ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
16.02.2006 Справа N 15/3692
Відмовлено у порушенні провадження з перегляду
ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України
від 30 березня 2006 року
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - [...], суддів: [...], розглянувши у відкритому
судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Товариства з
обмеженою відповідальністю "XXX" на постанову Київського
міжобласного апеляційного господарського суду від 22 листопада
2005 р. за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "YYY"
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "XXX"; 2) Приватного
підприємця [...]
про розірвання договорів і визнання недійсними актів приймання
-передачі майна
в судовому засіданні взяли участь
представники: від позивача: [...] (дов. від 15.02.2006), [...] -
(дов. від 15.02.2006); від відповідача 1: [...] - (дов. від
15.02.2006 N 20), [...] - (дов. від 15.02.2006 N 21); від
відповідача 2: не з'явились, повідомлені належно про час і місце
розгляду касаційної скарги.
Товариством з обмеженою відповідальністю "YYY" у серпні 2005 р.
заявлений позов, з урахуванням змін, про розірвання договору N
14/05-03/1 від 14.05.2003 на будівництво житла в порядку пайової
участі, укладеного між ТОВ "YYY" і ТОВ "XXX", договору поруки від
01.06.2004, укладеного між ТОВ "YYY" і Приватним підприємцем
[...]; та визнання недійсними актів приймання-передачі квартир від
26.04.2004 і від 04.06.2004, розташованих за адресою: м. Р-ськ,
вул. Ч-ська, 88. Позивач посилався на невиконання відповідачами,
як солідарними боржниками, грошових зобов'язань за названими
договорами, що вважав істотним порушенням договорів, та підставою
для їх розірвання.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 31 серпня 2005
р., ухваленим суддею [...], позовні вимоги задоволені в повному
обсязі. Розірвано договір N 14/05-03/1 від 14.05.2003 на
будівництво житла в порядку пайової участі, укладений між ТОВ
"YYY" і ТОВ "XXX", та договір поруки від 01.06.2004, укладений між
ТОВ "YYY" і Приватним підприємцем [...]. Визнано недійсними акти
прийому-передачі квартир, розташованих за адресою: м. Р-ськ, вул.
Ч-ська, 88, від 26.04.2004 на 6 квартир загальною площею 349,7 кв.
м, від 26.04.2004 на 40 квартир загальною площею 2244,4 кв. м, від
26.04.2004 на 33 квартири загальною площею 1824 кв. м, від
04.06.2004 на 6 квартир загальною площею 300,5 кв. м. Рішення суду
вмотивоване приписами статей 526, 554, 610, 651 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
. Господарський суд дійшов висновку про істотне
порушення умов договорів через невиконання ТОВ "XXX" і Приватним
підприємцем [...], як солідарними боржниками, грошових зобов'язань
за спірними договорами.
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі
головуючого-судді [...], та суддів [...] постановою від 22
листопада 2005 року перевірене рішення господарського суду залишив
без змін з тих же підстав, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Товариство з обмеженою відповідальністю "XXX" звернулось з
касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій
просить судові акти у справі скасувати, як ухвалені з порушенням
приписів матеріального та процесуального права, а справу направити
для нового розгляду до господарського суду першої інстанції.
Товариство зазначає, що судом апеляційної інстанції помилково не
взято до уваги те, що договірні відносини між ТОВ "YYY" і ТОВ
"XXX" виникли на підставі договору N 174/2 від 17.12.2001, дію
якого не припинено; спірні акти прийому-передачі квартир складені
відповідно до умов цього договору. Скаржник посилається на те, що
Приватний підприємець договір поруки від 01.06.2004 не підписував,
і це встановлено під час проведення досудового слідства у
кримінальній справі N 66050709. Заявник вважає, що підпис під
договором не належить Генеральному директору ТОВ "XXX" - [...], а
відтиск печатки є підробним. На думку заявника, державне мито, при
поданні позовної заяви, сплачено позивачем у меншому, ніж
встановлено законодавством розмірі. Окрім того, виконання ТОВ
"XXX" рішення суду в частині передачі квартир є неможливим,
оскільки зазначене майно у володінні товариства не знаходиться.
Водночас заявник наголошує на порушенні судом приписів
процесуального права, зокрема статей 15, 21, 27, 64, 87
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
. При
цьому заявник зазначає, що суд безпідставно відмовив у задоволенні
клопотання про залучення до участі у справі у якості третіх осіб,
які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Головного
управління праці та соціального захисту населення Харківської
обласної державної адміністрації, P-ської міської ради в особі
Управління комунального майна та приватизації, ЗАТ "ZZZ", ТОВ
"QQQ".
Від Товариства з обмеженою відповідальністю "YYY" судом отримано
відзив на касаційну скаргу про залишення без змін постанови у
справі, а касаційної скарги - без задоволення.
Від Приватного підприємця [...] відзив на касаційну скаргу судом
не отриманий.
Вищий господарський суд України заслухавши доповідь судді [...],
пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи та
доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування
апеляційним судом приписів чинного законодавств, відзначає
наступне.
Господарськими судами першої і апеляційної інстанцій встановлено
та підтверджено матеріалами справи, що 14.05.2003 між Товариством
з обмеженою відповідальністю "YYY" - виконавець і Товариством з
обмеженою відповідальністю "XXX" - пайовик було укладено договір N
14/05-03/1 на будівництво житла в порядку пайової участі, за
умовами якого виконавець зобов'язаний збудувати та передати у
власність пайовика 5000 кв. м загальної площі житла, ціною 1300
грн. за один квадратний метр, а пайовик - сплатити вартість
збудованого житла. Загальна сума за договором становить 6500000
грн. Сторони зазначили, що розрахунки між ними здійснюються шляхом
перерахування грошових коштів пайовика на рахунок виконавця в два
етапи: частина - після підписання договору, решта - перед
оформленням права власності пайовика. Приймання-передача
збудованого житлового комплексу повинна здійснюватися шляхом
підписання акта прийому-передачі та оформлення прав власності у
БТІ в строк до 31.05.2004. Між позивачем і відповідачем було
підписано акти прийому-передачі квартир, розташованих за адресою:
м. Р-ськ, вул. Ч-ська, 88, від 26.04.2004 на 6 квартир загальною
площею 349,7 кв. м, від 26.04.2004 на 40 квартир загальною площею
2244,4 кв. м, від 26.04.2004 на 33 квартири загальною площею 1824
кв. м, від 04.06.2004 на 6 квартир загальною площею 300,5 кв. м.
Товариство з обмеженою відповідальністю "YYY" 15.04.2005 надіслало
на адресу ТОВ "XXX" претензію про оплату N 71 від 11.04.2005,
рахунок N 35 від 12.04.2005 на оплату 6500000 грн. за договором N
14/05-03/1 та копію вказаного договору. Судами також встановлено
та підтверджено матеріалами справи, що 01.06.2004 між ТОВ "YYY" -
кредитор і Приватним підприємцем [...] - поручитель було укладено
договір поруки. За умовами цього договору поручитель поручився за
виконання обов'язків ТОВ "XXX" - боржник за основним договором від
14.05.2003 N 14/05-03/1з фінансування в повному обсязі, включаючи
сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування
збитків. В разі порушення боржником основного договору, боржник і
поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Товариство з обмеженою відповідальністю "YYY" 17.05.2005 надіслало
на адресу Приватного підприємця [...] претензію про оплату від
17.05.2005, рахунок від 17.05.2005 на оплату 6500000 грн. за
договором від 14.05.2003. Господарськими судами встановлено факт
невиконання відповідачами - ТОВ "XXX" і Приватним підприємцем
[...], як солідарними боржниками, грошових зобов'язань за спірними
договорами. Приписами статті 525 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
одностороння відмова від зобов'язання або одностороння
зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено
договором або законом. Згідно приписів статті 526 названого
Кодексу ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання має виконуватися належним чином
відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу ( 435-15 ) (435-15)
,
інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов
та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог,
що звичайно ставляться. За приписами статті 541 зазначеного
Кодексу ( 435-15 ) (435-15)
солідарний обов'язок або солідарна вимога
виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема
у разі неподільності предмета зобов'язання. Приписами статті 554
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
визначені правові наслідки
порушення зобов'язання, забезпеченого порукою. Так, у разі
порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і
поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники,
якщо договором поруки не встановлено субсидіарну відповідальність
поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж
обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів,
неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено
договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають
перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором
поруки. Відповідно до приписів статті 610, 611 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
порушенням зобов'язання є його невиконання або
виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання; у
разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені
договором або законом, зокрема, розірвання договору. Згідно зі
статтею 651 зазначеного Кодексу ( 435-15 ) (435-15)
договір може бути
розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі
істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках,
встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення
стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона
значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при
укладенні договору. Суди обох інстанцій встановили факти укладання
угоди між сторонами, суттєвого порушення відповідачами договірних
зобов'язань. Зокрема, встановлено, що визначена договором оплата
збудованого житла не сплачена позивачеві, не виконані
оздоблювальні роботи. При цьому першим відповідачем судові не
надані докази перерахування грошових коштів, передачі матеріальних
цінностей, виконання робіт, укладення угод про переведення боргу.
Встановлений судами і факт відсутності згоди з боку позивача на
переведення боргу. Через це не відповідають вимогам законодавства
і акти про передачу квартир за договором N 14/05-03/1 від
14.05.2003. Судами встановлено, що спірні акти прийому-передачі
складені саме на виконання умов договору N 14/05-03/1. Такий
висновок зроблений в тому числі і з доказів, наданих самим
відповідачем. Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
виходить з обставин, встановлених у даній справі судами першої та
апеляційної інстанцій. Згідно приписів частини 2 цієї норми
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
до
юрисдикції касаційної інстанції не відноситься повторна оцінка
доказів та встановлення обставин відхилених господарським судом
при розгляді спору. Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного
Суду України, викладених у пункті 1 постанови від 29.12.76 N 11
"Про судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді,
коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і
всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у
відповідності з нормами матеріального права, що підлягають
застосуванню до даних правовідносин. Наведені вимоги виконані
судами. Не знайшли підтвердження і доводи касаційної скарги про
порушення судами процесуального законодавства. Враховуючи, що
предметом позову є розірвання договірних відносин між сторонами у
справі та визнання недійсним актів, підписаних 26.04.2004 і
04.06.2004, можна погодитись з відмовою судів залучити до справи у
якості третіх осіб - Головне управління праці та соціального
захисту населення Харківської обласної державної адміністрації,
P-ську міську раду в особі Управління комунального майна та
приватизації, ЗАТ "ZZZ", ТОВ "QQQ" з мотивів, викладених
апеляційною інстанцією.
При цьому колегія виходить і з того, що чинне законодавство
визначає інші способи захисту прав, у разі їх порушення, для осіб,
які перелічені. Окрім того, Головним управлінням праці та
соціального захисту населення Харківської обласної державної
адміністрації, P-ською міською радою в особі Управління
комунального майна та приватизації, ЗАТ "ZZZ", ТОВ "QQQ" у
касаційному порядку рішення і постанова у справі не оскаржені.
За таких встановлених обставин, не вбачається правових підстав для
скасування переглянутої постанови у справі.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-8,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України постановив:
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду
від 22.11.2005 року у справі N 15/3692 залишити без змін.
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "XXX"
залишити без задоволення.