ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.02.2006 Справа N 3/201-05
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 20.04.2006
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т.Дроботової - головуючого, Н.Волковицької, Л.Рогач
за участю представників:
позивача - Кривоноса О.В. дов. від 18.09.04 р.
відповідачів:
- Якименко Н.І. дов. від 9.12.05 р
- Якименко О.І. дов. від 11.10.05 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державного підприємства Сумського обласного радіотелевізійного
передавального центру
на постанову від 8.11.2005 року Харківського апеляційного
господарського суду.
у справі N 3/201-05 господарського суду Сумської області
за позовом Державного підприємства Сумського обласного
радіотелевізійного передавального центру
до Відкритого акціонерного товариства "Сумиобленерго"
про визнання договорів частково недійсними.
В С Т А Н О В И В:
Державне підприємство Сумський обласний радіотелевізійний
передавального центр звернулось до господарського суду Сумської
області з позовом до Відкритого акціонерного товариства
"Сумиобленерго" про визнання недійсними укладених між сторонами у
даній справі: додатку N 1 до договору N 41 від 27.05.1996 р., на
червень, серпень, жовтень, листопад, грудень 1999 року та червень,
жовтень 2000 року, додатки N 1 до договору N 62 від 06.05.1996 р.
на червень, серпень, жовтень, листопад, грудень 1999 року та
травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2000 року,
додатку N 1 до договору N 205 від 22.04.1996 року, на червень,
липень, серпень, жовтень, листопад, 1999 року та травень, червень,
липень, серпень, жовтень, листопад 1999 року та травень, червень,
липень, серпень, жовтень, листопад 1999 року та травень, червень,
липень, серпень, жовтень 2000 року, додатку N 1 до договору N 351
від 15.05.1996 року на листопад, грудень 1999 року та травень,
червень, серпень, жовтень 2000 року відповідно до статті 48
Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
в зв'язку з тим, що вони не
відповідають вимогам Закону.
Позивач також звернувся до суду з клопотанням про визнання
причини пропуску загального строку позовної давності поважною та
про поновлення пропущеного строку для захисту його порушеного
права, керуючись статтею 22 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
та статтею 267 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, обґрунтовуючи його тим, що про порушення своїх прав
він довідався лише в лютому 2002 року (після набрання чинності
рішення Господарського суду Сумської області від 07.02.2002 р. у
справі N 1353-10/112) і не міг звернутися до суду за захистом
свого порушеного права в зв'язку з обмеженим цільовим бюджетним
фінансуванням та в зв'язку з тим, що з грудня 2001 року по
теперішній час Державною виконавчою службою накладені арешти на
кошти підприємства.
Рішенням господарського суду Сумської області від 04 серпня
2005 року визнано поважними причини пропуску строку позовної
давності та позов задоволено повністю.
Приймаючи рішення суд виходив з того, що оспорюванні додатки
N 1 до договорів N 41, 62, 205, 35 суперечать вимогам "Правил
користування електричною енергією", (затверджених Постановою
Кабінету Міністрів України N 28 ( z0417-96 ) (z0417-96)
від 31.07.1996 року),
порядку постачання електричної енергії споживачам (затвердженому
Постановою Кабінету Міністрів України N 441 ( 441-99-п ) (441-99-п)
від
24.03.1999 року ), статті 162 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
,
в зв'язку з тим, що вони в односторонньому порядку змінюють умови
договорів.
Крім того, суд зазначив, що нульові ліміти встановлювались
структурним підрозділами відповідача, які не мають статусу
юридичної особи.
За апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства
"Сумиобленерго" Харківський апеляційний господарський суд
постановою від 8.11.2005 року рішення суду першої інстанції
скасував та прийняв нове рішення, яким відмовив у задоволені
позовних вимог.
Скасовуючи рішення апеляційна інстанція зазначила, що воно
суперечить вимогам статті 162 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
,
оскільки пункт 7 Порядку постачання електричної енергії споживачам
(затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України N 441
( 441-99-п ) (441-99-п)
від 24.03.1999 року) зобов'язує енергопостачальні
організації визначати граничну величину споживання електричної
енергії споживачам в межах розрахункового балансу, які не
проводять в повному обсязі поточні розрахунки за використану
електричну енергію або не дотримуються узгоджених графіків
погашення заборгованості на нульовому рівні. Тобто неправомірна
поведінка споживача (другого /учасника зобов'язання), а саме
відмова оплачувати вартість використаної електроенергії, викликає
відмову організації від виконання зобов'язання із застосуванням
майнових санкцій до сторони, що порушила це зобов'язання.
Державне підприємство Сумського обласного радіотелевізійного
передавального центру подало до Вищого господарського суду України
касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного
господарського суду, в якій просить постанову у справі скасувати,
мотивуючи скаргу доводами про порушення судом норм матеріального
та процесуального права.
Скаржник зазначає, що при винесені Постанови Харківським
апеляційним господарським судом невірно застосована норма
стаття 35 ГПК України, оскільки господарським судом Сумської
області розглядалась справа N 1353-10/112 за позовом
ВАТ "Сумиобленерго" до ДП Сумський обласний передавальний центр
про стягнення заборгованості і тому факти встановлені при розгляді
справи N 1353-10/112 не можуть бути прийняті до уваги, оскільки
предметом розгляду справи N 3/201-05 є визнання договорів частково
недійсними, тобто, є різні предмети спору та різні підстави
позовних вимог. Господарським судом по справі N 1353-10/112
питання недійсності чи часткової недійсності договорів не
досліджувалось і факт дійсності договорів не встановлювався.
На думку заявника, апеляційним судом неправильно застосований
пункт 7 "Порядку постачання електричної енергії споживачам"
, оскільки ця норма не може діяти
без механізму доведення граничної величини споживання електричної
енергії, які встановлюються в договорі.
Позивач також вважає, що структурні підрозділи відповідача
взагалі не мали права підписувати додатки до договорів, оскільки
вони не є юридичними особами.
Заслухавши доповідь судді-доповідача та присутніх в судовому
засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали
справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та
повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню
з наступних підстав.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, касаційна інстанція
виходить з обставин, встановлених у справі судами першої та
апеляційної інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку спірні
правовідносини виникли між сторонами стосовно визнання недійсними
додатків N 1 до договорів N 41 від 27.05.96 на червень, серпень,
жовтень, листопад, грудень 1999 р. та червень жовтень 2000 року,
додатки N 1 до договору N 62 від 06.05.1996 р. на червень,
серпень, жовтень, листопад, грудень 1999 року та травень, червень,
липень, серпень, вересень, жовтень 2000 року, додатку N 1 до
договору N 205 від 22.04.1996 року, на червень, липень, серпень,
жовтень, листопад, 1999 року та травень, червень, липень, серпень,
жовтень, листопад 1999 року та травень, червень, липень, серпень,
жовтень, листопад 1999 року та травень, червень, липень, серпень,
жовтень 2000 року, додатку N 1 до договору N 351 від
15.05.1996 року на листопад, грудень 1999 року та травень,
червень, серпень, жовтень 2000 року на підставі статті 48
Цивільного Кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, оскільки вони суперечать
вимогам 162 Цивільного Кодексу УРСР щодо односторонньої відмови
від виконання зобов'язання.
Господарськими судами при розгляді справи встановлено, що
спірними додатками відповідач в односторонньому порядку доводив
позивачу нульові ліміти споживання електричної енергії на
відповідні періоди.
Приймаючи постанову про скасування рішення господарського
суду Сумської області та відмову у позові Харківський апеляційний
господарський суд виходив з того, що відповідно до статті 162
Цивільного Кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
у випадках, передбачених
законом, одностороння відмова від виконання зобов'язання та
одностороння зміна умов договору допускається.
Відповідно до пункту 7 Порядку постачання електричної енергії
споживачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України
N 441 ( 441-99-п ) (441-99-п)
від 24.03.99 року енергопостачальні організації
зобов'язані визначати граничну величину споживання електричної
енергії споживачам в межах розрахункового балансу, які не
проводять в повному обсязі поточні розрахунки за використану
електричну енергію або не дотримуються узгоджених графіків
погашення заборгованості на нульовому рівні.
При цьому апеляційний суд дійшов правильного висновку, що цей
припис стосується недобросовісних платників.
Одночасно, апеляційним судом прийнято як факт врегулювання
відносин з постачання електроенергії, що не потребує доказування
згідно рішення господарського суду Сумської області N 1353-10/112
від 07.02.02 року.
З таким висновком апеляційна інстанція не може погодитись,
оскільки, як вбачається з вищевказаного пункту 7 Порядку
( 441-99-п ) (441-99-п)
підставою для застосування нульового рівня величин
споживання електричної енергії є відсутність в повному обсязі
поточних розрахунків за використану електроенергію або не
дотримання узгоджених графіків погашення заборгованості.
Рішенням господарського суду Сумської області від
7.02.2002 року у справі N 1353-10/112, на яке посилається суд з
позивача (у даній справі) було стягнуто борг за електроенергію,
спожиту понад ліміт, тобто фактом, який був предметом доказування
було споживання електроенергії саме після встановлення лімітів, а
не додержання порядку встановлення лімітів, про що мова йде у
даній справі.
Отже, для вирішення даного спору по суті, насамперед,
необхідно дослідити наявність підстав для застосування пункту 7
Порядку ( 441-99-п ) (441-99-п)
у вигляді відсутності у повному обсязі
поточних розрахунків за використану електроенергію або
недотримання узгоджених графіків погашення заборгованості.
Зазначені обставини не досліджувались як першою так і
апеляційною інстанції.
Частина 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
встановлює, що доказами у справі є будь-які
фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному
законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на
яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші
обставини, які мають значення для правильного вирішення
господарського спору.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що
господарськими судами першої та апеляційної інстанції при розгляді
справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано
належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності,
що, враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судом всіх
обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення
господарського спору. Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного
суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 N 11
( v0011700-76 ) (v0011700-76)
"Про судове рішення", рішення є законним тоді,
коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і
всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у
відповідності з нормами матеріального права, що підлягають
застосуванню до даних правовідносин.
Неповне з'ясування всіх обставин справи, які мають значення
для справи, дає підстави для скасування ухвалених у справі судових
рішень та передачі справи на новий розгляд.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі
перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними,
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про
перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або
додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі
підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до
господарського суду першої інстанції. Під час нового розгляду
справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно
і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи,
об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її
розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від
встановленого правильно визначити норми матеріального права, що
підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти
обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись статтями 111-7, пунктом 3 статті 111-9,
статтями 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Сумської області від
04.08.05 року та постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 8.11.05 року у справі N 3/201-05
господарського суду Сумської області скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Сумської області.
Касаційну скаргу ДП Сумського обласного радіотелевізійного
передавального центру задовольнити частково.
Головуючий Т.Дроботова
Судді Н.Волковицька
Л.Рогач