ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.02.2006 Справа N 21/182-7/432
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 20.04.2006
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Удовиченка О.С. - головуючого, Панової І.Ю., Яценко О.В.
розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного
товариства "Київгаз"
на рішення господарського суду міста Києва від 03.11.2005
та на постанову Київського апеляційного господарського суду
від 07.12.2005
У справі N 21/182-7/432 господарського суду міста Києва
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Київгаз"
до Державної акціонерної холдингової компанії "Артем"
про стягнення 11 000 421,99 грн.
за участю представників сторін:
ВАТ "Київгаз" - Сидорук М.І., Стецько М.В.
ДАХК "Артем" - Сударенко О.В.
В С Т А Н О В И В:
У березні 2005 року позивач звернувся до господарського суду
м. Києва з позовною заявою до Державної акціонерної холдингової
компанії "Артем" про стягнення 11000421,29 грн., у тому числі:
суми вексельного боргу за простими векселями з урахуванням
встановленого індексу інфляції - 8894913,53 грн. відсотків за
прострочення терміну оплати векселів - 892543,47 грн., суми пені в
розмірі 1212964,29 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 08.04.2005 року у
справі N 21/182, суд першої інстанції стягнув з Державної
акціонерної холдингової компанії "Артем" на користь ВАТ "Київгаз"
7745486,11 грн. заборгованості за векселями, 892543,47 грн.
відсотків за прострочення терміну оплати векселів,
1700 грн. 00 коп. державного мита, 118,00 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні
інших позовних вимог суд першої інстанції відмовив.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
11.05.2005 року у справі N 21/182, рішення господарського суду
міста Києва від 08.04.2005 року у справі N 21/182 змінено в
частині стягнення державного мита та витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в решті -
рішення залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від
05.07.2005 року у справі N 21/182 постанову Київського
апеляційного господарського суду від 11.05.2005 року та рішення
господарського суду м. Києва від 08.04.2005 року у справі N 21/182
скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду
м. Києва.
20.10.2005 року ВАТ "Київгаз" - позивач у справі, звернувся
до господарського суду з заявою про зменшення розміру позовних
вимог та просив стягнути з відповідача суму вексельних зобов'язань
у розмірі 7745486 грн. за векселем N 3226700566 - 2807223,59 грн.,
векселем N 3226700567 - 1757600,00 грн., за векселем
N 3226700569 - 310000,00 грн., за векселем N 3226700570 -
2870662,52 грн., а також просив стягнути з відповідача суму
вексельних відсотків за весь період прострочення строку їх оплати
у розмірі 1225142,33 грн. за період з 08.11.03 по 19.10.2005 року,
за векселем N 3226700569 - за період з 30.12.2003 року по
19.10.2005 року.
Рішенням господарського суду міста Києва від 03.11.2005 року
у справі N 21/182-7/432 (суддя Якименко М.М.) в задоволенні позову
ВАТ "Київгаз" відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
07.12.2005 року у справі N 21/182-7/432 (Колегія суддів:
Корсак В.А., Авдеєв П.В., Коршун Н.М.) апеляційну скаргу ВАТ
"Київгаз" залишено без задоволення, рішення господарського суду
м. Києва від 03.11.2005 року у справі N 21/182-7/432 залишено без
змін.
Не погоджуючись з с рішеннями судів попередніх інстанцій,
позивач звернувся до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, згідно якої просив рішення господарського суду
м. Києва від 03.11.2005 року та постанову Київського апеляційного
господарського суду від 07.12.2005 року скасувати, прийняти
постанову, якою припинити провадження у справі стосовно вимог про
стягнення з ДАХК "Артем" в частині стягнення заборгованості за
простим векселем N 3226700566 в сумі 2807223,59 грн., та суми
вексельних відсотків за прострочення оплати цього векселя,
стягнення заборгованості за простим векселем N 3226700567 в сумі
1757600 грн., та суми вексельних відсотків за прострочення оплати
цього векселя., стягнення заборгованості за простим векселем
N 3226700570 в сумі 2870662,52 грн., та суми вексельних відсотків
за прострочення оплати цього векселя, позов ВАТ "Київгаз" в
частині стягнення заборгованості та відсотків по простому векселю
N 322600569 в сумі 356066,48 грн. задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд в дійсності встановив
природу господарських зобов'язань, за результатами яких
ДАХК "Артем" емітувала у 2000 році спірні векселі з метою
погашення заборгованості перед ВАТ "Київгаз", однак суди
неправомірно застосували норми глави VII Уніфікованого закону
( 995_009 ) (995_009)
, які регулюють взаємовідносини учасників вексельного
обігу в сфері реалізації права на регрес ний позов, вимоги
позивача не ґрунтуються на жодному виді регресу, а базуються лише
на обов'язку векселедавця - відповідача здійснити прямий платіж
простого векселя на користь первісного та єдиного
векселедержателя - позивача, судами безпідставно застосовані
вимоги ст.ст. 44, 53, 78 Уніфікованого закону, спірні
правовідносини між сторонами регулюються правилами розділу VI
Уніфікованого Закону, суди дійшли безпідставного висновку стосовно
того, що ВАТ "Київгаз" - векселедержатель не набуває права на
позов до векселедавця простого векселя при відсутності протесту
векселя у неплатежі.
Колегія суддів Вищого господарського суду, розглянувши наявні
матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,
обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку
обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши
правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції
норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що
касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
як встановлено судами попередніх інстанцій за договорами
N 232272 від 10.04.97 року, N 232272 від 10.02.98 року, N 232272
від 30.12.98 року Державне комунальне підприємство газового
господарства "Київгаз", правонаступником якого є Відкрите
акціонерне товариство "Київгаз" здійснювало поставку Державній
акціонерній холдинговій компанії "Артем" природний газ на оплату
вартості якого, ДАХК "Артем" видала прості векселі N 3226700566 на
суму 2807223,59 грн. терміном оплати 07.11.03., N 3226700567 на
суму 1757600 грн., терміном оплати 07.11.03., N 3226700569 на суму
310000 грн. терміном оплати 29.12.03., N 3226700570 на суму
2870662,52 грн. терміном оплати 07.11.03.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
у разі видачі векселя на підставі цивільно-правової угоди
припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цією угодою та
виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 07.11.2003 року
ВАТ "Київгаз" направило на адресу відповідача акт пред'явлення до
сплати трьох спірних векселів. Акт пред'явлення до сплати векселя
N 3226700569 на суму 310000,00 грн. було направлено відповідачу
29 грудня 2003 року.
В листопаді - грудні 2003 року вчинено протест про неоплату
вказаних векселів.
Відповідно до постанов Київського апеляційного господарського
суду від 18.10.2004 року у справах N 9/181, N 16/314, N 16/315,
яки набули законної сили, вказані векселі визнані такими, що
підлягають оплаті.
Рішення суду першої інстанції від 03.11.2005 року та
постанова суду апеляційної інстанції від 07.12.2005 року
мотивовані тим, що статтею 77 Уніфікованого закону про переказні
векселі та прості векселі ( 995_009 ) (995_009)
до простих векселів
застосовуються такі ж положення що стосуються переказних тією
мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, зокрема
положення щодо права регресу в разі неплатежу.
Статтею 44 Уніфікованого закону ( 995_009 ) (995_009)
встановлюється,
що у разі припинення платежів трасатом, незалежно від того,
здійснив він акцепт чи ні, або у разі безрезультатного звернення
стягнення на його майно, держатель не зможе використати своє право
регресу доти, доки вексель не буде пред'явлений трасату для
платежу і не буде здійснений протест.
Таким чином, право вимоги позивача до ДАХК "Артем" щодо
стягнення суми заборгованості за векселями буде реалізовано лише
виключно за наявності сукупності двох фактів, пред'явлення векселя
до платежу та вчинення протесту у неплатежі.
Суд першої інстанції в рішенні від 03.11.2005 року
посилається на ст. 44 Уніфікованого закону ( 995_009 ) (995_009)
, яка
встановлює, що відмова у платежі повинна бути підтверджена
засвідченим автентичним документом (протест у неплатежі). Будь-які
документи, що підтверджують факти пред'явлення векселів до платежу
та факт протесту у неплатежі в матеріалах справи відсутні.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Печерського
районного суду м. Києва від 19.02.2004 року у справі N 2-664/06
від 24.06.2004 року, у справі N 2-2385/04 від 24.06.2004 року, у
справі N 2-2387/04 від 24.06.2004 року у справі N 22386 визнано
недійсними дії приватного нотаріуса Київського міського
нотаріального округу щодо протесту у неплатежі та вчинення
виконавчого напису на векселях, суд першої інстанції дійшов
висновку, що ст. 216 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
встановлено, що
недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що
пов'язані з його недійсністю, таким чином, протест у неплатежі,
який міститься на звороті бланків спірних векселів, згідно з
зазначеними вище рішеннями Печерського районного суду м. Києва є
недійсним, тобто таким, що ніколи не породжував будь-яких прав та
обов'язків для сторін.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку стосовно того, що
для реалізації права регресу, згідно з вимогами ст. 44
Уніфікованого закону ( 995_009 ) (995_009)
, позивач був зобов'язаний
здійснити пред'явлення спірних векселів до платежу, що зроблено
згідно актів від 07.11.2003 року та від 29.12.2003 року та
здійснити протест у неоплаті спірних векселів (чого вчинено не
було), позивач не набув права не реалізацію регресу, в зв'язку з
чим не підлягають задоволенню і вимоги щодо стягнення з
ДАХК "Артем" штрафних санкцій.
07.12.2005 року позивач звернувся, відповідно до вимог ст. 22
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, до Київського апеляційного господарського
суду з клопотанням, згідно якого просив припинити провадження у
справі стосовно вимог про стягнення з відповідача в частині
заборгованості в сумі 7735486,11 грн.: за простим векселем
N 3226700566, за простим векселем N 3226700567, за простим
векселем N 3226700570 та суми вексельних відсотків за прострочення
оплати векселів на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, в зв'язку з
вчиненням 01.12.2005 року на усіх зазначених векселях виконавчих
написів, які, згідно вимог ст. 8 Закону України "Про обіг векселів
в Україні" ( 2374-14 ) (2374-14)
є виконавчим документом, що підлягає
примусовому виконанню.
Крім того, позивач просив стягнути заборгованість за простим
векселем N 3226700569 номіналом 310000 грн. та стягнути суму
відсотків за ним у розмірі 46066,48 грн. згідно розрахунку за
період з 30.12.2003 року по 19.10.2005 року.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, вважає що
рішення господарського суду від 03.11.2005 року та постанова суду
апеляційної інстанції від 07.12.2005 року підлягають скасуванню в
зв'язку з порушенням при розгляді справи норм матеріального та
процесуального права, а саме:
- відповідно до вимог ст. 21 Закону України "Про цінні папери
та фондову біржу" ( 1201-12 ) (1201-12)
вексель - цінний папір, який
засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити
після настання строку визначену суму грошей власнику векселя
(векселедержателю).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами
попередніх інстанцій усі чотири прости векселі, емітовані
відповідачем не були в обігу, індосаменти на них не вчинялися,
нікому не продавалися і не відчужувалися, весь час перебували у
власності первісного векселедержателя - Відкритого акціонерного
товариства "Київгаз".
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
судами попередніх інстанцій безпідставно застосовані норми глави
VII Уніфікованого Закону про переказні та прості векселі
( 995_009 ) (995_009)
, яка має назву "Право регресу в разі неакцепту або
неплатежу".
Відповідно до вимог ст. 43 Уніфікованого закону ( 995_009 ) (995_009)
право регресу застосовується держателем векселя проти індосантів,
трасанта та інших зобов'язаних осіб. Право регресу наступає лише
після того, як третя особа здійснить платіж за векселем, в даному
випадку вказані особи не приймають участь у спірних
правовідносинах.
Посилання судів попередніх інстанцій на ч. 5 ст. 44
Уніфікованого закону ( 995_009 ) (995_009)
в даному випадку безпідставні, в
зв'язку з тим, що ця норма регулює порядок використання держателем
права регресу.
Вимоги позивача випливають з норм глави VI Уніфікованого
Закону ( 995_009 ) (995_009)
, яка регулює, у тому числі, порядок здійснення
прямого платежу простого векселя.
Відповідно до вимог ст. 77 вказаного закону ( 995_009 ) (995_009)
до
простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються
переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою
цих документів.
Згідно з ст. 53 Уніфікованого закону ( 995_009 ) (995_009)
після
закінчення строків, встановлених: для пред'явлення переказного
векселя зі строком платежу за пред'явленням або у визначений строк
від пред'явлення, для здійснення протесту у неакцепті або
неплатежі, для пред'явлення для платежу у разі застереження "обіг
без витрат", держатель втрачає свої права регресу проти
індосантів, проти трасанта і проти інших зобов'язаних осіб, за
винятком акцептанта.
Відповідно до вимог ст. 78 Уніфікованого Закону про переказні
векселі та прості векселі ( 995_009 ) (995_009)
, векселедавець простого
векселя зобов'язаний так само, як акцептант за переказним
векселем.
Виходячи зі змісту вказаних норм, суди попередніх інстанцій
не надали аналізу нормам ст. 53 Уніфікованого Закону ( 995_009 ) (995_009)
у
повному обсязі, згідно яких за відповідачем зберігається обов'язок
здійснити платіж суми векселів на користь векселедержателя
простого векселя незалежно від факту наявності чи відсутності
протесту спірних векселів.
За змістом ст.ст. 53, 77 Уніфікованого закону про переказні
векселі та прості векселі ( 995_009 ) (995_009)
, у разі закінчення строків.
встановлених для здійснення протесту в неплатежі векселя,
векселедержатель втрачає свої права проти індосаментів, але не
векселедавця, векселедержатель зберігає протягом встановленого
терміну вексельної давності (три роки) право вимоги проти
векселедавця векселя і в тому разі, коли вексель не був
опротестований.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
здійснення протесту в неплатежі векселя є підставою для звернення
з вимогами про погашення вексельної заборгованості, до осіб, які є
відповідальними за векселем у другу чергу.
Посилання судів попередніх інстанцій на ст. 53 Уніфікованого
закону ( 995_009 ) (995_009)
, як на підставу для відмови у задоволенні
позову не можуть бути прийняти судом касаційної інстанції до уваги
в зв'язку з тим, що норми цієї статті містять спеціальне
застереження про неможливість її застосування до правовідносин по
стягненню первісним векселедержателем вексельного боргу із
акцептанта переказного векселя (векселедавця простого векселя).
Згідно п. 5 ст.2 Закону України "Про обіг векселів в Україні"
( 2374-14 ) (2374-14)
відсотки, про які йдеться у пункті 2 ст. 48 і пункті 2
ст. 49 Уніфікованого закону ( 995_009 ) (995_009)
, на суму векселів, як
виданих, так і тих, що підлягають оплаті на території України,
нараховуються виходячи з розміру облікової ставки Національного
банку України на день подання позову і від дня настання строку
платежу (з дня платежу) до дня подання позову відповідно, в
зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення відсотків заявлені
обґрунтовано.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
в зв'язку з здійсненням 01.12.2005 року виконавчих написів на
векселях N 3226700566, N 3226700567, N 3226700570 (на загальну
суму їх номіналу - 7745486,11 грн.), які згідно вимог ст.8 Закону
України "Про обіг векселів в Україні" ( 2374-14 ) (2374-14)
є виконавчими
документами, відсутній предмет позову стосовно вимог позивача про
стягнення з відповідача суми заборгованості за вказаними векселями
та суми відсотків у відповідності до вимог п. 1-1 ст. 80
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, враховуючи
повноваження касаційної інстанції, які передбачені ст. 111-9
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, вважає, за необхідне провадження у справі
у цієї частині припинити, в решті вимоги позивача підлягають
задоволенню, виходячи з вищевикладеного.
Керуючись статтями 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Київгаз"
задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
07.12.2005 та рішення господарського суду міста Києва від
03.11.2005 у справі N 21/182-7/432 скасувати. Прийняти нове
рішення.
Позов Відкритого акціонерного товариства "Київгаз" до
Державної акціонерної холдингової компанії "Артем" в частині
стягнення заборгованості та відсотків по простому векселю
N 322600569 в сумі 356 066,48 грн. задовольнити.
Стягнути з Державної акціонерної холдингової компанії "Артем"
на користь Відкритого акціонерного товариства "Київгаз"
356 066,48 грн. заборгованості та відсотків по простому векселю.
В частині стягнення заборгованості з Державної акціонерної
холдингової компанії "Артем" на користь Відкритого акціонерного
товариства "Київгаз" за простим векселем N 3226700566 в сумі
2 807 223,59 грн., за простим векселем N 3226700567 в сумі
1 757 600 грн., за простим векселем N 3226700570 в сумі
2 870 662,52 грн. та суми вексельних відсотків за прострочку цих
векселів, - провадження припинити.
Стягнути з Державної акціонерної холдингової компанії "Артем"
на користь Відкритого акціонерного товариства "Київгаз" 1700 грн.
витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.
Головуючий О.С.Удовиченко
Судді І.Ю.Панова
О.В.Яценко