ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.02.2006 Справа N 7/110-38
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 06.04.2006
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого: Першикова Є.В.
суддів: Савенко Г.В., Ходаківської І.П.
розглянула касаційну скаргу міжрайміського споживчого
товариства "Волиньгоспторг" (далі Товариство)
на постанову Львівського апеляційного господарського суду
від 01.12.05
у справі N 7/110-38
господарського суду Волинської області
за позовом аудиторської фірми "Волинькоопаудит" (далі Фірма)
до Товариства
про стягнення 8 505,00 грн.
В засіданні взяли участь представники:
- позивача: Дворецький В.М. (директор, паспорт);
- відповідача: Яремчук Р.Р. (за дов. N 98/1 від 18.03.05).
Відводів складу колегії суддів не заявлено.
За згодою сторін, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, у
судовому засіданні 16.02.06 було оголошено лише вступну та
резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.
Рішенням від 12.09.05 господарського суду Волинської області
(суддя Шум М.С.) відмовлено у задоволені позовних вимог Фірми про
стягнення з Товариства заборгованості у сумі 5 670,00 грн. та
штрафу у розмірі 2 835,00 грн.
Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд
виходив з того, що Фірмою не доведено факт виконання робіт по
наданню практичної допомоги у веденні бухгалтерського обліку, а
тому Фірмою не доведено факт існуючої заборгованості.
Постановою від 01.12.05 Львівського апеляційного
господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого -
Кордюк Г.Т., суддів - Мурська Х.В., Давид Л.Л.) апеляційну скаргу
Фірми задоволено частково.
Рішення від 12.09.05 господарського суду Волинської області
скасовано та прийнято нове рішення про часткове задоволення
позовних вимог щодо стягнення з Товариства на користь Фірми боргу
у розмірі 5 670,00 грн., штрафних санкцій у розмірі 2 835,00 грн.,
153,00 грн. держмита та 118,00 грн. інформаційно-технічних витрат.
У стягненні 500,00 грн. адвокатських послуг відмовлено.
Постанова апеляційної інстанції мотивована тим, що обов'язок
належного виконання зобов'язання визначено ст.ст. 526, 530
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, відповідно до яких
зобов'язання мають виконуватись належним чином, відповідно до умов
договору та вимог цивільного та іншого законодавства, а за
відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту
або інших вимог, що звичайно ставляться, та у строк (термін)
виконання зобов'язання коли воно підлягає виконанню.
Не погоджуючись із постановою апеляційної інстанцій
Товариство звернулося з касаційною скаргою, вважаючи, що при її
прийняті не було враховано вимоги ст.ст. 7, 21 Закону України "Про
аудиторську діяльність" ( 3125-12 ) (3125-12)
щодо підтвердження виконання
аудиторських послуг.
Також скаржник вважає, що судовою інстанцією при прийняті
постанови не були враховані вимоги ст. 901, 526 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
та ст. 193 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
щодо порядку виконання договірних зобов'язань.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши
пояснення представників сторін, суддю-доповідача, оцінивши та
дослідивши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями
обставин справи та їх правову оцінку, колегія суддів Вищого
господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга
підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як було встановлено попередніми судовими інстанціями, які
приймали рішення у даній справі, 06.01.04 між Фірмою та
Товариством було укладено Договір на проведення аудиту,
аудиторської перевірки (далі Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору Товариство доручає, а Фірма
приймає на себе виконання робіт по наданню практичної допомоги у
веденні бухгалтерського обліку, здійсненні аналізів
фінансово-господарської діяльності, правильності оформлення
первинної документації, видачі і використанні бланків суворої
звітності та з інших питань господарської діяльності.
За виконання робіт по проведенню аудиту Товариство проводить
оплату Фірмі, як це передбачено п.п. 2.1, 2.2 Договору, на
підставі протоколів погодження вартості робіт, які є невід'ємною
частиною договору. Розрахунки проводяться у відповідності з
умовами викладеними в протоколі погодження вартості робіт.
Матеріалами справи доведено, що протоколом про погодження
договірної ціни на проведення аудиту сторони погодили величину
договірної ціни, яка становить 1 000,00 грн. щомісячно, при чому
проведення розрахунків повинно проводиться щоквартально не
пізніше 20 днів після завершення кварталу.
Апеляційна інстанція, приймаючи постанову, врахувала, що
відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
,
суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин
повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином
відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за
відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -
відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для
належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої
сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення
зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій,
передбачених цим Кодексом ( 436-15 ) (436-15)
, іншими законами або
договором.
Також, судом апеляційної інстанції було взято до уваги, що
відповідно до ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
обов'язок належного виконання зобов'язання полягає у
тому, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно
до умов договору та вимог цивільного законодавства, а за
відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового
обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений
строк (термін) його виконання.
Матеріалами справи підтверджено, що протоколом про узгодження
договірної ціни передбачено, що розрахунки між сторонами
проводяться щоквартально і не пізніше 20 днів після завершення
кварталу.
Заперечення Товариства щодо знаходження умови договору по
оплати в залежності від підписання актів здачі-приймання виконаних
робіт та направлення виконавцю рахунків не взяті апеляційною
інстанцією до уваги з тих підстав, що у відповідності до вимог
ст. 530 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, зобов'язання по
оплаті підлягає виконанню в термін, який обумовлений сторонами в
протоколі.
Товариство доказів повної оплати за третій та четвертий
квартал не подало, а тому апеляційна інстанція правомірно прийшла
до висновку про наявність борг у сумі 5 670,000 грн., який
підлягає стягненню з винної сторони.
Апеляційна інстанція, враховуючи вимоги п. 5.2 Договору, яким
встановлено відповідальність у вигляді сплати штрафних санкцій у
розмірі 1% за кожний день затримки, але не більше 50 відсотків від
загальної суми платежу, дійшла до висновку, що відповідно до
поданого розрахунку за період з 21.10.04 по 29.06.05, підлягають
стягненню у сумі 2 835,00 грн., оскільки на підставі ч. 6 ст. 231
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, штрафні санкції за
порушення грошового зобов'язання встановлюються у відсотках,
розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час
користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не
передбачено законом або договором.
Колегія суддів Вищого господарського суду України аналізуючи
вимоги ст.ст. 7, 21 Закону України "Про аудиторську діяльність"
( 3125-12 ) (3125-12)
вважає безпідставним посилання Товариства на порушення
вимог вказаного законодавства, оскільки при прийняті оскарженої
постанови апеляційною інстанцією було враховано, що аудиторські
послуги у вигляді консультацій можуть надаватись усно або письмово
з оформленням довідки та інших офіційних документів.
Крім того, відповідно до п.п. 1.1, 2.1, 2.2 Договору
Товариство доручає, а Фірма приймає на себе виконання робіт по
наданню практичної допомоги у веденні бухгалтерського обліку,
здійсненні аналізів фінансово-господарської діяльності,
правильності оформлення первинної документації, видачі і
використання бланків суворої звітності та з інших питань
господарської діяльності.
За виконання консультативних робіт Товариство проводить
оплату Фірмі на підставі протоколів погодження вартості робіт,
який є невід'ємною частиною договору Розрахунки проводяться у
відповідності з умовами викладеними в протоколі погодження
вартості робіт, який у відповідності до договору є іншим офіційним
документом.
Також, встановлені апеляційною інстанцією обставини по справі
свідчать про відсутність порушення вимог ст. 901 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
щодо порядку виконання договірних
зобов'язань, оскільки на підставі Договору про надання послуг
Фірма зобов'язалася за завданням Товариства надавати послугу, яка
споживається в процесі веденні бухгалтерського обліку, здійснення
аналізів фінансово-господарської діяльності, правильності
оформлення первинної документації, видачі і використання бланків
суворої звітності та інших питань господарської діяльності, а
Товариство зобов'язувалося здійснити оплату Фірмі за виконання
зазначених послуг, як це встановлено договором.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує,
що відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські
зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових
актів та договору.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для
належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої
сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення
зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій,
передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором, що і
було враховано апеляційною інстанцією при прийнятті оскарженої
постанови.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує,
що відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку судові
рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє застосування судами попередніх судових
інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази, а тому посилання у касаційній скарзі на переоцінку доказів
по справі не можуть бути враховані.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського
суду України дійшла до висновку, що постанова апеляційної
інстанції прийнята з дотриманням вимог норм процесуального та
матеріального права, у зв'язку з чим відсутні підстави для її
скасування.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу міжрайміського споживчого товариства
"Волиньгоспторг" N 310 від 28.12.05 залишити без задоволення.
Постанову від 01.12.05 Львівського апеляційного
господарського суду у справі N 7/110-38 господарського суду
Волинської області залишити без змін.
Головуючий Є.Першиков
Судді: Г.Савенко
І.Ходаківська