати, прийняти нове
рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на неправильне
застосування судами п. 1 ст. 3, п. 2 ст. 5 Закону України "Про
господарську діяльність у Збройних Силах України" ( 1076-14 ) (1076-14)
,
п. 5 Положення про ЦСБУ (госпрозрахункове), затвердженого наказом
Міністерства оборони України від 12.04.02 N 129 "Про заходи
пов'язані з оптимізацією структури квартирно-будівельного
комплексу Збройних Сил України".
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального та процесуального
права при винесенні оспореного судового акту знаходить необхідним
відмовити в задоволенні касаційної скарги.
Як було встановлено судовими інстанціями, які приймали
рішення у даній справі, відповідно до умов договору від
06.04.2001 року N 172 про освоєння інвестицій в будівництві житла
для військовослужбовців Служби безпеки України, укладеного між
Військовою частиною А 2352 та Службою безпеки України остання
взяла на себе зобов'язання передати військовій частині матеріальні
цінності, векселі, та інші активи, які Центральне спеціалізоване
будівельне управління Міністерства оборони України повинно було
направляти виключно на будівництво або придбання житла для
військовослужбовців Служби безпеки України.
Предметом даного договору є будівництво житлових будинків та
придбання житла для військовослужбовців Служби безпеки України та
членів їх сімей, що мають право на отримання житла відповідно до
чинного законодавства України.
Крім того, між Військовою частиною А 2352 та СБУ було
укладено додаткову угоду N 1 від 28.06.2002, відповідно до якої
СБУ передає на користь Центрального спеціалізованого будівельного
управління Міністерства оборони України інвестиції на суму
4 417 990,18 грн. на будівництво житлового будинку по
вул. Корольова, 10-В у м. Чернігові; інвестиції на суму
3000000 грн. на будівництво житлового будинку по
вул. Московській, 5 у м. Кременчук; інвестиції на суму 600000 грн.
на будівництво житлового будинку про вул. Лисенка - Ласкова у
м. Маріуполь; інвестиції на суму 5179107 грн. на будівництво
житлового будинку по вул. Погрібняка у м. Кривий Ріг
Дніпропетровської області; інвестиції на суму 642831,80 грн. на
будівництво житлового будинку по вул. Шкільна , 6 в смт. Молодіжне
АРК; інвестиції на суму 166090 грн. на будівництво житлового
будинку по проспекту 50-років СРСР, у м. Дніпродзержинськ
Дніпропетровської області; інвестиції на суму 3726 000 грн. на
будівництво житлового будинку по вул. Бориспільській, 26 у
м. Києві; інвестиції на суму 300 150,18 грн. на будівництво
житлового будинку по вул. Курській, 13-В в м. Києві.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
судами попередніх інстанцій правомірно застосовано до спірних
правовідносин норми Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, який був
чинним на момент укладення договору. Відповідно до п. 9
Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
до договорів, що були укладені до 01.01.2004 і
продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом
України, застосовуються правила цього Кодексу лише щодо підстав,
порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів
незалежно від дати їх укладення. Пунктом 4 розділу IX Прикінцевих
положень Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
передбачено,
Господарський кодекс України застосовується до господарських
відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями
відповідно до цього розділу.
При цьому судами обгрунтовано зауважено, що підстави і
наслідки недійсності угод встановлені ст. 48 Цивільного кодексу
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, відповідно до якої недійсною визнається угода,
що не відповідає вимогам закону.
Згідно ст. 23 ЦК Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
юридичними
особами визнаються організації, які мають відокремлене майно,
можуть від свого імені набувати майнових і особистих немайнових
прав і нести обов'язки, бути позивачами і відповідачами в суді.
Судами попередніх інстанцій правомірно взято до уваги
положення ст. 1 Закону України "Про господарську діяльність у
Збройних Силах України" ( 1076-14 ) (1076-14)
, згідно якої господарська
діяльність у Збройних Силах України - це специфічна діяльність
військових частин., закладів, установ та організацій Збройних Сил
України (далі - військові частини), пов'язана із забезпеченням їх
повсякденної життєдіяльності і яка передбачає ведення підсобного
господарства, виробництво продукції, виконання робіт і надання
послуг, передачу в оренду рухомого та нерухомого військового майна
(за винятком озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної
техніки) в межах і порядку, визначених цим Законом. Відповідно до
ст. 3 вказаного Закону суб'єктами господарської діяльності у
Збройних Силах України є військові частини, заклади, установи та
організації Збройних Сил України, які утримуються за рахунок
коштів Державного бюджету України, ведуть відокремлене
господарство, мають кошторис надходжень та видатків, рахунки в
установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України
і своїм найменуванням. Статтею 4 цього Закону передбачено, що
порядок реєстрації військових частин як суб'єктів господарської
діяльності у Збройних Силах України визначається Кабінетом
Міністрів України.
Згідно п. 14. постанови Кабінету Міністрів України "Про
створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій
України" ( 118-96-п ) (118-96-п)
присвоєння ідентифікаційних кодів та видача
довідки про включення до Державного реєстру суб'єктів
господарської діяльності, відомості про які становлять державну
таємницю, здійснюються відповідними міністерствами та іншими
центральними органами виконавчої влади, яким Держкомстат передає
ідентифікаційні коди для ведення відомчого обліку та здійснює
контроль за їх використанням.
Директивою Генерального штабу Збройних сил України від
17.01.1995 N 185/404, друге спеціалізоване будівельне управління
(госпрозрахункове) було переформовано у Центральне спеціалізоване
будівельне управління (госпрозрахункове).
При цьому судами обгрунтовано взято до уваги, що Директивою
Міністра оборони України від 13.10.1997 N Д-115/1/5007
Центральному спеціалізованому будівельному управлінню надано
умовне найменування - військова частина А 2352, а попереднє умовне
найменування - військова частина А 32536 - було анульовано.
Наказом Начальника розквартирування військ і капітального
будівництва Збройних Сил - Начальника Головного управління
розквартирування військ і капітального будівництва Міністерства
оборони України від 31.12.1997 N 121 введено в дію Положення про
Центральне спеціалізоване будівельне управління.
Зазначеним Положенням Центральне спеціалізоване будівельне
управління, умовне найменування - військова частина А 2352, згідно
з директивою Начальника Генерального штабу Збройних Сил України
від 17.04.1995 N 185/404, створене на базі другого
спеціалізованого будівельного управління для виконання
будівельних, санітарно - технічних, тепло - механічних,
електромонтажних, зв'язкових, спеціальних монтажних робіт при
будівництві об'єктів військового та спеціального призначення,
облаштуванні військ, будівництві об'єктів соцкультпобуту та житла
для безквартирних сімей військовослужбовців Збройних Сил України.
В той же час, Положенням про Центральне спеціалізоване
будівельне управління передбачено, що воно є самостійним
господарюючим суб'єктом, наділене правами юридичної особи з усіма
наслідками, що передбачені діючим цивільним законодавством
України, зокрема може від свого імені набувати майнових і
особистих немайнових прав і нести обов'язки, бути позивачем і
відповідачем у суді.
Судами також з'ясовано, що за повідомленням Головного
міжрегіонального управління статистики у м. Києві (лист від
05.05.2005 N 11-7/477) ідентифікаційний код 24969409 згідно з
положенням про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій
України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від
2.01.1996 N 118 ( 118-96-п ) (118-96-п)
, передано Міністерству оборони
України для ведення відомчого обліку. За довідкою Головного
організаційно-мобілізаційного управління Генерального штабу
Збройних Сил України N 135 про включення до Єдиного державного
реєстру підприємств та організацій України, військова частина
А 2352 отримала ідентифікаційний код 24969409, ознака
особи - юридична, дата включення до ЄДРПОУ - 22.04.1998, орган
реєстрації - Міністерство оборони України.
Директивою Міністра оборони України від 17.07.2002
N Д-115/1/07 умовне найменування Центрального спеціалізованого
будівельного управління - військова частина А 2352 було анульовано
з 01.11.2002.
За таких обставин суди дійшли обгрунтованого висновку, що
Центральне спеціалізоване будівельне управління, умовне
найменування військова частина А 2352 на момент укладення спірного
договору було суб'єктом господарської діяльності у Збройних Силах
України, наділеним правами юридичної особи з усіма наслідками,
передбаченими цивільним законодавством України та зареєстроване
Міністерством оборони України, про що свідчить довідка Головного
організаційно - мобілізаційного управління Генерального штабу
Збройних Сил України N 135 про включення до Єдиного державного
реєстру підприємств та організацій України військової частини
А 2352.
Отже, з врахуванням встановленого судами факту, що Центральне
спеціалізоване будівельне управління, умовне найменування
військова частина А 2352 на момент укладення з відповідачем
договорів мало статус юридичної особи суди дійшли правомірного
висновку про відсутність підстав для визнання спірних угод
недійсними з мотивів, викладених в позові.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову від 29.11.05 Київського апеляційного господарського
суду у справі N 18/336 залишити без змін.
Головуючий В.Божок
Судді: Т.Костенко
Г.Коробенко