ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.02.2006 Справа N 22/276-05-7425
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 20.04.2006
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т.Б.Дроботової - головуючого, Н.О.Волковицької, Л.І.Рогач
за участю представників:
позивача - Шейк-Сейкін О.М. - дов. від 01.08.2005 року
відповідача - Немна П.М. - дов. від 20.09.2005 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної
фірми "Прометей-Південь"
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від
08.12.2005 року
у справі N 22/276-05-7425 господарського суду Одеської
області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
виробничо-комерційної фірми "Прометей-Південь"
до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми
"Ільметсервіс"
про стягнення 57542,41 грн.
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна
фірма "Прометей-Південь" звернулось до господарського суду
Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою
відповідальністю фірма "Ільметсервіс" 57 542,41 грн., в тому числі
52 148,93 грн. попередньої оплати за непоставлений товар,
1 221,57 грн. відсотків річних за користування чужими коштами,
4 171,91 грн. штрафу за непоставлений товар, а також 575,42 грн.
державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу, 10 000 грн. витрат за надані
адвокатські послуги.
В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на
порушення відповідачем договірних зобов'язань, оскільки ним не
передано у встановлений строк попередньо оплачену кількість
металобрухту, у зв'язку з чим сума попередньої оплати підлягає
поверненню з нарахуванням відсотків за час користування чужими
коштами та застосуванням штрафу.
Рішенням від 23.09.2005 року господарського суду Одеської
області позовні вимоги задоволено; стягнуто з Товариства з
обмеженою відповідальністю фірма "Ільметсервіс" на користь
позивача 52 148,93 грн. попередньої оплати непоставленого товару;
5% річних у сумі 1 221,57 грн. за користування чужими коштами;
штраф у розмірі 8% у сумі 4 171,91 грн.; 575,42 грн. державного
мита; 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення;
10 000 грн. витрат на надання правової допомоги адвокатом.
Мотивуючи рішення, суд виходив з того, що відповідачем
неналежно виконано зобов'язання за договором поставки від
21.06.2004 р. N 01/07-И та в односторонньому порядку змінено ціни
на металобрухт; відповідно вимоги позивача про повернення зайво
сплачених сум попередньої оплати відповідають положенням
статті 693 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
За апеляційною скаргою Товариства з обмеженою
відповідальністю фірми "Ільметсервіс" Одеський апеляційний
господарський суд постановою від 08.12.2005 року рішення місцевого
господарського суду скасував; у задоволенні позову відмовив
повністю.
Скасовуючи рішення, апеляційний суд зазначив, що,
задовольняючи позов, місцевий господарський суд надав невірну
юридичну оцінку обставинам справи та неправильно застосував норми
матеріального права, оскільки позивачем не подано належних та
допустимих доказів у підтвердження порушення виконання
відповідачем договірних зобов'язань та не визначено, в чому саме
полягає таке порушення: невідповідність кількості отриманого
брухту відправленому, чи його неналежна якість, не доведено
належного повідомлення постачальника про виявлені невідповідності
та уповноваження ним позивача на представлення його інтересів при
прийманні металобрухту.
Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна
фірма "Прометей-Південь" подало до Вищого господарського суду
України касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного
господарського суду, в якій просить постанову у справі скасувати
та залишити без змін рішення господарського суду Одеської області
від 23.09.2005 р., мотивуючи касаційну скаргу доводами про невірне
застосування судом норм процесуального права, зокрема, статей 33
та 34 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
та незастосування судом приписів статей 237 та 526 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
На думку позивача, в постанові не наведено доводи, за якими
апеляційний суд не погодився з висновками суду першої інстанції,
надано невірну юридичну оцінку обставинам справи.
Представник відповідача усно в судовому засіданні заперечив
проти доводів касаційної скарги, просить залишити постанову
апеляційної інстанції без змін, як таку, що відповідає нормам
чинного законодавства та фактичним обставинам справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення присутніх у
судовому засідання представників сторін, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній
справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог статей 108, 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, касаційна інстанція
рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних
господарських судів переглядає за касаційною скаргою (поданням) та
на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній
справі є правовідносини, що виникли в зв'язку з виконанням
договору поставки, а саме: позивач - покупець звернувся з вимогою
про повернення суми попередньої оплати з огляду на неналежне
виконання відповідачем - постачальником товару договірних
зобов'язань.
Зобов'язання, що виникають на підставі договору поставки є
господарськими зобов'язаннями, до яких застосовуються положення
статей 264-271 Господарського Кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
та норми
Цивільного ( 435-15 ) (435-15)
та Господарського кодексів України, що
визначають загальні умови виконання зобов'язань.
За вищевказаними нормами поставка товарів повинна відбуватись
на підставі договору поставки, істотними умовами якого є предмет,
кількість, асортимент поставки, строки та порядок поставки, якість
товарів, що поставляються, ціна товару, умови розрахунків.
Договором може бути передбачено одержання товарів
вантажоодержувачем, що не є покупцем.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, зобов'язання має виконуватись належним чином згідно
умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного
законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно
до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно
ставляться.
Таким чином, для правильного вирішення спору судам належало
встановити взаємні зобов'язання сторін відповідно до умов договору
та чинного законодавства, виконання ними прийнятих на себе
зобов'язань, та, в разі з'ясування неналежного виконання
зобов'язань, визначити, в чому полягало порушення та застосувати
наслідки такого невиконання за договором та чинним законодавством.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції,
сторонами було укладено договір поставки N 01/07-И від
21.07.2004 р., пролонгований за додатковою угодою N 1 від
15.12.2004 р. до 31.12.05 р.
Предметом договору є поставка лома чорних металів на умовах,
передбачених договором; при цьому об'єм, строки, місце поставки,
ціна та загальна вартість поставки сторонами визначаються в
специфікації, яка є складовою та невід'ємною частиною договору.
Поставка металобрухту здійснюється відповідачем залізничним
транспортом з відповідними супровідними документами на умовах
поставки, зазначених у специфікації, що приймаються згідно з
правилами "Інкотермс" в редакції 2000 року.
Датою поставки вважається оформлення вантажоодержувачем
прийомо-здаточних актів за формою N 69.
За умовами договору якість поставленого металобрухту повинна
відповідати ДСТУ 4121-2002; у разі виявлення невідповідності
поставленого брухту вимогам держстандарту чи даного договору,
даним супровідних документів, а також наявності у вагонах сміття в
кількості; що перевищує додаткові письмові домовленості,
відповідач (постачальник за договором) зобов'язаний на протязі
24 годин прибути за викликом позивача (покупця за договором) до
вантажоодержувача для складання акту прийому-передачі, а у разі
неможливості прибуття постачальник уповноважує покупця
представляти його інтереси та приймати участь у роботі комісії.
Судами встановлено, що 20.01.2005 р. сторонами було підписано
специфікацію N 1 до договору, в якій визначено умови поставки,
порядок і строки оплати товару, ціна товару на кожний сорт
металобрухту, загальну вартість товару, що підлягає поставці,
зазначено вантажоодержувача, на адресу якого має здійснюватись
поставка залізничним транспортом.
Протягом січня-лютого 2005 р. позивачем за платіжними
дорученнями було перераховано 2 220 000 грн.; за накладними N 2-П
від 31.01.05 р. та N 28/П від 28.02.05 р., виданими відповідачем,
кількість поставленого металобрухту становить 2 245,452 тон, його
вартість складає 2 020 285,8 грн., вартість залізничних послуг, що
відшкодовуються позивачем - 199 719,6 грн., разом -
2 220 005,4 грн., в тому числі у лютому 2005 р. - 1 770,752 тони
вартістю 1 593 676,8 грн., залізничний тариф - 158 134,8 грн.,
разом - 1 715 811,6 грн.
Натомість, за актами форми 69, наданими позивачем, протягом
лютого 2005 р. відповідачем було поставлено металобрухт в
кількості 1 754,876 тон на суму 1 541 522,47 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про
неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором у
зв'язку з недопоставкою металобрухту в кількості 15,876 тон на
суму 52 148,93 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими
печатками позивача та вантажоодержувача актами форми 69,
неправомірність односторонньої зміни умов виконання зобов'язання
відповідачем та про наявність підстав для повернення зайво
сплачених коштів позивачу відповідно до статті 693 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та застосування до відповідача штрафних
санкцій, передбачених пунктами 57 та 67 Положення про поставку
продукції виробничо-технічного призначення ( v0888400-88 ) (v0888400-88)
та
статтею 536 Цивільного кодексу України.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у
позові, апеляційний суд зазначив, що позивачем не доведено
належними та допустимими доказами порушення договірних зобов'язань
відповідачем, а також не визначено, в чому саме полягає таке
порушення, оскільки акти форми N 69, представлені позивачем,
містять різні підстави для зменшення кількості продукції, що
значилась у товарно-супровідних документах: як з огляду на
неналежну кількість, так і на неналежну якість поставленого
металобрухту (засмічення поставленого металобрухту у відсотках,
сміття у одиницях ваги).
Апеляційним судом з'ясовано обставини справи та встановлено,
що кількість та якість відвантаженого брухту визначено
відповідачем у товарно-супровідних документах при передачі його
перевізнику, що відповідає пункту 4.3. договору. Водночас, за
умовами договору, вказані постачальником дані є попередніми та
підлягають уточненню в приймально-передаточних актах форми N 69.
Також апеляційним судом встановлено, що складання актів
форми 69 здійснювалось без участі представника відповідача -
постачальника, за відсутності документально підтверджених
повноважень позивача приймати участь у прийманні металобрухту за
кількістю та якістю від імені постачальника та доказів належного
повідомлення постачальника про невідповідність поставок
металобрухту умовам договору та специфікації, що впливає на
можливість прийняття їх судом, як належних та допустимих доказів у
справі.
За таких обставин апеляційний господарський суд дійшов
обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем за допомогою
законодавчо встановлених засобів доказування порушення договірних
зобов'язань відповідачем, та, відповідно, про відсутність підстав
для задоволення вимог позивача.
Заперечення позивача зводяться до переоцінки встановлених
апеляційною інстанцією обставин справи та прийнятих чи відхилених
апеляційною інстанцією доказів, що виходить за межі повноважень
касаційної інстанції.
На підставі викладеного судова колегія вважає, що апеляційною
інстанцією було повністю, всебічно та об'єктивно досліджено
обставини справи та застосовано норми законодавства, що регулюють
спірні правовідносини.
Прийнята апеляційним судом постанова відповідає вимогам
пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від
29.12.1976 р. N 11 ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
"Про судове рішення", в зв'язку
з чим підстави для її скасування відсутні.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
виробничо-комерційної фірми "Прометей-Південь" залишити без
задоволення.
Постанову від 23.09.2005 року Одеського апеляційного
господарського суду у справі N 22/276-05-7425 господарського суду
Одеської області залишити без змін.
Головуючий Т.Дроботова
Судді Н.Волковицька
Л.Рогач